litceymos.ru 1 2 ... 5 6





ПУЛЬМОНОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ,

ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ПРИ ОБСТРУКТИВНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ


1. Бронходилятатори

1.1. Адреностимулятори

1.1.1. Селективні 2-агоністи (короткої та пролонгованої дії)

1.1.1.1. 2-агоністи короткої дії

1.1.1.2. 2-агоністи пролонгованої дії

1.1.2 Неселективні -агоністи

1.2. М-холінолитики (короткої та пролонгованої дії)
1.2.1. М-холіноблокатори пролонгованої дії
1.2.2. М-холіноблокатори короткої дії

1.2.3. Комбіновані препарати

1.3. Ксантини

1.3.1. Теофілін

1.3.2. Комбіновані препарати

1.3.3. Доксофілін


2. Глюкокортикостероїди
2.1. Інгаляційні глюкокотикостероїди
2.2. Системні глюкокортикостероїди
2.3. Комбіновані препарати (ІКС+пролонговані b2-агоністи)
3. Інші засоби для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів


4. Стабілізатори мембран гладких клітин та блокатори лейкотриєнових рецепторів

4.1. Стабілізатори мембран гладких клітин

4.1.1. Кромони

4.1.2. Кетитифен

4.2. Антагоністи лейкотриєнових рецепторів


5. Стимулятори дихання

5.1. Дихальні аналептики

6. Муколітичні засоби

6.1. Муколітики прямої дії

6.1.1. Неферментні

6.1.2. Ферментні муколітики

6.2. Муколітики непрямої дії

6.2.1. Секретолітики

6.2.2. Мукорегулятори

6.2.3. Стимулятори сурфактанту


6.3. Легеневі сурфактанти

6.4. Експекторанти

6.4.1. Експекторанти рефлекторної дії

6.4.2. Мукокінетики

6.4.3. Мукогідратанти

6.4.4. Стимулятори бронхіальних залоз

6.5. Комбіновані препарати та інші


7. Протикашльові препарати

7.1. Наркотичні протикашльові засоби

7.2. Ненаркотичні протикашльові засоби

7.3. Комбіновані протикашльові засоби


Основні позначення та скорочення

(використані у розділі «Пульмонологія. Лікарські засоби, що застосовуються при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів»)


антиIgE

-

антиімуноглобулін Е

AUC

-

площа на графіку під кривою “концентрація - час”



-

альфа



-

бета



-

максимальна концентрація в плазмі

рН

-

водневий показник

T1/2

-

період напівіснування



-

температура

а/б

-

антибіотик

АБЗ

-

антибактеріальний засіб

АГ

-

артеріальна гіпертензія

АДФ

-

аденозиндифосфат

АКТГ

-

адренокортикотропний гормон

АЛТ

-

аланінамінотрансфераза

амп.

-

ампула

АР

-

алергічні реакції

АСТ

-

аспартатамінотрансфераза

АТФ

-

аденозинтрифосфат

АТ

-

артеріальний тиск

БА

-

бронхіальна астма

в/в


-

внутрішньовенне введення

ВДШ

-

верхні дихальні шляхи

ВІЛ

-

вірус імунодефіциту людини

в/м

-

внутрішньом’язеве введення

Смакс

-

максимальна концентрація в плазмі

ГКС

-

глюкокортикостероїд

г.

-

гострий

год

-

година

грам (+)

-

грампозитивний

грам (-)

-

грамнегативний

ДНК

-

дезоксирибонуклеїнова кислота

ІКС

-

інгаляційний кортикостероїд

ІХС

-


ішемічна хвороба серця

КА

-

карбоангідраза

капс.

-

капсули

крап.

-

краплі

ЛДГ

-

лактатдегідрогеназа

ЛЗ

-

лікарський засіб

ЛФ

-

лужна фосфатаза

МО

-

міжнародні одиниці

м/о

-

мікроорганізм

МПД

-

максимально переносима доза

НДШ

-

нижні дихальні шляхи

НІЗТ

-

нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази

ННІЗТ

-

ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази

НПЗЗ


-

нестероїдні протизапальні засоби

ОКС

-

оральні глюкокортикотероїди

ОФВ1

-

об’єм форсованого видиху за першу секунду

ПОШвид

-

пікова об’ємна швидкість видиху

ПРВЗ

-

протиретровірусні засоби

п/ш

-

підшкірне введення

р/добу

-

кількість разів на добу

РНК

-

рибонуклеїнова кислота

р-н

-

розчин

СКС

-

системні глюкокортикостероїди

с-м

-

синдром

СНІД

-

синдром набутого імунодефіциту

табл.

-


таблетки

ФЖЕЛ

-

форсована життєва ємкість легень

фл.

-

флакон

хв

-

хвилина

ХОЗЛ

-

хронічні обструктивні захворювання легенів

хр.

