litceymos.ru 1

Реферат

на тему:

«Рідкі та м’які лікарські форми»



РІДКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ


Рідкі лікарські речовини (рідини) краще за тверді проникають у кров і діють швидше, їх можна вводити всередину (ентерально) і парентерально, тобто обминаючи травний канал. Парентеральне введення лікарських речовин має велике значення у тих випадках, коли потрібно подати негайну медичну допомогу. Недоліками цієї лікарської форми є те, що рідини малопортативні і дозування їх не завжди точне в разі вживання краплями, ложками або чар­ками. Рідкі лікарські форми широко застосовуються у медичній практиці. До них належать розчини, настої, відвари, краплі, си­ропи, мікстури, лініменти, настойки, слизи, емульсії, рідкі екстракти.

Розчини (Solutiones; одн.— sotutio; род. відм. оди.— solutionis) — найпростіша рідинна лікарська форма, яка використовуєть­ся для зовнішнього застосування, прийому всередину і парентераль­ного введення. Розчином називається рідка лікарська форма, що являє собою однорідну прозору суміш однієї або кількох речовин у розчиннику. У фізико-хімічному відношенні — це однофазна го­могенна система.

Розчини утворюються в результаті розчинення твердих або роз­ведення рідких лікарських речовин у розчиннику, або шляхом змі­шування двох рідин.

Розчин складається з основної діючої речовини і розчинника. Під розчинником розуміють індивідуальні хімічні сполуки або їх суміші, що мають властивість розчиняти різні речовини, тобто утворювати з ними однорідні системи. Як розчинник найчастіше використовують дистильовану воду, а також етиловий спирт, олію, гліцерин, ефір, вазелінову олію. Хлороформ застосовують рідко. Якщо в рецепті розчинник не зазначено, то розчин готують на дис­тильованій воді; якщо не вказано концентрацію спирту, аптека завжди бере 90 % етиловий спирт.

Рецепти на розчини можна виписувати скороченим і розгорнутим способами. При виписуванні розгорнутим способом після сло­ва Rp. пишеться назва лікарської речовини, а потім розчинник. В кінці рецепта пишуть M.D.S. (Змішай. Видай. Познач.). При ви­писуванні скороченим способом після слова Rp. пишуть слово Solutio в родовому відмінку однини, а за ним назву лікарської речо­вини, міцність розчину і його кількість в мілілітрах. Закінчується рецепт скороченням D.S. (Видай. Познач.).


Rp.: Cupri sulfatis 0,5 Aq. destill. ad 50 ml

M.D.S. По 1 столовій ложці кожні 10 хв. до настання блювання

Rp.: Sol. Nitroglycerini spirituosae 1 % 5 ml


D.S. По 1-2 краплі на грудочці цукру тримати в роті до розсмоктування


Концентрація розчину може виражатися не лише у процентах, а й відносно одиниці. Це стосується великих розбавлень. Можна також зазначити, з якої кількості лікарської речовини треба виго­товити потрібну кількість розчину. Міцність етилового спирту по­значається-в процентах.

Rp.: Sol. Furacilini (1:5000) Rp.: Sol. Ac. borici

500 ml ex 2,0 100 ml

D.S. Для промивання ран D.S. Для промивання очей


У тих випадках, коли розчин виготовляється не на дистильова­ній воді, в рецепті обов'язково зазначають, який саме розчинник треба взяти.

Rp.: Sol. Camphorae spirituosae 10 % 100 ml

D.S. Втирати в шкіру спини на ніч

Rp.: Sol. Mentholi oleosae 1 % 20 ml

D.S. По 2-3 краплі в кожну ніздрю 2 рази на день

Rp.: Sol. Tannini in glycerino 10 % 20 ml

D.S. Змазувати слизову оболонку гортані

Rp.: Phenol! 1,0

Glycerin! 20 ml

M.D:S. Закапувати у хворе вухо по 3-5 крапель З рази на день


Розчини для вживання через рот готують нестерильні. Призна­чають їх чайними, десертними, столовими ложками або чарками,, склянками. Для ін'єкцій обов'язково готують стерильні розчини і відпускають їх в ампулах або баночках з притертими пробками і з написом «Стерильно». Щоб виписати рецепти на розчини, по­трібно виходячи з разової дози лікарської речовини і об'єму роз­чинника на одне введення розрахувати їх загальні кількості.

