litceymos.ru 1

Уроки географії мають бути спрямовані на розкриття практичного значення цієї науки в житті людини. Особливу увагу вчителю слід приділяти вибору форм і методів навчання, і саме тих, що розвиватимуть

пізнавальну самостійність учнів.

У світлі цих вимог особливого значення в сучасній школі набуває навчання, спрямоване на формування творчої особистості шляхом системного застосування розрахункових і аналітичних задач у предметному вивченні географії. Як зазначає К. О. Маца, одним із шляхів поліпшення навчання з фізичної географії в школі є її математизація. Досвід показує, що формалізація (математизація) знань веде до їх конкретизації і кращого засвоєння. Адже під час розв’язування задач учень вдається до теоретичних положень, а це сприяє запам’ятовуванню, глибшому їх розумінню. Розв’язування задач розвиває творче мислення, дає змогу регулювати розумове навантаження школярів. Крім того, фізична географія – це шкільний предмет комплексного, узагальнюючого характеру, що є сполучною ланкою між такими природничими дисциплінами, як фізика, хімія, біологія та астрономія, тобто вона має інтегрований характер.

Розв’язування задач сприяє розвитку пізнавальної діяльності учнів, підвищує інтерес до знань, виховує самостійність, прагнення до самоосвіти, пізнання нового, передбачає розвиток логічного мислення, пошуки причинно-наслідкових зв’язків між природними об’єктами та явищами; учні удосконалюють навички роботи з картами, вчаться аналізувати статистичні й графічні дані, запам’ятовують географічну номенклатуру, що, доповнюючи їх інтелектуальні здібності, є показни-

ком загальної освіченості. Також можна стверджувати, що розв’язування задач з фізичної географії потрібне не стільки для того, щоб проконтролювати знання учнями матеріалу, що вивчається, скільки перевірити їх уміння логічно мислити, робити власні висновки і прогнози, тобто задачі сприяють розвитку в учнів схильності до наукового аналізу.

Аналіз праць методистів та науковців (К. О. Маца, О. В. Заставецька, В. Я. Романова, О. О. Жемеров,


Л. М. Булава, Л. Б. Паламарчук) свідчить, що розв’я зування географічних задач сприяє глибокому засвоєнню основних географічних понять, теорій, законів і розумінню на їх основі фізико-географічних процесів, є простим, зручним та ефективним засобом перевірки, систематизації знань, формування умінь і навичок учнів, дає можливість ефективно повторювати матеріал, конкретизувати, розширювати і поглиблювати знання та формувати відповідні компетенції.

У попередніх статтях ми звертали увагу на розв’язування задач під час вивчення шкільних курсів географії у 6 та 7 класах. А тепер детальніше зупинимося на застосуванні й використанні цієї форми роботи під час вивчення фізичної географії України у 8 класі. Проаналізувавши програму з географії для 8 класу, ми дійшли висновку, що розв’язувати задачі можна під час вивчення таких тем, як «Фізико-географічне положення України», «Джерела географічної інформації», «Кліматичні умови та ресурси», «Внутрішні води», «Зона мішаних і широколистих лісів», «Зона лісостепу», «Зона степу» та ін. Конкретно зупинимося на кожній з тем. Так, під час

вивчення теми «Фізико-географічне положення України» пропонуються задачі на визначення розмірів території, віддаленості її географічних об’єктів один від

одного, а також від інших об’єктів, розташованих за її межами. При цьому учні повторюють матеріал попередніх курсів, поглиблюють і закріплюють навички роботи

з географічною картою та визначення географічних координат.

З а д а ч а 1. Визначте протяжність України з півночі на південь, якщо крайня північна та крайня південна точки України мають такі географічні координати: с.Грем’яч (52° 22´ пн. ш., 33° 11´ сх. д.); мис Сарич (44°23´ пн. ш., 33° 44´ сх. д.).

Для учнів, які вміють добре визначати географічні координати, завдання можна сформулювати по-іншому. Наприклад, з а д а ч а 2. Визначте географічні координати крайніх точок нашої держави та її протяжність з півночі на південь у градусах і кілометрах.


