litceymos.ru 1





Міністерство юстиції україни


Головне управління юстиції

у Дніпропетровській області


методичний посібник - пам’ятка

для працівників територіальних управлінь юстиції Дніпропетровської області



на тему:

«Видача свідоцтва про право

на спадщину»




м. Дніпропетровськ

2011




Спадщина (спадкове майно) - це майнові і окремі немайнові права та обов'язки спадкодавця, які після його смерті переходять до спадкоємців.

^ Основу спадкового майна складають майнові права та обов'язки спадкодавця (право власності на нерухоме майно, транспортні засоби, вклади тощо). В порядку спадкування можуть переходити також окремі немайнові права, які необхідні для реалізації пов'язаних з ними майнових прав.


Статтею 1219 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (далі – ЦКУ) встановлено права та обов'язки, які неможливо успадкувати.




До складу спадщини не входять:













Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину є документом, що підтверджує перехід права власності на майно від спадкодавця до спадкоємців. Видається свідоцтво про право на спадщину на підставі заяви спадкоємця за місцем відкриття спадщини.


Згідно статті 1296 ЦКУ спадкоємці як за законом, так і за заповітом мають право звернутись до нотаріуса за видачею їм свідоцтва про право на спадщину. Одержання свідоцтва про право на спадщину є правом, а не обов'язком спадкоємця, тому спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за одержанням свідоцтва в будь-який час після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Неодержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не позбавляє його права на спадкування.


В Методичних рекомендаціях щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, які схвалено рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29.01.2009 вказано, що звертатись за одержанням свідоцтва про право на спадщину не потрібно, якщо спадкується майно, яке не підлягає реєстрації і право на яке не може бути підтверджене правовстановлювальним документом. Свідоцтво про право на спадщину необхідно, якщо об'єктом спадкування є право власності на майно або майнові права, які потребують документального підтвердження.


Нормами ст. 1297 ЦКУ встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.


Кожен із спадкоємців, який прийняв спадщину, надавши нотаріусу всі необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину документи, має право вимагати видачі йому свідоцтва про право на належну йому частку спадкового майна незалежно від інших спадкоємців.


подається нотаріусу в письмовій формі спадкоємцями, які прийняли спадщину, або уповноваженими ними представниками.

Якщо заява про видачу свідоцтва про право на спадщину подається спадкоємцем безпосередньо нотаріусу, нотаріусом встановлюється особа спадкоємця і перевіряється справжність його підпису на заяві. На заяві робиться службова відмітка про реквізити документа, поданого спадкоємцем для встановлення його особи.

При отриманні заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, якщо вона є первинним документом для відкриття спадкової справи, нотаріус в обов'язковому порядку перевіряє за даними Спадкового реєстру наявність спадкової справи, заповіту та спадкового договору, встановлює коло спадкоємців за законом, а при спадкуванні за заповітом - з'ясовує коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. Заява підлягає реєстрації в Книзі обліку та реєстрації спадкових справ у день надходження.

Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів та відомостей.











Строк, на який відкладається

вчинення нотаріальної дії в

цих випадках, не може перевищувати одного місяця.




Якщо за цей строк від суду

не буде одержано повідомлення про

надходження заяви, свідоцтво про право на спадщину повинно бути видано.











Усі зазначені обставини

повинні бути підтверджені

відповідними документами.

Прийняття до провадження по

спадковій справі свідчень

свідків не допускається.


Щодо спадкового майна, в тому числі майнових прав, мають бути подані документи, що підтверджують належність майна спадкодавцеві на праві власності, а також належність майнових прав на час відкриття спадщини; вартість спадкового майна. У тому випадку, коли правовстановлювальний документ на майно, що підлягає реєстрації, повертається спадкоємцеві, нотаріус перевіряє цей документ, про що робить відмітку на заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину або на примірнику свідоцтва, який залишається у спадковій справі. Приєднання до матеріалів спадкової справи засвідчених в установленому порядку фотокопій правовстановлювальних документів допускається тільки у тих випадках, коли спадкодавець є співвласником об'єкта нерухомого майна.

Іншими документи, необхідними для видачі свідоцтва про право на спадщину є витяг з Реєстру прав власності, а в місцях, де інвентаризація не проводилась, - довідка відповідного органу місцевого самоврядування; витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель тощо.


Якщо спадкоємець не має можливості подати документи, необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус роз'яснює йому про можливість вирішення зазначеного питання у судовому порядку.


Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1297 ЦКУ, якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Нотаріус не має права затримувати видачу свідоцтва про право на спадщину після спливу встановленого законом строку спадкоємцям, які надали всі необхідні документи, у зв'язку з тим, що інші спадкоємці не мають можливості підтвердити своє право на спадщину.



- заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншою посадовою, службовою особою, визначеною у ст.ст. 1251 - 1252 ЦКУ. Заповіти, посвідчені посадовою, службовою особою прирівнюються до нотаріальних і посвідчуються при свідках;

При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус, поряд з перевіркою обставин, передбачених ст. 69 Закону, перевіряє, чи відповідає форма та посвідчення заповіту вимогам закону, а саме:



- заповіт складається у письмовій формі і має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 1247, 1248 ЦКУ;




- секретний заповіт повинен бути написаний та підписаний заповідачем. Недотримання цих вимог тягне за собою недійсність заповіту. Нотаріусу, яким видається свідоцтво про право на спадщину, має бути надано протокол про оголошення секретного заповіту, в якому має бути викладено повний текст заповіту та який підписаний нотаріусом і двома свідками (ст. 1250 ЦКУ).




^ Якщо посвідчений заповіт не відповідає вимогам законодавства щодо форми та посвідчення, нотаріус у порядку, передбаченому ст. 49 Закону, протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження.


^ Нотаріус перевіряє дійсність заповіту шляхом одержання витягу із Спадкового реєстру.

При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус ідентифікує спадкоємця, зазначеного в заповіті, з особою, яка претендує на спадщину. Якщо в заповіті зазначені родинні відносини із спадкодавцем, нотаріус перевіряє документи, які підтверджують цей факт. За бажанням спадкоємців нотаріус в свідоцтві про право на спадщину за заповітом може також зазначати родинні відносини зі спадкодавцем.


Свідоцтво про право на спадщину за заповітом видається нотаріусом спадкоємцям за заповітом із зазначенням часток, визначених спадкодавцем у заповіті. Якщо заповідач не зазначив в заповіті частки спадкоємців, то, відповідно до ч.1 ст. 1278 ЦКУ, слід вважати, що частки спадкоємців є рівними.


Поданий нотаріусу примірник заповіту (протокол про оголошення секретного заповіту) після видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом залишається в справах нотаріуса.


При оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус, у випадках, коли із правовстановлювального документа вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з'ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив, і який може мати право на 1/2 частку в спільному майні подружжя.


^ Свідоцтво про право на спадщину за законом спадкоємцям однієї черги видається в рівних частках, за винятком спадкування по праву представлення, коли частка особи, яка померла до відкриття спадщини, переходить по праву представлення до його спадкоємців і ділиться між ними в рівних частках. Розмір частки у спадщині може змінюватися у випадках, коли спадкоємці за письмовою угодою між собою змінили розмір частки у спадщині когось із них.

При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, перевіряючи подані документи, що підтверджують родинні відносини, факт непрацездатності або знаходження на утриманні, нотаріус засвідчує копії цих документів з проставлянням відмітки "згідно з оригіналом", скріплює підписом та печаткою і долучає їх до спадкової справи.




У разі наявності заборони відчуження

спадкового майна нотаріус зобов’язаний

роз'яснити спадкоємцям їх обов'язки, які

виникають у зв'язку з цими правовідносинами.

Якщо на спадкове майно накладено арешт

\ слідчими органами чи судом органами, видача свідоцтва свідоцтва про право на спадщину відкладається

до зняття арешту.


Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (ст. 1299 ЦКУ). Право власності на нерухоме майно у повному обсязі виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.


про право на спадщину повинен бути викладений ясно і чітко у відповідності до форм нотаріальних свідоцтв, передбачених Правилами ведення нотаріального діловодства.

Свідоцтво оформлюється у двох примірниках, один з яких, викладений на спеціальному бланку нотаріальних документів, видається спадкоємцю, а другий підшивається у спадкову справу.

^ Одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину підтверджується його підписом у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Якщо спадкоємців декілька, кожному з них видається окреме свідоцтво із зазначенням його частки. Частки спадкоємців в свідоцтві про право на спадщину зазначаються у вигляді простого дробу цифрами та прописом.


^ Особиста явка спадкоємця за одержанням свідоцтва про право на спадщину не є обов'язковою. Свідоцтво про право на спадщину може бути видано нотаріусом представнику спадкоємця за умови подання відповідних документів про повноваження законного представника або представника спадкоємця за довіреністю, яка передбачає повноваження представника на отримання такого свідоцтва.

Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні діти, недієздатні або обмежено дієздатні особи, з метою охорони їх майнових прав нотаріус направляє органу опіки та піклування за місцем проживання такої особи повідомлення про видачу свідоцтва про право на спадщину такому спадкоємцю, із зазначенням успадкованого майна. Копія такого листа підшивається до матеріалів спадкової справи.


У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ст.1277 ЦКУ).







Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦКУ право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗКУ) надає громадянам право на одержання у власність земельних ділянок для чітко визначених цілей:

  • ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

  • ведення особистого селянського господарства;

  • будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель;

  • ведення садівництва;

  • гаражного будівництва.