Наприклад, треба виписати для вживання через рот розчин кодеїну фосфату (разова доза 0,015 г), амонію хлориду (разова доза 0,3 г) при умові, що хворий буде приймати по 1 столовій лож­ці (15 мл) 3 рази на день протягом трьох днів.


Роблять такі розрахунки:

всього прийомів буде 9 (3 рази на день х 3 дні)

кодеїну фосфату потрібно взяти 0,015 г х 9 = 0,135 г

амонію хлориду » » 0,3 г х 9 = 2,7 г

води дистильованої » » 15мл х 9 = 135 мл


Отже, рецепт треба виписати так:

Rp.: Codeini phosphatis 0,135

Ammonii chloridi 2,7

Aq. destill. 135 ml

M.D.S. По 1 столовій ложці 3 рази на день


При виписуванні розчинів лікарських речовин, які виготовляти­муться з розчинів міцної концентрації, у рецепті потрібно зазначи­ти кількість вихідного розчину цієї сполуки і кількість розчинника. Розраховують так. Наприклад, потрібно виписати 50 мл 7 % роз­чину перекису водню з концентрованого 30 % розчину цього пре­парату.

1. Скільки перекису водню міститиметься в 50 мл 7 % роз­чину?

7-100 х = 3,5

50-х

2. В скількох мілілітрах 30 % розчину міститиметься 3,5 г пе­рекису водню?

30-100 х = 11,7 мл

3,5-х

Отже, щоб виготовити 50 мл 7 % розчину перекису водню з 30 % розчину, потрібно взяти 11,7 мл 30 % розчину цієї сполуки і 38,3 мл дистильованої води. Рецепт треба виписати так:

Rp.: Sol. Hydrogenii peroxydi 30 % 11,7 ml

Aq. destill. ad 50 ml

M.D.S. Промивати рану


Лікарські форми для ін'єкцій. До лікарських форм для ін'єкцій належать не лише водні і масляні розчини, суспензії, емульсії, а й стерильні порошки і таблетки, що розчинюють у стерильному розчиннику безпосередньо перед введенням, їх використовують го­ловним чином для підшкірного, внутрішньом'язового, внутрішньо­венного і внутрішньоартеріального введення.

До лікарських форм для ін'єкцій ставляться певні вимоги: сте­рильність, відсутність механічних домішок, стійкість, апірогенність і у ряді випадків — ізотонічність.

Залежно від стійкості лікарських речовин до температурних та інших впливів застосовують різні методи стерилізації:


1. Нагрівання гарячим повітрям у сушильній шафі при темпе­ратурі 180 °С протягом 20-60 хв. або при температурі 200 °С про­тягом 10-30 хв.

2. Нагрівання насиченою парою у стерилізаторі при температу­рі 110-120°С (101,3-151,9 кПа, або 1-1,5 атм) протягом 15-20 хв. або при температурі 110 °С (56,5 кПа — 0,5 атм) протягом 30-60 хв.

3. Нагрівання (одноразове) парою в паровому стерилізаторі при температурі 100 °С протягом 30-60 хв.

4. Тиндалізація — нагрівання у воді при температурі 60-65 °С протягом години п'ять днів підряд або при температурі 70-80 °С три дні. В проміжках між нагріванням матеріал зберігається при температурі 25-37 °С.

5. Бактеріальна фільтрація в асептичних умовах через мікропо­ристі стерильні фільтри.

6. Хімічна обробка за допомогою антисептичних речовин (фе­нолу, трикрезолу та ін.) та консервантів.

Ампули (Ampullae) — запаяний скляний посуд з готовими сте­рильними розчинами для вприскувань і вливань. Місткість ампул: 1,2, 5, 10, 25, 50, 250 мл. Виготовляються ампульні розчини на фармацевтичних заводах і там обов'язково стерилізуються. В ам­пулах випускаються не лише розчини хімічних сполук, а й високо-очищені новогаленові препарати з рослинної сировини та органопрепарати.

Звичайно, якщо препарат легко розчиняє­ться, його разову дозу (не більш як 0,3-0,5 г) намагаються помістити в найменшому об'ємі розчинника, найчастіше у 1 мл.