З а д а ч а 3. Визначте, де розташований географічний центр України, використовуючи знання про географічні координати крайніх точок.

З а д а ч а 4. Визначте протяжність території України із заходу на схід по 50-й паралелі, якщо довжина дуги

1° на ній становить 71,7 км.

З а д а ч а 5. Використовуючи знання про географічні координати, визначте, на скільки градусів і кілометрів

по меридіану Київ віддалений від чорного моря та від державного кордону з Білоруссю.

З а д а ч а 6. Визначте відстань у градусах і кілометрах від столиці нашої держави до західної та східної

точок України по прямій лінії, якщо довжина дуги 1° на 50-й паралелі становить 71,7 км.

З а д а ч а 7. Визначте, на скільки градусів і кілометрів віддалена столиця нашої держави від Північного

полюса, екватора, Південного тропіка, Північного полярного кола і т. ін.

Виконання таких типів задач розвиває в учнів відчуття території і просторової орієнтації, уявлення розмірів

держави, дає змогу повторити й закріпити знання про географічні координати крайніх точок та інших географічних об’єктів, розташованих на території України та за її межами, а також сформувати відповідні вміння й навички.

Як приклад, розв’яжемо задачу 7.

розв’язання: ще з курсу загальної географії (6 клас)учні пам’ятають географічні координати м. Києва, або

можуть їх визначити (j = 50° 30´ пн. ш., l = 30° 30´ сх.д.), а географічна широта Північного полюса 90° пн. ш.;

екватора – 0° ш.; Південного тропіка – 23° 27´ пд. ш.; Північного полярного кола – 66° 33´ пн. ш.

Для того щоб визначити відстань до зазначених об’єктів, потрібно зробити певні обчислення. Якщо точки розташовані щодо екватора в одній півкулі, то для визначення відстані між ними у градусах потрібно від більшого значення географічної широти відняти менше, а якщо у різних півкулях, то навпаки – додати. Визначаємо відстань до Північного полюса:


1) 90° – 50° 30´ = 39° 30´, або 39,5° (відстань у градусах). Далі градуси переводимо у кілометри:

2) 39,5°´ × 111,1 км = 4388,45 (км). Визначаємо відстань від Києва до Південного

тропіка: 3) 50° 30´ + 23° 27´ = 74° (відстань у градусах). 4) 74° × 111,1 км = 8221,4 (км).

За таким же принципом визначають відстані й до інших географічних об’єктів. А після виконання задачі учні обов’язково записують відповідь.

Відповідь: Київ віддалений по прямій від Північного полюса на 39° 30´, що дорівнює 4388,45 км, від Півден-

ного тропіка – на 74°, або 8221,4 км, і т. д.

По-друге, у цій же темі можна запропонувати задачі на визначення поясного і місцевого часу. Крім задач,

можна запропонувати й завдання. Наприклад, завдання з вибором однієї правильної відповіді. У завданнях такого типу рекомендується чотири можливі варіанти відповідей, з яких правильною є лише одна. В окремих завданнях для визначення правильного варіанта потрібно провести певні розрахунки. Приклади таких завдань:

1.Визначте, яка протяжність одного годинного поясу.

А 10°

Б 7° 30’

В 15°

Г 20°

2. Визначте меридіан, який є середнім для другогогодинного поясу.

А 30° сх. д.

Б 15° сх. д.

В 45° сх. д.

Г 20° сх. д.

3. Визначте, на скільки хвилин відрізняється місцевий час Києва (30° 30’ сх. д.) і Вінниці (28° 30’ сх. д.)

А 2 хв

Б 4 хв

В 8 хв

Г 10 хв

4. Визначте, на скільки хвилин відрізняється місцевий час Львова (24° сх. д.) та Одеси (30° 30’ сх. д.).

А 6 хв 30 с

Б 13 хв

В 24 хв 30 с

Г 26 хв.