-

хронічний

ЦД

-

цукровий діабет

ЦМВ

-

цитомегаловірус

ЦНС

-

центральна нервова система

ЧМТ

-

черепно-мозкова травма

ШВЛ

-

штучна вентиляція легенів

ШКТ

-

шлунково-кишковий тракт


В даному розділі розміщено ЛЗ для етіотропного, патогенетичного та симптоматичного лікування хворих із бронхообструктивними захворюваннями дихальних шляхів (БА, ХОЗЛ). БА та ХОЗЛ розвиваються внаслідок персистуючого запалення бронхів, супроводжуються зворотньою або фіксованою бронхообструкцією. Лікування необхідно включати патогенетичну базисну (протизапальну та бронхолітичну терапію - за допомогою, головним чином, ГКС, антиIgE, антагоністів лейкотриєнів, інших засобів для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів, бронхолітиків пролонгованої дії) та симптоматичну (контроль симптомів за допомогою бронхолітиків короткої дії) терапію. При інфекційних загостреннях додаються а/б, за умови надлишковому продукування мокроти – відхаркуючі засоби (муколітики, мукокінетики). Шляхи введення ЛЗ, що застосовуються для лікування хворих із бронхообструктивними захворюваннями дихальних шляхів – інгаляційний, per os, парентеральний. Якщо існує інгаляційна форма ЛЗ, перевага віддається інгаляційному шляху введення (через дозовані аерозольні інгалятори, інгалятори сухого порошку, при загостреннях БА та ХОЗЛ – застосування через небулайзери. Інгаляційний шлях – найбільш фізіологічний шлях при захворюваннях дихальних шляхів, який дозволяє створити місцево високу концентрацію ЛЗ в бронхіальному дереві, підвищує ефективність, зменшує кількість і тяжкість системних ефектів, зменшує вірогідність взаємодій ЛЗ, тощо)



1. Бронходилятатори

Бронходилятатори застосовуються в лікуванні бронхообструктивних захворювань як для симптоматичного лікування (зняття або зменшення г. симптомів) так і з метою досягнення та підтримки тривалої бронходилятації в базисній терапії в якості контролюючих медикаментів. До бронходилятаторів відносяться:


  • адреностимулятори (селективні 2-агоністи короткої та пролонгованої дії та неселективні -агоністи),

  • м-холінолітики (короткої та пролонгованої дії),

  • ксантини (теофілін, доксофілін, амінофілін),

  • комбіновані препарати (селективні 2-агоністи короткої дії + М-холінолітик короткої дії).

Вибір між інгаляційними бронхолітиками залежить від клінічної форми бронхообструктивного захворювання, ступеня тяжкості перебігу захворювання, індивідуальної відповіді на них щодо зменшення симптомів, супутньої патології, виникнення побічних ефектів.

Якщо немає протипоказань в якості симптоматичної терапії перевагу мають селективні 2-агоністи короткої дії (сальбутамол, фенотерол): вони мають швидкий початок бронхолітичного ефекту (через 5 – 7 хв), який є дозозалежним і триває на протязі 4-6 год. Застосування неселективного -адреностимулятору, орципреналіну, по можливості, краще уникати, зважаючи на наявність виражених побічних проявів. Адреналін, стимулятор - і -адренорецепторів, використовують для невідкладної терапії АР негайного типу.

Інший бронхолітик короткої дії - інгаляційний м-холінолітик іпратропію бромід - викликає дещо меншу бронходилятацію, характеризується дозозалежним ефектом з більш повільним початком і дещо більшою тривалістю дії, ніж β2-агоністи короткої дії.

Комбінація бронхолітичних засобів короткої дії з різними механізмами дії (2-агоністів і холінолітиків) дає можливість збільшити ступінь бронходилятації, отримати більш виражене і більш тривале покращення ОФВ1 та зменшення гіперінфляції легень, ніж при застосуванні кожного з бронхолітиків окремо. При цьому зменшується вірогідність розвитку побічних ефектів, тахіфілаксії при довготривалому лікуванні 2-агоністами.


Бронхолітики пролонгованої дії застосовуються в базисній терапії БА та ХОЗЛ, при БА – лише в комплексі із ІКС, при ХОЗЛ – можливо в монотерапії. Пролонгованої дії інгаляційні β2-агоністи (сальметерол, формотерол) спричиняють більш сильний і стійкий бронхолітичний ефект, мають деяку протизапальну дію; тривалість їх дії – 12 год і більше (початок дії формотеролу такий же швидкий, як у бронхолітиків короткої дії).

Пролонгованої дії холінолітик (тіотропіум) діє протягом 24 год і більше, спричиняє стабільний, значно сильніший ефект ніж іпратропіум, має протизапальну дію, характеризується високою безпечністю та хорошою переносимістю хворими.

