litceymos.ru 1 2 3

ДОТРИМАННЯ ВИМОГ ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ

ТУРИСТИЧНИХ ПОХОДІВ ТА ЗМАГАНЬ (методичні рекомендації)


ВИМОГИ ДО СПОРЯДЖЕННЯ


  1. У поході встановлюється персональна відповідальність за кожен предмет спорядження. Передаючи річ тимчасово іншому, необхідно вимагати її повернення.

  2. Необхідно застосовувати яскраве забарвлення для предметів, що легко загублюються, або прив'язувати їх.

3. Компас, блокнот, олівець слід носити на шнурках, прив'язаних до кишені поясу.

4. Карту чи схему маршруту слід наклеїти на тонкий картон, розрізати на невеликі прямокутники і наклеїти на тканину з інтервалами 2-3 мм. Поверхню слід покрити безколірним лаком для збереження від дощу.

5. До окулярів слід прив'язувати гумку, щоб при падінні вони не зіскочили і не розбилися.

6.Для запобігання сонячних ударів слід мати головний убір світлого кольору з козирком. Очі
необхідно захищати сонцезахисними окулярами.

  1. Взуття повинно бути зручним і не слизьким.

  2. Не розкидати спорядження на привалі, у таборі, у наметі. Ретельно перевіряти його щоденно.

9. Не сушити мокре взуття біля вогнища, а набивати його предметами, що вбирають вологу:
шмати, папір, солома, шкарпетки.

10. Резиновий клей, бензин слід переносити в алюмінієвих флягах.

11. Для запобігання виливу ліків у аптечці чи інших рідин, на горло пляшки слід натягнути напальника.

12. Сокири, ножі та інші гострі речі мають мати захисне пристосування. їх слід носити тільки в чохлах, на привалах складати в безпечному місці, на нічліг - ховати під намет. Працювати сокирою в рукавицях, не встромляти у дерева. Головна вимога до сокири: добре, надійно розклинене насадження сокири на топорищі (довжиною 50-60см). Сокира з дерев'яною ручкою перед використанням для розпалювання вогнища повинна бути замочена у воді.


  1. Лижні палки (дві разом) повинні витримувати вагу лижника і не гнутися.

  1. Льодоруб не повинен ламатися при навантаженні 80-90 кг. Для перевірки льодоруба кладуть його на опору верхньою частиною і встають на середину держака. Він повинен витримати масу тіла людини.

  2. Байдарки випробовують на стійкість, доводячи човен у безпечному місці до оверкіля, навмисним перевантаженням визначають межі плавучості.


ВИМОГИ ДО УКЛАДАННЯ РЮКЗАКА

1. Тяжке – донизу, м'яке – до спини, об'ємні і крихкі речі – наверх, речі першої необхідності – у кишеню.

  1. Не допускається, щоб при ходьбі в рюкзаку гриміли погано укладені предмети. Речі слід укладати щільно.

  2. Не бажано розташовувати великі предмети на рюкзаку, або прив'язувати їх донизу. Прив'язувати відра чи взуття знизу рюкзака, а також завантажувати задні кишені сокирою, консервними банками забороняється.

  3. Термос, фотоапарат попередньо необхідно обгорнути м'якими речами. Найбільш «ударонебезпечні» місця рюкзака – дно і зовнішні кишені.

5. Не сідати на рюкзак під час привалів.

ВИМОГИ ДО РОЗКЛАДАННЯ НАМЕТУ

  1. Вибирають суху, рівну ділянку, захищену від вітру, поряд з джерелом питної води. У місцях, де є комарі, намет розкладають на навітряних ділянках рельєфу. При вітрі намет слід ставити з розрахунком, щоби вітер дув у задню стінку.

  2. Намет розкладають вище за течією річки від населених пунктів, водопоїв і бродів. У заповідниках і заказниках – у спеціально відведених місцях.

  3. Забороняється розкладати намет на затоплених річкою мілких місцях, в руслах пересохлих потоків, біля підніжжя високих скель, під карнизами, на конусах виносу, під гнилими деревами, у гущавині хвойного лісу чи в сухому чагарнику.

4. Розбивку намету починати не пізніше, як за 2 години до наближення темряви.


5. Ставлять намет так, щоб голова була вище ніг. Вхід у намет повинен бути зорієнтований на
відкрите місце і до вогнища, відстань до якого 6-10 метрів.


  1. Перед встановленням намету, під його низ настеляють шар трави, листя, хвої або моху.