Щоб правильно виписати розчин в ампу­лах, потрібно знати одноразову дозу лікарсь­кої речовини, а також те, в якому об'ємі роз­чинника вміщують цю кількість речовини, пі­сля чого розрахувати концентрацію розчину. Перед тим як зробити ін'єкцію, ампулу по­трібно оглянути, перевірити напис на ній і дату виготовлення. Ампули бракують, якщо вони мають тріщини, осад, нерозбірливі напи­си, прострочені.

Лікарські препарати, що швидко руйную­ться в розчині, випускають в ампулах у формі стерильного порошку. Перед застосуванням ці


порошки розчиняють відповідним розчинником, яким найчастіше є стерильний ізотонічний розчин натрію хлориду або вода для ін'єкцій, інколи розчин новокаїну.

Шприц-тюбик (Spritz-tubulis) містить стерильний розчин лі­карської речовини і призначений для одноразового використання при поданні невідкладної медичної допомоги. Вміст шприц-тюбика вводиться підшкірне або внутрішньом'язово.

Шприц-тюбик складається з поліетиленової ампули, в яку за­пресовано голку. В голку вставлено мандрен, і ампула герметично закрита ковпачком. Заповнюються шприц-тюбики розчина­ми лікарських речовин в асептичних умовах за допомогою дозую­чих напівавтоматів, які знаходяться в стерильному приміщенні — боксі. В цьому ж приміщенні відбувається запаювання ампул у . шприц-тюбик. Одночасно на нижню частину шприц-тюбика стави­ться назва лікарської речовини, яка вміщена в ампулу. Заповнені шприц-тюбики двічі з проміжками через добу піддають тиндалізації (їх нагрівають до 60 °С протягом 30 хв.). Для використання шприц-тюбика знімають ковпачок, витягують мандрен і ліки вво­дять під шкіру або внутрішньом'язово.

Rp.: Sol. Atropini sulfatis 0,12 % 1 ml

D.t.d.N. 3 in spritz-tubulis

S. Для одноразового підшкірного введення


При виписуванні неампульних розчинів для ін'єкцій в рецепті обов'язково зазначають, що вони повинні бути стерильними. Роз­чини стерилізують згідно з вимогами Фармакопеї.

Настої та відвари (Infusa et decocta) — це водні витяжки з рослинної сировини або водні розчини спеціальних екстрактів (концентратів). Для виготовлення настоїв та відварів користую­ться інфундирками (від лат. infundo — заварювати, обливати) — закритими посудинами із фарфору, нержавіючої сталі або емальо­ваними. Рослинну сировину подрібнюють, кладуть в інфундирку, заливають водою кімнатної температури, закривають кришкою і нагрівають на киплячій водяній бані, часто помішуючи. У таких умовах інфундирку з сировиною витримують протягом 15 хв. для виготовлення настоїв і 30 хв. для відварів. Після цього інфундирку знімають і охолоджують (настої протягом 45 хв., а відвари — 10 хв.). Потім рідину проціджують, віджимаючи залишки рослин­ного матеріалу.


Якщо при виготовленні відвару чи настою зменшиться розра­хований за рецептом об'єм рідини, то до зазначеного об'єму доли­вають дистильовану воду.

Виписують настої та відвари так: після слова Rp. у родовому відмінку однини пишуть слово Infusum seu Decoctum, потім'зазна­чають назву лікарської рослинної сировини. Далі розраховують загальну дозу лікарської сировини та кількість настою або відва­ру, виходячи з разової дози речовини, загальної кількості прийо­мів та об'єму на один прийом. Наприклад, щоб виписати настій трави термопсису, який треба вживати по одній столовій ложці З рази на день протягом трьох днів (загальна кількість прийомів буде 9), потрібно взяти 135 мл настою (одна столова ложка міс­тить 15 мл, а дев'ять — 135 мл). Згідно з Фармакопеєю, настій трави термопсису повинен мати міцність 1 : 400. Це означає, що з 1 ч. (частини) трави виготовляється 400 ч. настою, а для виготовлення в кількості 135 мл потрібно взяти 0,33 г трави.