Теофіліни є бронхолітиками другого вибору. Вони мають менше виражену бронхолітичну дію, потенційно токсичні, характеризуються варіабельним метаболізмом при певних станах, супутніх захворюваннях і одночасному призначенні разом з іншими медикаментами. З метою підвищення ефективності лікування ці ЛЗ можуть додаватись до попередньо призначених бронхолітиків першого вибору (2-агоністів і/або холінолітиків) при тяжкому перебігу БА та ХОЗЛ, або призначатись у якості альтернативи при неможливості проведення інгаляційної бронхолітичної терапії.

Пролонговані теофіліни в низьких дозах, що додаються до низьких доз ІКС (при середній тяжкості персистуючої БА), або до високих доз ІКС (при тяжкій персистуючій БА) можуть покращувати контроль над захворюванням.

Крім можливої додаткової бронходилятації, теофіліни мають деяку протизапальну дію при довготривалій терапії БА та ХОЗЛ низькими дозами, підвищують силу дихальних м’язів, відновлюютьт знижену чутливість хворих ХОЗЛ в умовах оксидантного стресу до ГКС.


1.1. Адреностимулятори

1.1.1.Селективні 2-агоністи

Селективні 2-агоністи (селективні агоністи 2-адренорецепторів, селективні 2-стимулятори) поділяються на 2-агоністи короткої та пролонгованої дії.

При БА 2-агоністи короткої дії застосовуються при потребі, у разі необхідності (за наявності симптомів). При контрольованому перебігу БА не рекомендується їх застосування більше 8 вдохів на добу.


При легкій інтермітуючій БА рекомендується також профілактичний прийом інгаляційних b2-агоністів короткої дії перед фізичним навантаженням або перед ймовірним впливом алергену (ступінь доказовості А). При загостреннях БА – легкому та середньої тяжкості на амбулаторному етапі 2-агоністи короткої дії призначаються 2 – 4 інгаляції кожні 20 хв протягом першої години. Потім їх доза змінюється в залежності від тяжкості загострення. При легких загостреннях та добрій відповіді на початкову терапію - продовжити інгаляції 2 – 4 вдохи кожні 3 – 4 год протягом 24–48 год, при помірному загостренні, при неповній відповіді на початкову терапію - продовжити прийом – 6 – 10 вдохів кожні 1 – 2 год, додати препарати інших груп. При поганій відповіді - продовжити прийом - до 10 вдохів (краще через спейсер) або повну дозу через небулайзер з інтервалами менше 1 год.

Якщо у пацієнта ПОШвид збільшується до  80 % від належних або індивідуально кращих, і утримується на такому рівні протягом 3 – 4 год, додаткове лікування непотрібне.

На госпітальному етапі - інгаляційні b2-агоністи короткої дії застосовують постійно протягом 1 год (рекомендовано через небулайзер).

При ХОЗЛ 2-агоністи короткої дії застосовуються як в якості симптоматичної терапії (ступінь доказовості А), так і призначаються регулярно у якості базисної терапії для попередження або зменшення персистуючих симптомів.

При загостренні в амбулаторних умовах – рекомендується збільшення дози 2-агоністів короткої дії (ступінь доказовості А). При лікуванні загострення в умовах стаціонару b2-агоністи короткої дії мають перевагу перед іншими бронхолітиками (ступінь доказовості А). Рекомендується збільшити дозу та/або частоту застосування, комбінувати 2-агоністи короткої дії з холінолітиками, використовувати спейсери або небулайзери.

Інгаляційні 2-агоністи пролонгованої дії застосовуються в базисній бронхолітичній та протизапальній терапії БА в комплексі з ІКС (але не замість них і не в монотерапії), починаючи із ІІІ ступеня (ступінь доказовості А), як в окремих пристроях доставки, так і в комбінаціях із ІКС в одному пристрої доставки.


При використанні 2-агоністів пролонгованої дії необхідно притримувались наступних рекомендацій:


  • 2-агоністи пролонгованої дії призначаються у тих випадках, коли регулярне застосування ІКС в добових дозах, рекомендованих відповідно тяжкості перебігу БА (дивись п.2), недостатнє для адекватного контролю БА; перш ніж вирішувати питання щодо збільшення дози ІКС, рекомендовано до низьких доз ІКС додавати 2-агоністи пролонгованої дії з подальшим моніторингом стану хворого;

  • не розпочинати лікування 2-агоністами пролонгованої дії при загостренні БА;

  • припинити прийом 2-агоністів пролонгованої дії, якщо немає покращення стану хворого;

  • переглянути прийом 2-агоністів пролонгованої дії при досягненні адекватного контролю БА.

Якщо контроль БА підтримується протягом 3 місяців при застосуванні комбінації низьких доз ІКС + 2-агоніст пролонгованої дії, прийом 2-агоністу пролонгованої дії можна відмінити (ступінь доказовості Д).