  2. Слід ґрунтовно закріпити розтяжки намету. Не допускати перекосів і провисання стінок.

  3. Для стікання води під час дощу слід обкопати намет невеликою канавкою.

9. При відсутності накидки під час дощу не торкатися стелі намету.


ВИМОГИ ДО РОЗКЛАДАННЯ ВОГНИЩА

1. Площадку для вогнища розмірами 1м: 1м. Розкладають біля води, на витоптаних ділянках або
на старих вогнищах.

  1. Необхідно зняти дерн, викласти його довкола травою вниз, валиком і обкопати вогнище канавкою.

  2. Хвою, траву, гілки тримати від вогнища на віддалі 1-1,5 м.


ДОТРИМАННЯ ПРАВИЛ ПРОТИПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

  1. Без потреби не розпалювати вогнище, розводити його у спеціально відведених місцях.

  2. Не розводити вогнище ближче, ніж 4-6 м. від дерев, пеньків, коренів (при вітрі відстань збільшується), не ближче 6-8 м. від наметів.

  3. Вогнище слід розпалювати з навітряного боку. Не залишати його без нагляду, особливо коли дме вітер.

  4. Над вогнищем не повинні нависати гілки дерев.

  5. Не розкладати вогонь у хвойних молодняках, на ділянках з сухим камишем, мохом і травою; на вирубках і торф'яниках, на кам'яних розсипах.

  6. Не заготовляти осикові і ялицеві дрова, які стріляють іскрами.

  7. Не класти у вогонь гілки зі свіжим сухим листям, яке відлітає на десятки метрів від вогнища.

  8. При заготівлі дров не чіпати завислі і нахилені дерева.
  9. Сигнальне вогнище (яке служить сигналом), коли добре розгориться, закидають сирим мохом або свіжою травою для утворення густого білого диму.


10. Чергові біля вогнища повинні бути одягнені в довгі штани, закрите взуття і мати рукавиці.

  1. Забороняється сушити одяг і взуття на собі біля вогнища.

  2. Не передавати миски та кухлі з гарячою їжею з рук в руки.

  3. Використовувати ополоники з довгими ручками.

  4. Готову гарячу їжу не ставити там, де на казан можуть наступити або перекинути.

  5. Не допускати ігор і розваг з вогнем та біля вогнища.

  6. Йдучи, гасити вогонь і слідкувати за припиненням будь-якого тління.

  7. Затоптувати залишки вогню до того часу, поки не щезне дим.

  8. У разі виникнення пожежі, вогонь збивають штурмівкою, рушником, закидають землею, піском, кусками дерну, заливають водою.


ВИМОГИ ДО ХАРЧУВАННЯ

1. Приймати рідину під час походу дозволяється на сніданок, обід і вечерю. Забороняється пити
під час руху. На коротких привалах, у жаркий час доби дозволяється прополіскувати рот і горло
водою. Для збиття спраги використовується чорний чай.

  1. У їжу споживати тільки кип'ячену воду.

  2. При використанні води з рік і талого снігу слід добавляти гліцерофосфат.

  3. Сире овече, козяче, коров'яче молоко необхідно кип'ятити перед споживанням.

  4. Продукти повинні бути добре упаковані.

  5. Консервні банки відкривати тільки спеціальними ножами.

7. Продукти з пом'ятих та ржавих металевих банок та з ржавими кришками у їжу не
використовувати.

8.Не вживати у їжу незнайомих лісових ягід та ВСІ види грибів.

9. Не вживати варених ковбас, неперевірених м'ясних і молочних продуктів домашнього
виготовлення, консервів із здутих банок.

  1. Не залишати продукти на інший раз у відкритих консервних банках.
  2. Посуд для приготування їжі повинна бути з харчового алюмінію або з нержавіючої сталі.


  3. Для збереження продуктів у поході слід знати:

  • сухарі перед походом необхідно додатково просушити і загорнути у поліетилен;

  • копчену і напівкопчену ковбасу змастити рослинним маслом і загорнути у пергамент;

  • чай, каву покласти у металеві (поліетиленові) легкі коробки із щільними кришками, які заклеїти лейкопластиром;

  • сіль упакувати у поліетиленові мішки;

  • вершкове масло перетопити і залити у металеві банки з широким горлом;

  • м'ясо розрізати на невеликі куски, обжарити і вкласти у консервні банки, заливши розтопленим жиром;

  • гречку слід прожарити;

  • кожен пакет з продуктами повинен бути в обгортці, на якій ставлять дату і час використання.