5. Визначте, на скільки хвилин відрізняється місцевий час чернівців (26° сх. д.) і Миколаєва (32° сх. д.).

А 24 хв

Б 12 хв

В 6 хв


Г 30 хв

6. Визначте різницю у часі між двома географічними об’єктами, які віддалені один від одного на 4°.

А 1 хв

Б 4 хв

В 8 хв

Г 16 хв

7. Визначте, на скільки хвилин відрізняється місцевий час Черкас (32° сх. д.) і Харкова (36° сх. д.).

А 10 хв

Б 12 хв

В 16 хв

Г 4 хв

8. Визначте, на скільки хвилин відрізняється місцевий час у м. Сімферополі (34° сх. д.) та у м. Дніпропетровську (35° сх. д.).

А 4 хв

Б 5 хв

В 1 хв

Г 10 хв

Можна запропонувати і складніші задачі чи завдання, подавши в умові не тільки географічну довготу об’єкта, а й географічну широту. Це дасть змогу перевірити, чи зрозуміли учні, що зміна часу залежить не від зміни географічної широти, а саме від зміни географічної довготи. 9. Визначте, на скільки хвилин відрізняється місцевий час Миколаєва (47° пн. ш., 32° сх. д.) та Ужгорода

(48° 30’ пн. ш., 22° 30’ сх. д.).

А 38 хв

Б 6 хв

В 9 хв 30 с

Г 20 хв

(правильні відповіді на тестові завдання: 1 – в; 2 – а;3 – в; 4 – Г; 5 – а; 6 – Г; 7 – в; 8 – а; 9 – а).

Вивчаючи тему «Джерела географічної інформації»,учні поглиблюють знання та навички роботи з топогра-

фічними картами. Учень повинен вміти визначати напрями, відстані та висоти на місцевості за допомогою

топографічної карти. Навчальною програмою також передбачається виконання практичної роботи 2 «Опис місцевості та розв’язування задач за навчальними топографічними картами», що розширює знання про карту як одне з головних джерел географічної інформації, а також поглиблює практичні навички у використанні географічних карт і картографічного матеріалу на заняттяхз географії, а саме орієнтуватися на місцевості й описувати її за допомогою великомасштабних карт.

Під час вивчення цієї теми вчитель повинен пояснити учням, як створюються «міжнародна мільйонна кар-


та світу (1 : 1 000 000)» та топографічні карти всього масштабного ряду (1 : 500 000; 1 : 200 000; 1 : 100 000;

1 : 50 000; 1 : 25 000 та 1 : 10 000); що значить та як записується номенклатура аркушів топографічних карт

різних масштабів; дати знання про дійсний та магнітний азимути, дирекційний кут, магнітне схилення, поправку напряму, прямокутні координати та ін.; сформувати в чнів навички роботи з топографічною картою, навчити визначати напрямки, відстані та висоти.

Після вивчення цієї теми учні повинні вміти за допомогою номенклатури карти визначати її масштаб, ко-

ристуватися географічними та прямокутними координатами, визначати відстані, висоти поверхні та напрями

(дійсні й магнітні азимути, дирекційні кути). Для перевірки навчальних досягнень учнів з цієї теми,

поглиблення і закріплення знань, формування умінь і навичок роботи з топографічними картами можна за-

пропонувати такі тестові завдання:

1. Визначте масштаб аркуша карти земної кулі, якщо він має форму трапеції розміром 4° по широті і 6° по

довготі та номенклатуру М–36.

А 1 : 1 000 000

Б 1 : 200 000

В 1 : 500 000

Г 1 : 100 000

2. Визначте масштаб топографічної карти, якщо за основу було взято аркуш топографічної карти масштабу

1 : 1 000 000 і розділено його паралелями та меридіанами на 144 рівні частини.

А 1 : 10 000

Б 1 : 25 000

В 1 : 50 000

Г 1 : 100 000

3. Використовуючи прямокутні координати, визначте точку, розташовану до екватора найближче.