При ХОЗЛ 2-агоністи пролонгованої дії застосовуються регулярно у якості базисної терапії (мають перевагу перед базисним застосуванням 2-агоністів короткої дії) починаючи з ІІ стадії.

2-агоністи з обережністю застосовують при гіпертіреоїдизмі, подовженні QT-інтервалу на ЕКГ, АТГ. При вагітності, якщо є потреба в призначенні високих доз, застосовується лише інгаляційний шлях введення. Парентеральні 2-агоністи можуть впливати на міометрій та можуть викликати кардіальні проблеми. При діабеті виникає ризик розвитку кетоацидозу (особливо при в/в введенні).

Побічні дія 2-агоністів – тремор, знервованість, головний біль, судоми, серцебиття. Інші побічні явища - тахікардія, аритмії, периферична вазодилятація, ішемія міокарду, порушення сну. Є дані щодо виникнення парадоксального бронхоспазму, ангіоедеми, кропив’янки, гіпотензії, колапсу. Застосування високих доз може призвести до гіпокаліємії.

1.1.1.1. 2-агоністи короткої дії


  • Сальбутамол (Salbutamol)*

Фармакотерапевтична група: R03A С02 - протиастматичні препарати. Селективні агоністи β2-адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія: бронхолітична.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: у терапевтичних дозах діє на бета-2-адренорецептори мускулатури бронхів з мінімальною або повною відсутністю дії на бета-1-адренорецептори серця; викликає бронходилатацію у хворих з оборотною обструкцією дихальних шляхів, що виникає внаслідок БА, хр. бронхіту та емфіземи легенів; застосовують як для купірування г. нападу бронхоспазму, так і для тривалого лікування з метою профілактики астматичних нападів; після інгаляційного застосування від 10% до 20% введеної дози досягає НДШ, решта - залишається у системі доставки або у носоглотці, звідки всмоктується; частина дози, що досягла дихальних шляхів, абсорбується у тканини легенів та потрапляє в кровообіг, але не метаболізується в легенях; початок дії припадає на 4-5 хв після інгаляції, тривалість дії становить 4 - 6 год; метаболізується у печінці та виділяється. головним чином, нирками у незмінному стані та у вигляді фенолсульфатного метаболіту; при введенні р-ну для ін’єкцій T1/2 становить 3-8 год; початок дії припадає на 4–5-ту хв після ін’єкції, тривалість дії становить 4-6 год; Смaкс настає через 10 хв після введення і становить 18 нг/мл; при застосуванні усередину добре абсорбується (приблизно на 85%); визначається в сироватці в межах 30 хв; Смaкс спостерігаються через 2 - 3 год; T1/2 становить до 5 год; зв’язування з білками – приблизно 10%, об’єм розподілу становить 3,4 ± 0,6 л/кг; основна частина виводиться нирками; проходить через плацентарний бар’єр; у плода можуть мати місце адреноміметичні ефекти; ймовірно, проникає в молоко матері.

Показання для застосування: лікування та профілактика нападу ядухи при БА; ХОЗЛ та емфіземі легень; профілактика нападу астми, пов’язаного з фізичним навантаженням або можливим контактом з алергенами; обструктивний с-м у дітей; бронхоспазм різного походження.


Спосіб застосування та дози: інгаляційній шлях - дозований аерозоль, 100 мкг/доза; дорослі і діти старше 4 років: при г. бронхоспазмі - 1 – 2 інгаляційні дози (наступний прийом – не раніше ніж через 4 год); профілактика нападів ядухи, зумовлених навантаженням, - 2 дози перед фізичним навантаженням; профілактика перед можливим контактом з передбачуваним алергеном - за 10-15 хв інгаляційно 1 доза; при тривалому застосуванні – 1-2 інгаляції 3-4 р/добу з інтервалом не менше 3 год (не рекомендується застосування більше 10 доз на добу); дітям старше 2 років - для лікування нападів ядухи – 1 інгаляція одноразово, для системної терапії - по 1 інгаляції 3-4 р/добу; парентерально - при г. станах, які супроводжуються бронхоспазмом (в т.ч. БА) в/м вводять по 500 мкг (0,5 мг) (8 мкг на 1 кг маси тіла) кожної четвертої години, в/в введення у вену протягом 2-5 хв – 250 мкг (0,25мг) (4 мкг на 1 кг маси тіла), якщо необхідно, то повторюють через 15 хв; при в/в введенні починають з дози 5 мкг/хв, підвищуючи дозу до 10 мкг/хв, потім - до 20 мкг/хв з інтервалами 15-35 хв, за необхідності; добова доза при в/м введенні може становити до 2 мг/добу; при в/в введенні – до 1 мг/добу; перорально застосовують капсули з модифікованим вивільненням - дорослим і підліткам старше 12 років призначають по 1 капс. 2 р/добу (8 мг 2 р/добу); загальна добова доза не повинна перевищувати 16 мг, застосування вищих доз зазвичай не дає додаткової терапевтичної користі, але може підвищувати ймовірність виникнення побічних ефектів; капс. з модифікованим вивільненням необхідно приймати до їди вранці і ввечері, не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини; тривалість лікування залежить від особливостей і тяжкості захворювання.