ПРАВИЛА ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ПРИ ПЕРЕСУВАННІ ТУРИСТІВ

1. Перед початком походу слід визначити порядок руху, призначити замикаючого і головного,
який визначає темп руху.

  1. Складність маршруту повинна відповідати досвіду учасників подорожі.

  2. Спорядження й добір продуктів повинні відповідати даній категорії складності маршруту.

  3. Необхідна наявність аптечки зі списком медикаментів та їхнього призначення.

  4. Перевірити всіх членів групи, їх самопочуття та якість укладання рюкзаків.

  5. Проводити розвідку маршруту у незнайомій місцевості.

  1. Прийняти необхідні заходи для попередження потертості та оберігання ніг від ран та переохолодження.

  2. На маршруті рухатись компактно. Не допускати розподілу групи, порушення дисципліни та порядку руху.

9. Після 50 хв. руху роботи 10 хв. перерви для відпочинку. Не сідати на каміння чи землю.

10. Уникати зайвих рухів, нести вантаж приблизно на одному рівні, йти спокійно, рівним кроком.


11. Відповідально ставитись до ходіння на даній ділянці: на підйомі – йдуть обережно, на спуску – уважно.


  1. Дотримуватись питного режиму. Несвоєчасне пиття збільшує спрагу.

  2. Всі команди керівника негайно передавати по ланцюжку членам групи.

  3. Відлучатися тільки з дозволу керівника.

15. Не допускається розділення групи, відставання від групи, а також від'їзд окремих членів
групи без супроводу дорослих.

16. Встановити темп руху відповідно до сили слабшого члена групи та умов місцевості, не
допускати швидкого темпу руху.

17. Основну частину денного переходу здійснювати в ранкові години.

18. Не планувати пересування по маршрути в найжаркіші години.

19. При подоланні перешкод чітко виконувати правила страхування і самострахування.

20. Перед використанням опори випробувати її міцність та стійкість .

21. На вітрі чи під дощем не залишатись без руху, щоби не наступило переохолодження.

22. На привалах натягувати теплі речі, просушувати одяг, шкарпетки.

23. При пересуванні у жарку погоду на голові слід мати захисний убір світлого кольору з козирком.

24. Слід пам'ятати, що відбите від снігу чи води світло викликає опіки на губах, вухах, носі,
підборіддя.

  1. Носити одяг з довгими рукавами і закритою шиєю.

  2. Під час грози:

  • не ховатися під високе дерево, особливо яке окремо стоїть (в березу чи клен блискавка вдаряє рідко);

  • не знаходитися на гребенях, скельних виступах;

  • одяг туриста повинен бути сухим;

  • металеві предмети скласти в бік, на відстань 10 м від людей.

  1. Після опадів та під час дощу не слід рухатися по мокрій траві, каменях, осипищах, крутих схилах.
  2. Під час руху у лісі не можна користуватися відкритим вогнем, кидати на землю запалені сірники, недопалки.


  3. Не рухати рукою старих пеньків, копиць сіна, каміння, де можуть знаходитися змії. Змії селяться у місцях , забутих людиною.

  4. Обережно бути на стежках, де у сонячний день гріються змії. У районах, де водяться змії, туристу необхідно мати щільні штани, високе взуття і товсті шерстяні шкарпетки.

  5. При втраті орієнтації виходити на «воду» і йти вздовж потоку вниз по течії аж до населеного пункту.

  1. При загублені учасника запалити сигнальне вогнище на добре оглядовій ділянці.

  2. Купатися дозволяється тільки з дозволу керівника і у спеціально відведених для цього місцях.

  3. В разі нездужання, захворювання, відставання або травм негайно сповістити керівника.

  4. При зупинці на нічліг викопати яму для сміття і-для вогнища.

  5. Перед виходом з привалу перевірити погашений вогонь і прибрати місце зупинки.

  6. Забороняється:

  • пересуватися під час грози, сильного вітру, в тумані, вночі;

  • приймати сонячні ванни на ситий чи голодний шлунок;

  • сон на сонці;

  • ходіння і розвідка місцевості наодинці;

  • відходити від групи в сторону, відставати чи йти після замикаючого, залишати табір без дозволу керівника;

  • палити і вживати алкогольні напої.