А X = 5 533 350; Y = 6 655 347

Б X = 6 750 445; Y = 4 375 563

В X = 4 385 780; Y = 5 330 750

Г X = 5 555 000; Y= 3 280 500

4. Визначте масштаб топографічної карти, якщо за основу взято аркуш топографічної карти масштабу 1 : 50 000 і розділено його паралеллю та меридіаном на 4 рівні частини.


А 1 : 10 000

Б 1 : 25 000

В 1 : 5 000

Г 1 : 12 500

5. Визначте масштаб топографічної карти, якщо її аркуш має номенклатуру М–36–142.

А 1 : 10 000

Б 1 : 50 000

В 1 : 100 000

Г 1 : 25 000

6. Визначте масштаб карти, якщо відстань на місцевості між Києвом і Тернополем становить 480 км, а на карті – 48 см.

А 1 : 1 000 000

Б 1 : 10 000 000

В 1 : 10 000

Г 1 : 100 000

7. Визначте номенклатуру топографічної карти, якщо її масштаб 1 : 25 000.

А У-36-84-В

Б У-36-84-В-а

В У-36-84-В-а-3

Г У-36-84

8. Визначте площу України на карті півкуль із масштабом 1 : 22000000, якщо її площа 604 тис. км².

А 12,5 см²

Б 1,25 см²

В 2,76 см²

Г 27,6 см².

9. Визначте масштаб топографічної карти, якщо її номенклатура М-36-142-В-а.

А 1 : 25 000

Б 1 : 100 000

В 1 : 50 000

Г 1 : 10 000

10. Аркуш топографічної карти має номенклатуру N-34-37-В-в. Визначте номенклатуру суміжного північного аркуша топографічної карти:

А N-34-37-В-г

Б N-34-37-В-е

В N-34-37-В-б

Г N-34-37-В-а

(правильні відповіді на тестові завдання: 1 – а; 2 – Г; 3 – в; 4 – Б; 5 – в; 6 – а; 7 – Б; 8 – а; 9 – а; 10 – Г).

Вивчаючи у 8 класі тему «Кліматичні умови та ресурси України», учні ознайомлюються з основними кліматотвірними чинниками, одним з яких є сонячна радіація, величина якої залежить і від кута падіння сонячних променів, тобто від висоти Сонця над горизонтом. Пропонуємо теоретичний матеріал, а також зразки тестів і задач з цієї теми.

Висота Сонця над горизонтом залежить від географічної широти місцевості. Із збільшенням географічної

широти місцевості полуденна (максимальна) висота Сонця зменшується. Висота Сонця над горизонтом за-


лежить і від пори року та часу доби. Наприклад, залежно від пори року на екваторі вона може змінюватися від

90º до 66º 30΄; на 45º пн. ш. від 68º 30΄ до 21º 30΄, а на Північному і Південному полюсах від 23º 30΄ до 0º.

У дні весняного й осіннього рівнодення (21 березня і 23 вересня), коли Сонце знаходиться в зеніті над екватором, полуденну висоту Сонця визначають за формулою:h = 90º – φ,де h – кут, під яким знаходиться Сонце над горизонтом опівдні, φ – географічна широта місця спостереження.

У Києві вона становитиме: 90º – 50º 30΄ = 39º 30΄; на екваторі: 90º– 0º = 90º; на полюсах: 90º– 90º = 0º В інші дні полуденна висота визначається за формулою: h = 90º – φ ± δ, де δ – схилення Сонця.

Влітку (22 червня), коли Сонце перебуває в зеніті над Північним тропіком (тропіком Рака), полуденна висота

його для Північної півкулі збільшується на 23º 27´, оскільки географічна широта Північного тропіка становить

23º 27´пн. ш., тобто δ = + 23º 27´, звідси h = 90º – φ + δ, і для Києва вона становитиме: h = 90º – 50º 30´ + 23º 27´; h = 62º 57´ (це максимальна висота Сонця над горизонтом для м. Києва).

