litceymos.ru 1


Сценарій

святкування річниці


визволення Хмельниччини

від німецько-фашистських загарбників

у Слобідко-Охрімовецькій ЗОШ І –ІІ ступенів


Місце проведення: сільський будинок культури (біля пам’ятника)

Дата проведення: 10.10.2008 р.


Біля пам’ятника вишикувані учні, вчителі, гості свята. На передньому плані стоять троє дівчат, одягнені в національні костюми, в руках тримають хліб на рушнику, в мікрофон лунають слова.


1 дівчина: Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо хлібом, сіллю та миром,

Ніколи біда не ввійде у ваш дім

здоровُя і щастя вам зичимо всім.


2 дівчина: Нехай рясніють ниви колоскові,

У хаті буде злагода і мир.

На чистому, як сонце рушникові.

Дозвольте вам піднести хліб і сіль


3 дівчина: Ми хлібом і сіллю вас раді стрічати

Тут рід наш зібрався міцний і багатий

Тут слово дружнє і пісня щира

Дарують свято любові й миру.

Дівчата підходять до гостей, вклоняються, підносять хліб і говорять такі слова:


1 дівчина: Ми хлібом-сіллю вас вітаєм,

з роси й води ми вам бажаєм,

хай будуть в кожній хаті короваї,

хай виростають вам високі урожаї.


2 дівчина: Щоб хліб, як сонце, сяяв на столі,

у кожнім домі чи колибі,

низький уклін, до самої землі,

Шановні гості наші дорогі.


3 дівчина: Дорогі наші гості! Прийміть від нас цей запашний хліб. У цьому хлібові частинка нелегкої праці.

Дівчата стають на місце. Учні розказують вірші.


1 учень: Під рідним небом жайворон співа,

Я рада знати тих пісень слова.

я слухала і чула: співала та пташина

Одне святеє слово: Україна.

На ріднім полі шепчуть колоски.

Я рада знати тихі їх думки.

Я слухала і чула, як кожна колосина

Шептала тихо слово «Україна».

2 учень: У ріднім краю зелен-гай шумить.

Я знати рада, про що він мріє-снить.

Я слухала і чула, як кожна деревина

Шуміла ніжно слово «Україна».

О Боже, дай повік любити край,

Де квітка, пташка і зелений гай,

Де кожна вірна тій землі дитина

Живе єдиним словом: «Україна».


3 учень: Складною і бурхливою була твоя доля, рідна земле!

Топталися по тобі орди чужинців,

ворожі пазури роздирали твоє тіло.

Дітей твоїх вели загарбники у неволю.

Над тобою свистіли гостродзьобі стріли,

чорною смертю дихали жерла гармат,

шугали ненависні залізні круки,

вирували нескінченні битви за твою честь і свободу.


4 учень: Відлітають, мов журавлині ключі, роки у вічність…

Літа не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих,

хто віддав своє життя за Батьківщину.

У кожного була своя п’ядь землі,

яку самовіддано захищали.


5 учень: Там, де почалися колись запеклі, криваві бої, здійнялися пам’ятники, обеліски.

Не забувають їх люди, не забувають…


6 учень: Ось і сьогодні ми зібралися тут, щоб згадати про видатну подію в історії України: річницю визволення нашого краю від німецько-фашистських загарбників.

І запросили ветеранів.

Вручення квітів ветеранам.

Пісня «Катюша»

7 учень: Дорогі фронтовики! Де взяти слова подяки за ваші муки і рани, за ваші безсмертні діла, і висловити щиру вдячність, низький уклін вам передать.


Спасибі вам, рідні солдати, ви мир відстояли в боях.


8 учень: До слова запрошується сільський голова Лисий Микола Миколайович


9 учень: Ніколи не забудеться мені:

На попелищі бродим, наче тіні, -

Змарніла мати й дітлахи малі.

А тут і ворон звістку з далечіні

Приносить нам на чорному крилі.

Ми в горі пригорнулися до мами,

І я ще брався втішити сестер…

Багато літ спливло за журавлями,

Але мені ввижається й тепер:

Отам, де тихі верби край дороги

Стоять в зеленій весняній красі,

Обшарпане, голодне, босоноге,

Бреде моє дитинство по росі.