ОСНОВНІ ПРИЧИНИ, ЩО ЗБІЛЬШУЮТЬ НЕБЕЗПЕКУ

ПРИ ПРОВЕДЕННІ ТУРИСТСЬКИХ ПОДОРОЖЕЙ

1. Природнокліматичні фактори:




  • лавини всіх типів;




  • обвали каміння;



  • течія гірських річок, пороги;





  • низька температура повітря;




  • сонячна радіація;




  • гроза, вітер;




  • темрява, туман, відсутність видимості;




  • болота, трясовина;




  • отруйні рослини, гриби, комахи, плазуни;




  • загазованість та затопленість підземних порожнин.

2. Невдало укомплектований склад групи як за віком, фізичними даними і тренованістю, так і за морально-вольовими якостями. Погана «схоженість» групи.

3. Невисокий авторитет і досвід керівника групи.

  1. Недисциплінованість учасників групи, нехтування основними правилами руху, неуважне ставлення до товаришів, недбайливе користування спорядженням.

  2. Неправильний темп руху або поганий розрахунок часу і кількості продуктів харчування. Стомленість на маршруті.

  3. Недостатнє ознайомлення з маршрутом, недооцінка труднощів і небезпек, недбалість у доборі спорядження.

  4. Переоцінка власних сил, нехтування або неуважне виконання технічних прийомів руху і страховки або недостатнє володіння прийомами і методами страхування.

  1. Послаблення уваги на спусках і легких місцях.

  2. Не досить розвинуте почуття відповідальності.
  1. Слабка тренованість туристів, важкий маршрут, напружений графік походу.


  2. Не проведений медичний огляд учасників подорожі.

  3. Невміння учасників групи користуватись туристським спорядженням.

13. Необізнаність з правилами дорожнього руху та правилах поведінки при переїздах на різних
видах транспорту.

14. Продукти харчування підібрані без урахування якості, терміну зберігання та необхідної кількості.

  1. Не виконання учасниками санітарно-гігієнічних вимог, порушення технології приготування їжі та правил її зберігання.

  2. Порушення техніки безпеки при роботі біля вогнища, при бівуачних роботах та при роботі з сокирою.

17. Порушення правил організації купання,


ПРАВИЛА ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ

ПОВЕДІНКИ ПРИ ОРГАНІЗАЦІЇ КУПАННЯ

1. Керівник групи зобов'язаний особисто перевірити глибину і безпеку місця, вибраного для
купання, спуск, піщане чи болотяне дно.

2. Межі купання слід показати всім, хто купається.

3. Коли спеціально обладнаних пляжів для купання немає, місця купання повинні розміщатись за
межею спусків каналізаційних стоків та інших джерел забруднення води, вище місця скидання стічних вод, ділянок, які використовуються для прання і полоскання білизни, літніх таборів та водопою худоби,купання тварин

4. На березі слід призначити чергового з числа добрих плавців для спостереження за дітьми.

5. Глибина місця купання при швидкості течії не більшій як 0.3м/с не повинна перевищувати 1,2м. При вимірюванні глибини місця купання треба кілька разів пройти вибрану ділянку у всіх напрямках.

6. Температура води при купанні повинна бути не нижчою 18° Цельсія.

  1. Кожне купання проводиться з дозволу керівника групи і тільки в його присутності. Для нагляду і своєчасного надання допомоги керівник повинен знаходитись на березі.
  2. Якщо туристська група має свої плавзасоби (човни) , вони повинні патрулювати ділянку, відведену для купання. На водних маршрутах туристи зобов'язані мати індивідуальні і групові рятувальні засоби.


9. Одночасно може купатися не більше як 8 чоловік протягом 10 хв.

  1. Під час купання не можна викрикувати. Крик – сигнал про допомогу.

  2. Не рекомендується, особливо в гірських річках, вмиватися одному.

  3. Категорично забороняється:

  • купання з човна, в холодних гірських озерах і річках, після вживання їжі і після переходу до 45-50 хв.; в сутінках і вночі;

  • пірнання у воду з містків, човнів, обривистих берегів, у невідомих місцях;

  • купання у водоймі поблизу гідравлічних споруд, гребель, шлюзів і дамб.


ПРАВИЛА ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ПРИ ПРОХОДЖЕННІ

ТУРИСТСЬКОЮ ГРУПОЮ МАРШРУТУ ПІШОХОДНОГО ТУРИЗМУ

1. Місце керівника в поході повинне забезпечувати йому зручність управління групою. В групі починаючих туристів керівник походу повинен задавати темп виходячи з правила: рівняння по темпу слабшого.

2.Керівник має врівноважити сили туристів:

  • різним навантаження рюкзаків;

  • періодичним висиланням більш підготовлених учасників вперед для розвідки і вибору місця привалу.