А взимку (22 грудня), коли Сонце перебуває в зеніті над Південним тропіком, 23º 27´ пд. ш. (тропіком Козе-

рога), полуденна висота його для Північної півкулі зменшується на 23º 27´, тобто δ = – 23º 27´, і для Києва вона

становитиме: h = 90º – 50º 30´ – 23º 27´; h = 16º 03´ (це мінімальна висота Сонця над горизонтом для м. Києва).

В усі інші дні потрібно знати, на скільки і в бік якої півкулі схилилося Сонце, тобто над якою широтою воно

в зеніті опівдні. Як правило, величину схилення для кожного дня визначають на кілька років і фіксують в

астрономічних щорічниках. 1. Визначте висоту полуденного Сонця у дні рівнодення для міста Києва (50° 30΄ пн. ш., 30° 30΄ сх. д.).

А 39°30΄

Б 63° 30΄

В 23° 30΄

Г 50°30΄

2. Виберіть варіант, у якому правильно зазначено максимальний кут падіння сонячних променів на тери-

торії України.

А від 90º на півдні до 82º на півночі

Б від 69º на півдні до 61º на півночі

В від 23º на півдні до 15º на півночі

Г від 46º на півдні до 38º на півночі

(правильні відповіді на тестові завдання: 1 – а;2 – Б).

З а д а ч а. Відстань від Києва до пункту А, що лежить від нього на північ на меридіані 30° сх. д., становить 1000 км. Визначте висоту полуденного сонця у цьому пункті у дні осіннього і весняного рівнодення та у дні зимового і літнього сонцестояння.

Розв’язання: якщо відстань від Києва до невідомого пункту становить 1000 км, то у градусній величині це буде дорівнювати: 1000 км : 111,1 км = 9°

Географічна широта Києва – 50° 30΄ пн. ш. Невідомий об’єкт матиме географічну широту приблизно 60° пн. ш.: 50° 30΄ пн. ш. + 9° = 60° 30΄пн. ш.

У дні осіннього і весняного рівнодення (21березня та 23 вересня) δ = 0°, тому висота сонця над горизонтом опівдні становитиме 30°: h = 90º – 60° ± 0° = 30°

У день літнього сонцестояння (22 червня) δ = +23° 27΄, тому в цей день висота сонця опівдні буде становити майже 53,5°: h = 90º – 60° + 23° 27΄= 53,5°

У день зимового сонцестояння (22 грудня) δ = – 23° 27΄, тому в цей день висота сонця опівдні становитиме близько 7°: h = 90º – 60° – 23° 27΄ = 7° Відповідь: висота полуденного сонця у цьому пункті у дні осіннього і весняного рівнодення становитиме 30°, а у дні зимового і літнього сонцестояння – 7° та 53,5° відповідно.

Вивчаючи тему 6 «Внутрішні води», слід звернути увагу на питання, що стосуються гідрографії й водного режиму річок.

Вплив рельєфу на течію річок

Під час будівництва водосховищ, електростанцій, зрошувальних і судноплавних каналів важливо знати величину падіння й середній похил річок, що залежать від рельєфу території, по якій протікає річка. Падінням річки називають перевищення рівня її витоку над гирлом, виражене в метрах. падіння ж на окремій ділянці річки – це різниця висоти між двома точками, взятими на певній відстані одна від одної. Падіння річки визначають за формулою:


П = h1 – h2, де П – падіння річки; h1– висота витоку; h2 – висота гирла. Наприклад, висота витоку Південного Бугу становить 321 м над рівнем моря, а гирло знаходиться на висоті 0 м від рівня Чорного моря; падіння Південного Бугу дорівнює: 321 м – 0 м = 321 м; падіння на окремій ділянці