1-400 х = 0,33

135 —х

Рецепт оформляють так:

Rp.: Inf. herbae Thermopsidis ex 0,33 135 ml

D.S. По І столовій ложці 3 рази на день

З рослин, які не мають сильнодіючих речовин, настої і відвари виготовляють такої концентрації: 1:10, 1 : 30 (тобто з 1 г трави виготовляють відповідно 10 або 30 г настою чи відвару). Якщо в рецепті не зазначено, з якої кількості сировини треба виготовити настій чи відвар, аптека повинна видати їх згідно з XI Фарма­копеєю.

Найчастіше (але не завжди) настої готують з листя, квіток, стеблин рослин, а відвари — з коріння, кори, кореневищ.

Настої і відвари легко псуються, особливо влітку, і тому їх виписують не більше ніж на 2-4 дні.

Настойки (Tincturae) — це спиртові, спирто-водні, спирто-ефірні рідкі витяжки переважно з рослинної сировини. Настойки готу­ють методом мацерації (настоювання), перколяції (витиснення) або розчиненням сухих екстрактів. Для їх приготування беруть 1 ч. лікарської рослинної сировини і заливають 10 ч. екстрагуючої речовини, якщо рослина містить сильнодіючі речовини. З тих рос­лин, що не містять сильнодіючих речовин, з 1 ч. сировини готують тільки 5 ч. настойки. Настойки дозуються краплями.


Rp.: Т-гае Valerianae 20 ml Rp.: T-rae Belladonnae 5 ml

D.S. По 20 крапель 3 рази на D.S. По 5 крапель 2 рази на

день день


Екстракти (Extracta) — це концентровані витяжки з лікар­ської рослинної сировини. Екстракти готують методом настоювання. Як екстрагуючу речовину використовують воду, етиловий спирт, ефір, спирто-водний розчин. За консистенцією розрізняють рідкі, густі та сухі екстракти. З 1 ч. сировини виготовляють 1 ч. рідкого екстракту. Сухі та густі екстракти виписують у порошках, таблет­ках, свічках, а рідкі — у краплях.

Rp.: Extr. Viburni fluidi 15 ml Rp.: Extr. Aloes spissi 0,05

D.S. По 30 крапель 2 рази на D.t.d. N. 20 in tab.

день S. По 1 таблетці 2-3 рази на день


Мікстури (Mixturae) — це рідка лікарська форма, що утворює­ться при змішуванні у розчиннику двох і більше твердих або рід­ких лікарських речовин. Якщо до настоїв або відварів додати ще які-небудь лікарські речовини, то такі суміші також є мікстурами.

На відміну від розчинів, мікстури бувають каламутними і ін­коли можуть мати осад. Як розчинник для приготування мікстур найчастіше застосовують дистильовану воду, настої, відвари, ароматичну воду.

Мікстури зручні для призначення тяжкохворим, дітям, людям похилого віку всередину і зовнішньо. Лікарські речовини, розчи­нені у мікстурі, краще всмоктуються і швидше діють на організм порівняно з порошками і таблетками. Недоліком мікстур є неточ­ність у дозуванні, непортативність і нестійкість.

При виписуванні мікстур розрахунки лікарських речовин роб­лять, виходячи з разових доз та загальної кількості прийомів. На­приклад, треба виписати мікстуру на 4 дні, дозуючи її по 1 столо­вій ложці 3 рази на день з таких речовин: натрію броміду (Natrii bromidi), разова доза якого 0,3 г, і кодеїну фосфату (Codeini phosphatis), разова доза якого 0,015 г.

Розрахунок: прийомів усього буде 3 х 4 = 12


Natrii bromidi треба взяти 0,3 x 12 = 3,6 г

Codeini phosphatis 0,015 x 12 = 0,18 г.


Як розчинник беруть дистильовану воду.

Кількість розчинника 15 мл х 12 = 180 мл.

Отже, рецепт треба виписати так:

Rp.: Natrii bromidi 3,6

Codeini phosphatis 0,18

Aq. destill. ad 180 ml

M.D.S. По l столовій ложці 3 рази на день


Якщо в складі мікстур є настої чи відвари, то в рецепті їх пи­шуть першими.

Для поліпшення смаку мікстур до їх складу додають сиропи (10-20 % загального об'єму). При виписуванні в мікстурі крапель їх кількість зазначають у грамах.

Краплі (Guttae) — різновид розчинів та мікстур. Приписують їх у кількості 5-20 г і дозують краплями. Офіціальними є на­шатирно-ганусові краплі (Liq. Ammonii anisatus) і розчин калію арсеніту (Liq. Kalii arsenitis).