Побічна дія ЛЗ та ускладення при застосуванні ЛЗ: імунна система - реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, кропив’янку, бронхоспазм, гіпотензію та колапс); метаболічні розлади – гіпокаліємія; нервова система - тремор, головний біль, гіперактивність; серцево-судинна система – тахікардія, порушення серцевого ритму, включаючи фібриляцію, суправентрикулярну тахікардію та екстрасистолію, периферична вазо дилатація; дихальна система та органи грудної клітки - парадоксальний бронхоспазм; ШКТ - подразнення слизових оболонок рота та глотки; скелетно-м´язова система - м’язові судоми.


Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: аерозоль для інгаляцій, дозований, 100 мкг/дозу по 200 доз у балонах, р-н для інгаляцій по 2.5 мг/2.5 мл у небулах, р-н для ін'єкцій, 0,5 мг/мл по 1 мл в амп., капс. з модифікованим вивільненням по 8 мг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25°С; контейнер знаходиться під тиском; термін придатності – 2 роки.

Торгова назва:

І. Сальбутамол-МФ, ТОВ "Мікрофарм"

ІІ. Асталін, "Cipla”, Індія

Вентилор, “Exir Pharmaceutical Co.", Іран

Вентолін™, Евохалер™" GlaxoSmithKline Pharmaceuticals S.A." для "GlaxoSmithKline Export Ltd", Польща/Великобританія

Вентолін™, "GlaxoWellcome GmbH & Co" для "GlaxoSmithKline Export Limited", Німеччина/Великобританія

Саламол-Еко, Саламол-Еко Легке Дихання, "Norton Waterford T/A IVAX Pharmaceuticals"; "IVAX Pharmaceuticals s.r.o." для "Norton Healthcare Ltd", Ірландія/Чеська Республіка/Великобританія

Сальбугексал, “Salutas Pharma GmbH" підприємство компанії "Hexal AG"; "HEXAL POLSKA Sp. z.o.o."підприємство компанії "Hexal AG", Нiмеччина/Польща/Німеччина,

Сальбутамол, "GlaxoSmithKline Pharmaceuticals S.A." для "GlaxoSmithKline Export Ltd", Польща/Великобританія.


  • Фенотерол (Fenoterol)*

Фармакотерапевтична група: R03АС04 - засоби, що застосовуються при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Селективні агоністи β2-адренорецепторів..

Основна фармакотерапевтична дія: бронхолітична.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: симпатоміметичний засіб, який в терапевтичній дозі вибірково стимулює β2-адренорецептори; при використанні більш високих доз стимулює β1-адренорецептори; розслабляє гладку мускулатуру бронхів і судин та запобігає розвитку бронхоспастичних реакцій, зумовлених впливом гістаміну, метахоліну, холодного повітря та алергенів (реакції гіперчутливості негайного типу); зразу після застосування блокує вивільнення медіаторів запалення і бронхообструкції з опасистих клітин; після застосування у більш високих дозах відмічалося посилення мукоциліарного кліренсу; при високій концентрації у плазмі, яка частіше досягається при пероральному або в/в способі введення, відмічається зниження скоротливої активності матки; β-адренергічний вплив на серцеву діяльність, такий як збільшення частоти і сили серцевих скорочень, зумовлений судинною дією, стимуляцією β2-адренорецепторів, а при застосуванні доз, що перевищують терапевтичні, – стимуляцією серцевих β1-адренорецепторів; на відміну від впливу на гладку мускулатуру бронхів, системна дія β-агоністів є приводом для розвитку толерантності; терапевтичний ефект чиниться шляхом місцевого впливу на дихальні шляхи; фармакодинамічні властивості бронходилатації не належать до фармакокінетики діючої речовини; тетрафторетанвмісна і фреонвмісна форми можуть вважатися еквівалентними; після інгалювання при обструктивних захворюваннях легенів протягом декількох хв. виникає бронходилатація; бронходилататорний ефект триває 3 – 5 год; після інгаляції, залежно від методу інгалювання та системи, яка використовується, близько 10 – 30% діючої речовини, що вивільняється із аерозольного препарату, досягає НДШ; після інгалювання однієї дози дозованого аерозолю встановлений рівень всмоктування - 17%; всмоктування потім проходить двофазним шляхом - 30% швидко абсорбується з T1/2 11 хв, а 70% - повільно абсорбується з T1/2 120 хв; немає кореляції між концентрацією у плазмі та фармакодинамічною кривою часу відповіді після інгаляції; різниця тривалості бронходилятаторної дії після інгаляції, порівняно з в/в введенням, не підтверджується системними рівнями у плазмі; після орального введення абсорбується приблизно 60%; частина, що всмокталася, піддається одностадійному метаболізму, внаслідок чого оральна біодоступність знижується приблизно до 1,5%, ось чому проковтнута порція активного інгредієнта практично нічого не вносить у системний рівень у плазмі після інгалювання; при систематичному введенні елімінується за 3-камерною моделлю з T1/2а = 0,42 хв, T1/2в = 14,3 хв, T1/2g = 3,2 год; метаболічна трансформація у людини відбувається майже повністю шляхом сульфатації, в основному в інтестинальній стінці; у неметаболізованому стані може проходити крізь плаценту та потрапляти у материнське молоко; щодо впливу на метаболічні стани при діабеті даних недостатньо.