  1. Режим переходу складає 40-50 хв. руху і 5-10 хв. відпочинку. В середньому туристи проходять по 15-25 км в день. Наростання навантажень повинно бути поступовим. Кілометраж у перші три дні слід не збільшувати, а денний відпочинок робити на 4-й день.

  2. Під час руху туристи рухаються колоною по одній людині при інтервалі 2 м, щоби вчасно побачити на шляху природну перешкоду і швидко зорієнтуватися для її подолання.

5. На легких спусках крок туриста подовжується, на важких ділянках і підйомах - вкорочується.

  1. На складних ділянках шляху слабших учасників ставлять відраза ж за направляючим, щоби в разі необхідності могли надати допомогу.
  2. Не допускається при русі, щоби туристи знаходились між собою на відстані, що виходить за межі зорового чи голосового зв'язку.


  3. На складних і небезпечних ділянках керівник сам перевіряє їх прохідність і страхує туристів поки вся група не минула цю ділянку.

  4. Легкопрохідні ділянки проходять за азимутом; густі ліси з підліском, пересічений рельєф, зарослі чагарників - по стежках.

10. На відкритих ділянках слід віддавати перевагу пересуванню групи випуклим ділянкам рельєфу, які безпечні від каменепадів і зсувів. Слід пам'ятати, що небезпека каменепадів зростає через 1-2 год. після сходу сонця й увечері, після його заходу.

11. При подоланні крутих схилів слід мати не слизьке взуття з рифленою підошвою.

  1. При підйомах черевик слід ставити на всю підошву, а не носок, зберігати горизонтальне положення ступні.

  2. При затяжному підйомі рекомендується підніматись «серпантином» перемінено то лівим, то правим боком до схилу поступово набираючи висоту. Необхідно слідкувати , щоби туристи не йшли один під одним, так як можливі зриви каміння з-під ніг.

  3. При русі вздовж трав'яного схилу, ступня ноги, розташованої вище, ставиться на всю підошву впоперек схилу, а ступню іншої - повертається носком на певний кут донизу.

  4. При спуску забороняється бігти. На більш крутих ділянках спускаються на напівзігнутих ногах.

  5. У лісі чи чагарнику слід притримувати гілки, що зустрічаються на дорозі, щоби не вдарити того, хто йде позаду.

  6. Для захисту від пошкоджень шкіри від сучків і гілок надягають одяг з . довгими рукавами.

  7. Перегороджені деревами стежки, завали слід не перескакувати, а обережно переступати чи перелізати. Дерева часто покриті слизькою гнилою корою.

  8. На рюкзаку і на одязі не повинно бути різних предметів, що «чіпляються» за гілки дерев. Навіть звичайна шапочка з помпоном буде зачіпати рослинність і затримувати рух туриста.
  9. На болоті туристи повинні рухатися, крокуючи чи перестрибуючи з купини на купину. У кожного в руках повинна бути жердина, яка послужила б опорою, виміром глибини чи засобом самостраховки при падінні.


  10. При пересіченні болота інтервал між учасниками походу збільшується на 5-8м.

  11. При подоланні річки через нестійкі кладки, слід першому перейти досвідченому туристу, який спробує переправу і організує страховку інших членів групи з допомогою жердини чи руки.

  12. Коли один турист є на колоді - інший не повинен ступати на неї.

  13. Переправлятися через річку вбрід можна:

  • після попередньої розвідки, на більш широкій і більш мілкій ділянці річки;

  • взутому. Кожен крок слід робити обережно, шукаючи ногою дно;

  • під кутом, навскіс, проти течії річки;

  • з допомогою жердини, якою опираються назустріч течії;

  • двом туристам, ставши обличчям один до одного і поклавши витягнуті руки на плечі товариша;

  • групою в 3-4 чол., ставши стіною, щоби сильніші туристи були скраю.

  1. Переправу можна здійснювати за допомогою страховочного шнура. Першим водний потік переходить фізично здоровий турист, завдання якого перенести страховочний шнур на другий берег він повинен переправлятись з жердиною і страхуватись за допомогою шнура, що прикріплений до нього вузлом «булинь» на спині. Після нього натягують і закріплюють поручні. Решта переходять річку, пристебнувшись до перил карабіном. Поручні повинні бути вищі за течію. Тіло для кращого опору воді слід відкинути назад.

  2. Пересування в темряві забороняється.

  3. Небезпечні ділянки: круті схили , обривисті береги рік, карнизи туристи проходять з послабленими лямками на рюкзаку.



следующая страница >>