Південного Бугу від його витоку до м. Первомайська, де уріз води в річці над рівнем моря становить 32 м, дорівнює: 321 м – 32 м = 289 м похилом річки називають відношення її падіння (в сантиметрах) до довжини річки (в кілометрах). Похил річки обчислюється за формулою: Пр = П / L, де Пр – похил річки, П – падіння річки, L – довжина річки. Так, довжина річки Південний Буг 806 км. Середній похил річки – 32100 см: 806 км = 39,8 см на 1 км довжини річки. При такому незначному похилі швидкість течії невелика. Це рівнинна річка. Величина похилу залежить від рельєфу, а від величини нахилу залежить швидкість течії річки. Похили рівнинних річок незначні: до 10 м/км у верхів’ях та 1 м/км і менше у пониззях; швидкість течії становить 0,2 – 0,5 м/с. Похили гірських річок більші й становлять 60 – 80 м/км у верхів’ях та 5 – 10 м/км – у пониззях, а швидкість течії дорівнює від 1 до 4,5 м/с і більше. В Україні максимальні величини падіння характерні для річок Українських Карпат і Кримських гір, найменші – для рівнинних річок (зокрема, чернігівського Полісся,

північної частини Волинського Полісся). Приклади завдань, що можуть бути використані під

час вивчення теми «Внутрішні води».

З а д а ч а 1. Визначте падіння і похил річки, довжина якої 3000 км, висота витоку – 260 м, а гирла – (– 20 м).

Розв’язання:



відповідь: падіння річки дорівнює 280 метрів, а похил річки – 9,3 см на кілометр довжини.

З а д а ч а 2. Визначте похил річки, довжина якої 502км, висота витоку – 256 м, а висота гирла – 100 м.


Розв’язання:




відповідь: похил річки дорівнює 31 см/км.

З а д а ч а 3. Похил Дніпра 11 см/км, довжина – 2201 км. Визначте, на якій висоті над рівнем моря Дніпро

бере початок.

розв’язання:




відповідь: витік Дніпра знаходиться на висоті 242,11 м.

Тестові завдання


1. Визначте похил річки Сули довжиною 363 км, якщо її витік знаходиться на висоті 155 м, а гирло – на висоті 80 м над рівнем моря.

А 58 см/км

Б 44 см/км

В 21 см/км

Г 64 см/км

2. Визначте похил річки Південний Буг довжиною 806 км, якщо її витік знаходиться на висоті 321 м, а гирло – на висоті 0 м над рівнем моря.

А 40 см/км

Б 72 см/км

В 21 см/км

Г 54 см/км

3. Визначте похил річки Дніпра довжиною 2201 км, якщо її витік знаходиться на висоті 242 м, гирло – на висоті 0 м над рівнем моря.

А 11 см/км

Б 81 см/км

В 42 см/км

Г 34 см/км

4. Визначте похил річки Дністер довжиною 1362 км, якщо її витік знаходиться на висоті 1000 м, а гирло – на висоті 0 м над рівнем моря.

А 42 см/км

Б 73 см/км

В 18 см/км

Г 50 см/км

5. Визначте похил річки Сіверський Донець довжиною 1053 км, якщо її витік знаходиться на висоті 200 м, а гирло – на висоті 5,5 м над рівнем моря.

А 38 см/км

Б 49 см/км

В 74 см/км

Г 18 см/км

(правильні відповіді на тестові завдання: 1 – в; 2 – а; 3 – а; 4 – Б; 5 – Г).


Витрата води в річці й річний стік

Для практичних цілей (судноплавства, водопостачання населених пунктів, будівництва гідроелектростанцій, зрошення полів) важливо знати витрату води в річці. витрата води – це об’єм, що проходить через поперечний переріз водотоку за одиницю часу. Як правило, витрати води в річці обчислюють у літрах за секунду (л/с) або в кубічних метрах за секунду (м3/с). Витрата води в річці W (м3/с) дорівнює площі поперечного перерізу річки S (м2), помноженій на швидкість течії V (м/с). Отже, W = S × V. Витрата води в річках неоднакова протягом року. Найбільшою вона буває під час повені або паводка. Скажімо, на рівнинних річках України найбільша витрата води навесні, під час танення снігу.

З а д а ч а 1. Ширина річки – 20 м, середня глибина – 1,5 м, швидкість течії річки – 2 м/с. Визначте витрату

води в річці на цій ділянці.