Спосіб застосування та дози: дозований аерозоль для інгаляцій, 100 мкг, 200 мкг/доза, призначається, 1 – 2 інгаляційних дози по потребі; у більшості випадків для швидкого полегшення симптомів нападу БА достатньо 1 дози, якщо через 5 хв дихання полегшується незначно, можна повторити інгаляцію; якщо напад не знімається 2 дозами та виникає потреба у подальшій інгаляції, хворий повинен негайно звернутися за невідкладною допомогою; профілактика астми, індукованої фізичним навантаженням - 1 – 2 інгаляції на один прийом, максимум до 8 доз на день; БА та інші стани із зворотним звуженням дихальних шляхів - 1 – 2 інгаляції на один прийом, якщо необхідні повторні інгаляції, то не більше 8 інгаляцій на день.

Показання для застосування: симптоматичне лікування г. астматичних нападів; профілактика проявів, що індукують астму; симптоматичне лікування БА та інших станів з оборотним звуженням дихальних шляхів, наприклад ХОЗЛ.

Побічна дія ЛЗ та ускладення при застосуванні ЛЗ: тремор скелетних м’язів, знервованість, головний біль, запаморочення, тахікардія та серцебиття; гіпокаліємія; кашель, місцеве подразнення, зрідка – про парадоксальну бронхоконстрикцію; нудота, блювання, підвищена пітливість, слабкість, міальгія, м’язові судоми; після застосування високих доз - зниження діастолічного АТ, підвищення систолічного АТ, аритмія; шкірні АР; в окремих випадках - психічне збудження.

Противопоказання до застосування ЛЗ: гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, тахіаритмія; вагітність (I триместр), годування груддю; гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: аерозоль для інгаляцій, дозований, 100 мкг/дозу по 10 мл, по 15 мл (300 доз [0,03 г]) у балонах, 200 мкг/дозу по 15 мл.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t°не вище 25°С; термін придатності – 3 роки.

Торгова назва:

І. Беровент-МФ, ТОВ "Мікрофарм"

ІІ. Беротек Н, "Boehringer Ingelheim Pharma GmbH & Со KG" підрозділ "Boehringer Ingelheim International GmbH", Німеччина.

1.1.1.2. 2-агоністи пролонгованої дії


  • Сальметерол (Salmeterol)*

Фармакотерапевтична група: R03A C12 - протиастматичні засоби. Адренергічні препарати для інгаляційного застосування. Селективні агоністи 2-адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія: частковий агоніст 2-адренорецепторів пролонгованої дії; призначають для підтримуючої терапії й з метою профілактики бронхоспазма; ефективний для попередження нічних нападів ядухи, а також попереджує бронхоспазм, викликаний фізичним навантаженням.

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: селективний агоніст 2-адренорецепторів пролонгованої дії (12 год); є більш ефективним засобом для попередження гістамініндукованого бронхоспазму та викликає більш тривалу (не менше 12 год) бронходилатацію, ніж агоністи 2-адренорецепторів короткої дії; сильний і довготривалий інгібітор звільнення з опасистих клітин гістаміну, лейкотрієнів та простагландину D2; пригнічує ранню та пізню стадію АР; після введення однієї дози пригнічення пізньої стадії триває до 30 год, коли бронходилатаційний ефект вже відсутній; одноразове застосування зменшує гіперреактивність бронхів; має додаткову, не бронходилатаційну активність, однак повне клінічне значення цього не до кінця вивчене; механізм цієї активності відмінний від протизапального ефекту ГК, застосування яких не слід припиняти або зменшувати дозу при застосуванні сальметеролу; при введенні в дозі 50 мкг 2 р/добу Смакс становить 200 пг/мл, після чого швидко зменшується; основний шлях виведення - через ШКТ; екскретується головним чином у вигляді гідроксильного метаболіту.

Показання для застосування: профілактика нападів усіх видів БА (у тому числі нічної та астми фізичного навантаження), лікування хр. обструктивного бронхіту та інших захворювань, які супроводжуються оборотною обструкцією бронхів; не відноситься до засобів невідкладної допомоги і не повинен використовуватися для лікування нападів БА.