Сиропи (Sirupi) — густуваті прозорі рідини із смаком та за­пахом речовин, що входять до їхнього складу. Виготовляють їх змішуванням простого цукрового сиропу з фруктовими екстракта­ми, настойками. З метою консервування сиропів до них додають етиловий спирт. Основне призначення сиропів — виправлення (ко­ригування) смаку рідких лікарських форм. У медичній практиці найчастіше використовуються такі сиропи: простий (sirupus simp­lex), алтейний (sirupus Althaeae), вишневий (sirupus Cerasi), ма­линовий (sirupus Rubi idaei), ревеневий (sirupus Rhei).

Слизи (Mucilagines) одержують шляхом обробки водою спеціальної рослинної сировини. Слизисті речовини містяться в на­сінні льону (Seminum Lini), бульбі салепу (tuberis Salep), алтей­ному корінні (radicis Althaeae), аравійській камеді (Gummi Arabi-cum). При заварюванні гарячою водою крохмалю (у відношенні 1 : 50) утворюється крохмальний слиз. Слизи застосовують для зменшення місцевоподразнюючої дії лікарських речовин, сповіль­нення всмоктування ліків у кишках та зменшення всмоктування отрут стінками кишок при отруєннях. Добре діють слизи при за­паленні слизової оболонки кишок і шлунка. Призначають їх через рот і в клізмах.


Rp.: Chlorali hydrati 1,0

Mucil. Amyli 20 rnl

Aq. destjll. 25 ml

M.D.S. Ввести в пряму кишку за 1 раз


У медичній практиці часто використовують крохмальний слиз (Mucilago Amyli), слиз салепу (Mucilago tuberis Salep), слиз ара­війської камеді (Mucilago Gummi Arabici) та настій алтейного коріння (infusum radicis Althaeae). Призначати слизи разом з лугами, кислотами і спиртами не можна через їхню несумісність.

Лініменти (Linimenta) — рідкі мазі, що мають вигляд однорідної драглеподібної маси або густої рідини, яка плавиться при тем­пературі тіла. Застосовуються лініменти зовнішньо для втирання у шкіру, накладання на рани, виразки. Виготовляють їх способом омилення жирних олій водним розчином лугів або змішуванням водних чи спиртових розчинів мила з іншими лікарськими речови­нами та твердих жирів і жироподібних речовин з жирними оліями. Перед вживанням лінімент потрібно збовтати. Лініменти випису­ють розгорнутим способом із зазначенням усіх складових частин і їх доз.

Rp.: Picis liquidae

Xeroformii aa 3,0

Ol. Ricini ad 100 ml

M. f. linim. D.S. Для лікування ран


Емульсії (Emulsiones) — це рідка лікарська форма. Емульсією називається дисперсна система, що утворюється із взаємно нероз­чинних рідин. Дисперсійною частиною є вода, а дисперсною — жирні або ефірні олії, бальзами тощо. Розмір дисперсних часток (крапель) коливається в межах 1-50 мкм. Емульсії — стійкі су­спензії крапель жиру у воді. До складу емульсій крім лікарських речовин входять олія і емульгатор. Емульгатором найчастіше бувають желатоза, аравійська і абрикосова камедь. Добрим емуль­гатором є яєчний жовток (Vitellum ovi). Якщо кількість олії і емульгатора в емульсіях не зазначено, то за Фармакопеєю беруть 2 ч. олії, 1 ч. емульгатора і 17 ч. води.

Емульсії застосовуються зовнішньо і всередину, особливо у педіатричній практиці для маскування неприємного смаку ліків.


Суспензії (Suspensiones) складаються з подрібненої твердої речовини і рідини (тобто дисперсна фаза тверда, а дисперсійне середовище — рідке). Це грубодисперсні системи, каламутні ріди­ни, в яких розмір часток твердих речовин коливається в межах 0,1-10 мкм і більше. Тверді частки затримуються паперовими та іншими фільтрами. У більшості випадків у формі суспензій припи­сують лікарські засоби для прийому всередину, тому їх ще нази­вають-суспензіями-мікстурами. Суспензії виготовляють за магіст­ральними рецептами.