розв’язання:




відповідь: витрата води в річці на даному відрізку дорівнює 60 м3/с.

На річках установлюють гідрометеорологічні пости, які ведуть постійні спостереження за погодою і станом

річки. У різні пори року вимірюють витрату води за одну секунду, обчислюють середньодобові її величини, а потім середньорічну витрату. Найбагатоводніша річка України – Дніпро. її середньорічна витрата води в гирлі становить майже 1700 м3/с. Витрату води в річці за рік називають річним стоком. Якщо нам відомо витрати води за секунду, то, знаючи кількість секунд у році, ми можемо визначити середню величину річного стоку. Величина річного стоку визначається за формулою:R = W × t, де R – річний стік, W – витрати води, t – час (кількість секунд у році). Вимірюється ця величина у кубічних метрах або кубічних кілометрах.

З а д а ч а 2. Визначте річний стік річки Дніпра, якщо його пересічна витрата води у гирлі становить


– 1700 м3/с.

розв’язання:



Відповідь: річний стік Дніпра дорівнює 5361120 · 104 м за рік, або 53,6 км³/рік.

Отже, річний стік Дніпра в гирлі понад 53,5 км3. Для порівняння – в інших річок України річний стік такий:

Десни – 11,4 км³, Дністра – 8,7 км³, Сіверського Дінця – 5 км³. А пересічна багаторічна величина загального

річного стоку річок України (без Дунаю) становить 87,1 км3/рік. якщо відомі показники річного стоку й кількість секунд у році (60 с · 60 хв · 24 год · 365 діб = 31536000 с), то можна визначити витрати води в річках.

З а д а ч а 3. Визначте витрати води в річці Тиса, якщо її річний стік становить 6,3 км³.

розв’язання: Якщо річний стік становить 6,3 км³, а кількість секунд у році 31536000 с, то:

6,3 км³: 31536000 с =199,8 м³/с.

Відповідь: витрати води в річці Тиса становлять 199,8 м³/с.

Величина річного стоку річок залежить передусім від клімату. На півночі України, де коефіцієнт зволоження перевищує одиницю, річки повноводні, у них великий річний стік. На півдні та південному сході, де коефіцієнт зволоження менший за одиницю, менший і стік.

На величину стоку впливають також геологічна будова басейну річки, його рельєф, ґрунтовий і рослинний покрив. Якщо територія басейну складається із щільних кристалічних гірських порід, то стік більший. Пухкі породи вбирають воду – і стік зменшується. На рівнинних територіях стік менший, а на гірських – більший. Якщо на берегах річок поширений лісовий покрив, він затри-

мує і зменшує стік. Вивчаючи теми ІІІ розділу «Ландшафти і фізико-географічне районування» – «Фізико-географічне районування», «Зона мішаних і широколистих лісів», «Зона лісостепу», «Зона степу», звертаємо увагу на таке поняття, як коефіцієнт зволоження. Коефіцієнт зволоження – це величина, що показує співвідношення між річною кількістю опадів та максимально можливою їх випаровуваністю. З цим поняттям учні ознайомилися під час вивчення теми «Кліматичні умови та ресурси». Коефіцієнт зволоження – це важливий кліматичний показник, який повною мірою характе-


ризує умови зволоження території, впливає на особливості розвитку сільського господарства і т. ін., а також зумовлює закономірну зміну природних зон і підзон.

Розрізняють три типи зволоження території:

1) надмірне зволоження (к > 1), це коли атмосферних опадів випадає більше, ніж максимально може випаруватися. Такий показник характерний для зони мішаних лісів та зони широколистих лісів;

2) достатнє зволоження (к = 1), це коли кількість атмосферних опадів дорівнює максимально можливому випаровуванню. Такий тип зволоження характерний для зони лісостепу;

3) недостатнє зволоження (к < 1), це коли кількість атмосферних опадів менша, ніж максимально може випаруватися вологи на тій чи іншій території. Таке зволоження спостерігається у степу.