10 учень: Були важкі-важкі роки,

Серця ятрились від утрат:

Той повернувся без руки,

У тих загинув батько…брат…

А в цих ось хата без верха,

Ген попелищем рідний двір.

«На весь куток – одна соха»,-

Жалівся сивий бригадир…


11 учень: Слово надається голові обласної ради ветеранів, нашому односельчанину Бондарю Івану Миколайовичу.

Дует виконує пісню «Батькове серце».


12 учень: Слово має ветеран Бондар Марُян Іванович.


13 учень: Солдатські душі. Вони очима-зорями дивляться на нас з небес, журавлями пролітають над нами, сумно курличучи в небесній далині.


14 учень: Не тільки зграйно журавлями

в небесній синяві летять -

Вони в гаях, поміж полями,

В степах тополями стоять.

Торкнутись силяться зеніту.

Немов з легенди, мов живі,

Вони, здається, всього світу,

Усього людства вартові.

Вокальний гурт виконує пісню «Журавлі».


15 учень: Народжується день на виднокрузі,

і радісно кує зозуля в лузі, -


Комусь майбутні вгадує літа.

І до пташини у зеленім гіллі

Якийсь, бува, озветься ветеран:

- Вгадай, зозуле, скільки в мене в тілі

Осколків гострих? Скільки в мене ран?

Не раз його із ніг збивала куля,

Багато днів його трясла біда,

Та скільки саме – то вже ні зозуля,

Ні екстрасенс ніякий не вгада.

І там, де квітнуть вишні і каштани,

Під шум вітрів, під солов’їний спів

розказують онукам ветерани

Про біль і велич подвигів своїх.


16 учень: Все здолали, вижили, зміцніли,

Знову наша доля розцвіла,

Мов троянди, чисті й ніжно білі,

Що росли під вікнами села.

Отака країна – Україна,

Праслов’янська рідна сторона.

Її мова ніжносоловُїна,

Ніби пісня вічно чарівна.

17 учень: Ми вклоняємось вам

По-синівськи доземно, солдати,

Пам’ятаємо ваші святі перемоги і втрати.

Тільки ж ви не спішіть у останній похід,

Тільки ж вічно живіть!


18 учень: Ми вам рясту у ноги

Постелем від хати до хати,

Надаруєм онуків,

Немов ластівُяток до свята.

Тільки в бронзу й граніт не спішіть!

Ми, живим вам, даруєм нев’янучий цвіт!

Дует учнів виконує пісню «Сорочка мамина».


19 учень: Відірвімось у ці дні від своїх буденних клопотів і суєти, згадаймо у колі сім’ї і друзів тих, кого немає з нами, хто навічно залишився молодим, визволяючи наш рідний край від ворога. Нехай сьогодні і завжди в нашому домі, в кожній сім’ї панують мир, благополуччя і злагода.


20 учень: Горить мій гнів на супостатів злих, -

Майстрів наруги, кривди і огиди,

І зараз я звертаюсь до живих,

Ви чуєте? Прошу вас, добрі люди:


Хто в Бога вірує, хто духом не загас, -

За тих, що впали на крутих дорогах,

Будь ласка, помоліться у церквах,

В костьолах, у мечетях, в синагогах.

Страшний погром усіх нас перетряс.

Ми знаєм горе і чиєсь, і власне,

Отож, в душі у кожного із нас

Хай свічка пам’яті горить, не згасне.


21 учень: Шукать слова, гладенькі, обережні,

Я зараз, люди добрі, не берусь,

Так, я за те: хай будуть незалежні

Росія, Україна, Білорусь.

Війна тоді для всіх була одна,

Усі пройшли одну важку дорогу –

Ті, що з Кавказу, з Мінська, і з Москви.

То як тепер нам спільну перемогу

По-братськи розділити на шматки?


22 учень: Живи Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.


23 учень: Розквітай, прекрасна Україно,

Рідна земле, матінко моя.

Хай лунає мова солов’їна,

Пісня неповторная твоя.


24 учень: Хай смереки, ясени й тополі

Квіти, луки, трави і сади

Шепчуть вірші щедрі, добрі, вольні,

Чисті, із джерельної води.

25 учень: Нам би вічно милуватись нею,

А лихі дороги обминуть,

Дай напитись серцем і душею

І піти з тобою в мрійну путь.

Рідна земле, матінко моя.

Пісня «Україно, матінко моя».