Новогаленові препарати — це родні, водно-спиртові, хлоро­формно-спиртові та інші витяжки з рослинної сировини. Від гале­нових вони відрізняються тим, що максимально очищені від ба­ластних речовин і мають більшу фармакологічну активність. Новогаленові препарати призначають парентерально, випускають в ампулах (чи флаконах) з точно визначеною активністю. Напри­клад, адонізид (витяжка з горицвіту), гітален і кордигіт (з напер­стянок), конвазид і корглікон (з конвалії), фламін (з цмину піскового) та інші.

М'ЯКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ


До м'яких лікарських форм належать мазі, супозиторії (свіч­ки) , кульки, пасти.

Мазі (Unguenta) — лікарська форма м'якої консистенції для зовнішнього застосування. За допомогою мазі лікарську речовину наносять на шкіру чи слизові оболонки. До складу мазі крім лі­карської речовини входить мазева основа (constituens). Мазевою основою можуть бути вазелін, ланолін, свинячий жир, нафталан, озокерит, парафін, гліцерин, віск, смоли, фітостерини, бентонітові глини.

Мазеві основи повинні бути хімічно чистими, біологічно індифе­рентними (неактивними), мати відповідну консистенцію, бути сумісними з лікарськими речовинами, несприятливими для роз­множення мікроорганізмів, і легко видалятися з місця їх нане­сення.

Вазелін (Vaselinum) — суміш твердих і рідких вуглеводів, які добуваються з нафти. Під дією повітря не псується. Вазелін не проникає в глиб шкіри, а тому лікарська речовина з цією мазевою основою діє тільки на її поверхні. Ця властивість вазеліну вико­ристовується для зменшення подразливої дії лікарських речовин на шкіру при лікуванні виразок, ран, поверхневих пошкоджень шкіри.


Вазелін буває білий і жовтий. Відмінність між ними лише в ступені очищення від забарвлюючих речовин. Якщо в рецепті не зазначається, який саме вазелін треба взяти, аптека готує мазь із жовтим.

Ланолін (Lanolinum) — жовто-бура жироподібна речовина із специфічним запахом, що виробляється потовими залозами овець. Добувають його при промиванні овечої вовни. Чистий ланолін, по­збавлений води, має назву безводного (Lanolinum anhydricum). Суміш 70 ч. безводного ланоліну з 30 ч. води називається водним ланоліном (Lanolinum hydricum).

Ланолін, особливо безводний, має здатність вбирати багато води. У ньому не розмножуються мікроорганізми, тому його вико­ристовують при виготовленні мазі для лікування хвороб шкіри з вираженими ексудативними явищами. Ланолін, а разом з ним і лікарська речовина, добре проникає в глиб шкіри, впливає на глибоко локалізований патологічний процес у ній, а також забез­печує резорбційну дію препаратів.

При виписуванні рецептів треба вказувати, який саме ланолін, водний чи безводний, потрібно взяти для виготовлення мазі. Якщо цього не зазначити, то аптека приготує мазь на водному ланоліні. Часто мазі виготовляють на суміші ланоліну з вазеліном.

Свинячий жир (Adeps suilus, seu axungia porcina depurata) хоч і є доброю основою для мазі, однак швидко гіркне і псується на повітрі.

Нафталан, або нафталанову мазь (Naphthalanum, seu ting. Naphthalani), виготовляють, змішуючи 80 ч. очищеної нафталано­вої нафти з 20 ч. парафіну. Нафталан має своєрідний запах, міс­тить сірку і магній, викликає розширення судин, сприяє розсмок­туванню запального інфільтрату, зменшує свербіння, діє проти­мікробно. Він є доброю основою для виготовлення мазей.

Рецепти на мазь виписують розгорнутим і укороченим спосо­бами. В першому випадку в Designatio materiarum перелічується назва лікарських речовин і мазева основа, їх кількість, а в припи­сі зазначається: «Змішай, зроби мазь» (M. f. ung.). Скороченим способом виписуються офіцинальні мазі і ті, до складу яких вхо­дить лише одна лікарська речовина.