Спосіб застосування та дози: для досягнення повного терапевтичного ефекту при лікуванні оборотної обструкції дихальних шляхів необхідно регулярне застосування препарату; початок бронходилатації після інгаляції настає через 10 - 20 хв і триває 12 год, що особливо важливо для хворих з нічними нападами БА, ХОЗЛ і хр. бронхіту та для хворих з нападами, що провокуються фізичним навантаженням; у зв’язку з можливістю розвитку побічної дії, пов’язаної з передозуванням цієї групи ліків, збільшення дози та частоти застосування повинно проводитися лише лікарем; пацієнтам, яким тяжко застосовувати інгалятор, рекомендується використовувати спеціальну насадку-спейсер; рекомендовано дорослим 2 інгаляції (2 х 25 мкг) 2 р/добу, при тяжкій обструкції дихальних шляхів дозу можна збільшити до 4 інгаляцій (4 х 25 мкг) 2 р/добу; дітям старше 4 років - 2 інгаляції (2 х 25 мкг) 2 р/добу; недостатність клінічних даних застосування для лікування дітей до 4 років не дозволяє призначати препарат хворим цієї вікової групи.

Побічна дія ЛЗ та ускладення при застосуванні ЛЗ: імунна система - висип, анафілактична реакція, включаючи набряк та ангіоневротичний набряк, бронхоспазм та анафілактичний шок; метаболічні розлади – гіперглікемія; нервова система – тремор, головний біль; серцево-судинна система – тахікардія (виникає частіше при застосуванні доз вище за 50 мкг 2 р/добу), порушення серцевого ритму, включаючи передсердну фібриляцію, суправентрикулярну тахікардію та екстрасистолію; дихальна система та органи грудної порожнини - подразнення ротоглотки та парадоксальний бронхоспазм; скелетно-м’язова система та сполучні тканини - судоми м’язів, артралгія.

Протиопоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату.

Форми випуску ЛЗ: аерозоль для інгаляцій, дозований, 25 мкг/дозу по 120 доз (3 мг).

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15°С - 25°С; термін придатності – 2 роки.


Торгова назва:

ІІ. Сальметер, "Dr.Reddy`s Laboratories Limited", Індія,

Серевент™, Евохалер™, "GlaxoWellcome Operations";"GlaxoWellcome Productions";"GlaxoSmithKline Pharmaceuticals S.A.", Великобританія/Франція/Польща,

Серобід, "Cipla Ltd", Індія.


  • Формотерол (Formoterol)*

Фармакотерапевтична група: R03 AC13 - адренергічні препарати для місцевого застосування. Селективні агоністи 2-адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія: агоніст 2-адренорецепторів пролонгованої дії; призначають для підтримуючої терапії БА в поєднанні з протизапальними засобами (ІКС), а не в монотерапії з метою профілактики бронхоспазма; ефективний для попередження нічних нападів ядухи, а також попереджує бронхоспазм, викликаний фізичним навантаженням; не застосовують для клікування загостреннь БА; при його призначенні дозу ГК не знижують.  

Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: селективний агоніст 2-адренорецепторів; справляє бронхорозширюючу дію у пацієнтів з оборотною обструкцією дихальних шляхів; діє швидко (початок дії в межах 1-3 хв), і його ефект зберігається протягом 12 год після інгаляції; при застосуванні в терапевтичних дозах вплив на серцево-судинну систему є мінімальним і спостерігається лише в окремих випадках; гальмує вивільнення гістаміну і лейкотрієнів з пасивно сенсибілізованих легенів людини; ефективно попереджує бронхоспазм, спричинений алергенами, фізичним навантаженням, холодним повітрям, гістаміном чи метахоліном, оскільки бронхорозширюючий ефект препарату є вираженим протягом 12 год після інгаляції, підтримуюча терапія дозволяє у більшості випадків забезпечити необхідний контроль бронхоспазму при хр. захворюваннях легенів як протягом дня, так і вночі; у хворих на ХОЗЛ стабільного перебігу у дозах по 12 або 24 мкг 2 р/добу викликає швидке настання бронхорозширюючого ефекту, що триває не менше 12 год і супроводжується суб’єктивним покращанням з точки зору параметрів якості життя; близько 90 % проковтується та потім адсорбується з ШКТ, при інгаляції швидко всмоктується; після інгаляції в терапевтичних дозах концентрація в плазмі крові нижче за межі визначення; при застосуванні в дозі, що перевищує терапевтичну (разова доза 120 мкг), Смакс 266 пмоль/л спостерігалась через 5 хв після інгаляції; у хворих на ХОЗЛ, що отримували у дозі 12 або 24 мкг 2 р/добу протягом 12 тижнів, концентрації в плазмі, що вимірювались через 10 хв, 2 год і 6 год після інгаляції, знаходились у діапазонах 11,5-25,7 пмоль/л і 23,3-50,3 пмоль/л відповідно; після інгаляції в дозах 12-96 мкг максимальна швидкість екскреції досягається в межах 1-2 год; визначення сумарної екскреції із сечею після його застосування у вигляді порошку для інгаляцій (12-24 мкг) і у вигляді аерозолю (12-96 мкг) показало, що кількість в кровотоці збільшується пропорційно об’єму дози; зв’язування з білками плазми крові становить 61-64 % (в першу чергу, зв’язування відбувається з альбуміном — 34 %); основним шляхом метаболізму є пряма глюкуронізація, інший шлях метаболізму — о-деметилювання з подальшою глюкуронізацією; T1/2 становить 2-3 год; кінцевий час T1/2 — близько 5 год; активна речовина та її метаболіти повністю елімінуються з організму; близько 2/3 від дози, застосованої внутрішньо, виводиться із сечею, а 1/3 - з калом; після інгаляції у середньому близько 6-9 % дози виводиться із сечею в незміненому вигляді; нирковий кліренс становить 150 мл/хв.