Зволоження вважається бідним, якщо коефіцієнт зволоження менший за 0,33.

Коефіцієнт зволоження визначають за формулою: к = О/в,де к – коефіцієнт зволоження; О – кількість опадів за певний період; в – випаровуваність. Випаровуваність – це максимальна кількість води, яка може випаруватися з тієї чи іншої території при певній температурі (за умови, що запаси води необмежені). Для закріплення цього поняття можна запропонува-

ти такі задачі. З а д а ч а 1. Визначте коефіцієнт зволоження у м. Дніпропетровську, якщо опадів за рік там буває 504 мм, а випаровуваність становить 800 мм. розв’язання: використовуючи формулу к = О/в, визначаємо коефіцієнт зволоження:к = 504 мм : 800 мм;к = 0,63. Відповідь: коефіцієнт зволоження для м. Дніпропетровська становитиме 0,63.

Якщо потрібно визначити випаровуваність за умови, що нам відомі кількість опадів і коефіцієнт зволоження,

використовуємо таку формулу: в = О/к

З а д а ч а 2. Визначте випаровуваність для м. Рівного, якщо кількість опадів тут 700 мм, а коефіцієнт зво-

ложення – 1,08.


Розв’язання: к = О/в, звідси в = О/к

в = 700 мм : 1,08;

в = 648 мм.

Відповідь: випаровуваність у м. Рівному буде ста-

новити 648 мм.

Якщо відомі випаровуваність і коефіцієнт зволоження, то кількість опадів визначаємо за формулою:

О=в × к

З а д а ч а 3. У м. Алжир коефіцієнт зволоження становить 0,54, а випаровуваність – 1400 мм на рік. Визначте середньорічну кількість опадів у цьому місті.

Розв’язання:

к = О/в, звідси О = в × к

О = 1400 мм × 0,54;

О = 756 мм.

Відповідь: у м. Алжир на рік випадає близько 756 мм опадів.


Тестові завдання

1. Визначте величину випаровуваності за рік для м. Кривого Рогу, якщо річна кількість опадів становить

425 мм, а коефіцієнт зволоження 0,53.

А 425 мм

Б 800 мм

В 225 мм

Г 600 мм

2. Визначте річну кількість опадів для м. Коломиї, якщо величина випаровуваності за рік становить

530 мм, а коефіцієнт зволоження 1,17.

А 800 мм

Б 620 мм

В 700 мм

Г 530 мм

3. Визначте величину випаровуваності за рік для м. Рівного, якщо річна кількість опадів становить 700

мм, а коефіцієнт зволоження 1,08.

А 756 мм

Б 684 мм

В 648 мм

Г 700 мм

4. Визначте річну кількість опадів для м. Дніпропетровська, якщо величина випаровуваності за рік становить 800 мм, а коефіцієнт зволоження 0,63.

А 404 мм

Б 800 мм

В 608 мм

Г 504 мм

5. Визначте річну кількість опадів для м. Чернівці, якщо величина випаровуваності за рік становить 525 мм, а коефіцієнт зволоження 1,2.

А 630 мм

Б 730 мм


В 525 мм

Г 438 мм

(правильні відповіді на тестові завдання: 1 – Б; 2 – Б;

3 – а; 4 – Г; 5 – а).

Отже, розв’язування задач є однією з ефективних форм роботи у навчанні шкільного курсу географії. Використання такої форми роботи сприятиме активізації пізнавальної діяльності учнів. Формування навичок розв’язування задач ставить учня в умови, коли необхідно «піднятися» над вивченим матеріалом, визначити головне, що працює не лише в даному розділі. У результаті цього знання учнів поглиблюються, розширюються,

систематизуються і доводяться до світоглядного рівня, виробляються інтелектуальні вміння і навички. У процесі узагальнення матеріалу та вироблення спільного методу розв’язання певного виду завдань встановлюються внутрішньопредметні зв’язки та акцентується увага на їх прикладному значенні, завдяки чому знання стають

системними.