Rp.: Furacilini 0,025 Rp.: Ung. Furacilini 0,1 % 25,0

Vaselini ad 25,0 D.S. Змащувати ушкоджені

M.f. ung. ділянки шкіри (скорочений

D.S. Змащувати ушкоджені спосіб виписування мазі)

ділянки шкіри


Якщо в рецепті немає вказівки, яку саме мазеву основу взяти, аптека завжди приготує мазь на вазеліні, а очну мазь — на суміші безводного ланоліну (1 ч.) з очищеним вазеліном (9 ч.). Очні мазі мають бути виготовлені асептично. Загальна кількість виписаної мазі залежить від потреби та викорис­тання, але звичайно не перевищує 10-100 г.

У Фармакопеї подаються такі офіцинальні мазі: аміказолова (Ung. Amicazoli), ксероформна (Ung, Xeroformii), цин­кова (Ung. Zinci) та ртутні: біла (Ung. Hydrargyri album) і жовта (Ung. Hydrargyri flavum).

Пасти (Pastae) — це густі мазі, в яких кількість порошкоподібної речовини становить від 25 до 60-65 % усієї лікар­ської форми. Крім лікарської речовини до складу пасти входять індиферентні порошки (тальк, крохмаль, оксид цинку) і мазева основа. Завдяки великому вмісту порошків пасти мають підсушувальну дію.

Прості пасти можна виписувати скороченим і розгорнутим спо­собами, а складні — лише розгорнутим способом.

Rp.: Zinci oxydi Rp.: Ac. arsenicosi anhydrici 1,0

Amyli аа 10,0 Sovcaini 3,0

Vaselini 20,0 PHenoli 0,5

M.f. pasta Glycerinі 5,0

D.S. Наносити на уражену M.f. pasta

ділянку шкіри D.S. Вкладати в дупло

хворого зуба


Супозиторії (Suppositoria) — лікарська форма, що має тверду консистенцію при кімнатній температурі і м'яку при температурі тіла. Супозиторії призначені для введення лікарських речовин у пряму кишку (per rectum) — ректальні свічки (supp. rectalia), у піхву (per vaginam) — піхвові свічки (supp. vaginalia), у рану — палички (bacilli).

Ректальні супозиторії мають форму циліндра, конуса, сигари, їх маса може коливатися від 1,4 до 4 г; для дітей масу свічки треба зазначати в рецепті.


Піхвові супозиторії за формою бувають сферичні (globuli), яйцевидні (ovula) або мають вигляд плоского тіла з закругленими кінцями (pessaria). Маса їх 2-4 г.

Для виготовлення супозиторіїв за основу беруть масло какао (Oleum seu Butyrum Cacao), сплави парафіну і гідрогенізованих жирів (бутирол — Butyrolum), поліетиленоксиди, желатино-гліцеринове желе. Лікарські речовини змішують з основою, яку розтоп­люють перед цим, після чого розливають у форми. Виготовляють супозиторії також заводським способом, пресуючи в спеціальних пристроях, потім загортають в парафіновий папір, станіоль, целофан. Хворому треба чітко роз'яснити, як вводити супозиторії.

Фармакологічні речовини, які з допомогою ректальних супози­торіїв вводять у пряму кишку, всмоктуються швидше, ніж при вве­денні у шлунок. Крім цього, лікарські речовини, введені таким шляхом, потрапляють у нижню порожнисту вену, минаючи печін­ку. Ось чому при захворюваннях стравоходу, шлунка, кишок, пе­чінки, а також хворим, які знаходяться у непритомному стані, доцільно вводити лікарські засоби у вигляді ректальних супози­торіїв.

Rp.: Barbitali natrii 0,3

Butyroli 3,0

M.f. suppositorii rectaliae

D.t.d. N. 10 S. Вводити по 1 свічці на ніч у пряму кишку


Пластири (Emplastra) — це лікарська форма для зовнішнього застосування, тверда при кімнатній температурі, а при температу­рі тіла людини стає клейкою і міцно прилипає до шкіри.

Пластири крім лікарської речовини містять смоли, каучук, жи­ри, віск, солі жирних кислот, вазелін, парафін, які після розплавлення добре змішуються з лікарськими речовинами.

При виписуванні пластиру вказуються його назва, маса, розмір.

Rp.: Empl. Plumbi sirnpücis 30,0

D.S. Прикладати на шкіру в ділянці ураження


Rp.: Empl. adhaesivi elasticі extensi 10 х 15 sm

D.S. Для фіксації пов'язок