Спосіб застосування та дози: при БА для регулярної підтримуючої терапії (в комбінації із ІКС) доза становить 12-24 мкг 2 р/добу; за необхідності додатково можна застосувати 12-24 мкг/добу; з метою профілактики бронхоспазму, що спричинений фізичним навантаженням або невідворотною дією відомого алергену, за 15 хв до передбачуваного контакту з алергеном або до навантаження слід інгалювати вміст 1 капс. (12 мкг); хворим на БА тяжкого перебігу може знадобитися разова доза 24 мкг; для дітей 5 років і старше при БА або іншому захворюванні з оборотною обструкцією дихальних шляхів доза для регулярної підтримуючої терапії становить 12 мкг 2 р/добу.

Побічна дія ЛЗ та ускладення при застосуванні ЛЗ: кістково-м’язова система – тремор, судоми, міалгії; серцево-судинна система - відчуття серцебиття, тахікардія; ЦНС - головний біль, збудження, запаморочення, відчуття тривоги, нервозність, безсоння; дихальна система - посилення бронхоспазму, місцеві реакції, подразнення глотки; інші - реакції гіперчутливості (тяжка артеріальна гіпотензія, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, свербіж, екзантема); периферичні набряки, зміна смакових відчуттів, нудота.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компенентів препарату; вагітність, період годування груддю; вік до 5 років.

Форми випуску ЛЗ: капс., що містять порошок для інгаляцій, по 12 мкг.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t°до 25°С; термін придатності — 2 роки.

Торгова назва:

ІІ. Зафірон, "Adamed" Sp. z.o.o, Польща.

1.1.2. Неселективні 2-агоністи

  • Орципреналін (Orciprenaline)

Фармакотерапевтична група: R03A B03 - протиастматичний засіб для інгаляційного застосування. Неселективний агоніст 2-адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія: адреностимулятор в основному непрямої дії, що володіє деякою вибірковістю у відношенні 2-адренорецепторів, як бронходилататор менш безпечний в порівнянні із селективними 2-агоністами короткої і пролонгованої дії, тому що частіше викликає аритмії й інші побічні ефекти.


Фармакодинаміка, фармакокінетика, біоеквівалентність для аналогів: справляє значний бронхолітичний ефект, лікує та запобігає розвитку бронхоспазму, стимулюючи β2-адренорецептори; після інгаляції ефект розвивається через 10–15 хв, досягаючи максимуму через 1–1,5 год, і продовжується 3–6 год; T1/2 становить 2,5 год; виводиться головним чином нирками у сполуці із сірчаною кислотою.

Показання для застосування: лікування нападів задишки, спричиненої скороченням гладкої мускулатури бронхів при БА та ХОЗЛ.

Спосіб застосування та дози: дорослі та діти старше 12 років - 1–2 дози при потребі; за необхідності повторні дози застосовуються не раніше, ніж через 20–30 хв після першої; застосовувати препарат у наступний раз можна через 4 год; не слід застосовувати більше 12 доз/добу; препарат у разовій дозі можна застосовувати також дітям старше 3 років.

Побічна дія ЛЗ та ускладення при застосуванні ЛЗ: відчуття тривоги та втоми; ШКТ - нудота, блювання, відчуття неприємного смаку; головний біль та запаморочення, підвищення АТ, гіпергідроз, тремтіння та скорочення м’язів, тахікардія та інші види порушень серцевого ритму, періодичне посилене серцебиття, гіпокаліємія; місцеве подразнення, АР; кашель, парадоксальний бронхоспазм і посилення задишки.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату, тахікардія та інші види аритмій, період лактації.

Форми випуску ЛЗ: аерозоль дозований для інгаляцій 750 мкг/доза

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° 15°С - 25°С; термін придатності – 3 роки.



следующая страница >>