Якщо на земельну ділянку, наприклад, встановлено сервітут, то земельна ділянка успадковується із збереженням цього сервітуту.


!!! Землі сільськогосподарського призначення, отримані у спадщину іноземними громадянами, іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року (стаття 81 ЗКУ).











Не видаються свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку на підставі державного акта, зокрема, який містить виправлення, або ж на земельну ділянку, яка належала спадкодавцеві на праві спільної сумісної власності, оскільки нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки спадкодавця у спільному майні. У цих випадках питання щодо оформлення спадкових прав вирішуються спадкоємцями в судовому порядку.


Відповідно до ст. 126 ЗКУ право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

В цілому, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом

У разі, коли земельна ділянка набувається у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, право власності на таку земельну ділянку може посвідчуватися свідоцтвом про право на спадщину.

При набутті права власності на земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.

На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про перехід права власності на земельну ділянку із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід.




Статтею 418 ЦКУ встановлено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом


літературні та художні твори;


комп'ютерні програми;


виконання;


- компіляції даних (бази даних);



фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;



наукові відкриття;

винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

- компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

- раціоналізаторські пропозиції;


сорти рослин, породи тварин;

комерційні таємниці


комерційні (фірмові) найменування, торгівельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;




До складу спадщини входять лише майнові права інтелектуальної власності, не входять до складу спадщини особисті немайнові права інтелектуальної власності.

Майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторське право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину особисті немайнові права автора.

Для одержання інформації щодо належності спадкодавцеві авторського права необхідно подати запити до Державного департаменту інтелектуальної власності щодо отримання інформації з Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір (для встановлення факту реєстрації свого права спадкодавцем) та до Державного реєстру договорів, які стосуються прав автора на твір (для встановлення наявності чи відсутності факту передачі майнових прав на зареєстрований твір іншим особам).


Відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 15.12.1993 № 3687-ХІІ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» об'єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається Законом, може бути:

  • продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму тощо);

  • процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.


Право власності на винахід та на корисну модель засвідчуються патентом (деклараційним патентом), на промисловий зразок - патентом, на знаки для товарів і послуг - свідоцтвом.

^ На підтвердження належності цих прав спадкодавцю на час відкриття спадщини, нотаріусу подається виписка з відповідного державного реєстру (Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг; Державного реєстру патентів України на промислові зразки; Державного реєстру патентів України на винаходи; Державного реєстру деклараційних патентів України на корисні моделі тощо).


Свідоцтво про право на спадщину є підставою про направлення клопотання до Державного департаменту інтелектуальної власності щодо зміни власника та внесення відомостей у відповідний державний реєстр.




Свідоцтво про право на спадщину після смерті реабілітованого може бути видане нотаріусом на підставі та після надходження до нього відповідного рішення Комісії з питань поновлення прав реабілітованих (далі - Комісія), яке має містити відомості про склад спадкового майна. За наявності такого рішення документи, які б підтверджували належність майна померлому, не вимагаються.

Комісія визначає склад майна, яке підлягає поверненню реабілітованому, і встановлює його вартість на підставі документів про вилучення і реалізацію майна, отриманих з архівів та інших установ.


^ Часом відкриття спадщини після смерті реабілітованого у встановленому порядку громадянина є день прийняття рішення відповідною Комісією про повернення спадкоємцям першої черги майна реабілітованого (відшкодування його вартості).

Коло спадкоємців першої черги померлого реабілітованого громадянина визначається на день винесення Комісією рішення. Факт смерті спадкодавця - громадянина, реабілітованого у встановленому порядку, а також належність до кола спадкоємців першої черги щодо майна реабілітованого (відшкодування його вартості) визначається на підставі відповідного рішення Комісії, яке повинно містити перелік документів, що стверджують відповідні факти (Постанова Верховної Ради України від 24.12.1993 «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»).

У разі з'явлення інших спадкоємців першої черги реабілітованого громадянина вони мають право отримати свою частку (відшкодування вартості) у спадкоємця, який оформив на своє ім'я спадкове майно (компенсацію), а при невирішенні цього питання між собою - звернутися до суду.




Статтею 1282 ЦКУ на спадкоємців покладено обов'язок задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Нотаріус за місцем відкриття спадщини приймає вимоги кредиторів спадкодавця. Вимоги мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги.


Про заявлені вимоги нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину.


^ До спадкоємців переходять не тільки права, що належали спадкодавцю, але і його обов'язки. Винятком з цього правила є лише зобов'язання боржника, які припиняються зі смертю фізичної особи. Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦКУ зобов'язання, нерозривно пов'язані з особою боржника, не можуть бути виконані іншою особою. У всіх інших випадках до спадкоємців переходять відповідні боргові зобов'язання спадкодавця.


^ Борги спадкодавця - це майнові зобов'язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами - кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх. Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов'язаний надати документи, що підтверджують його вимоги.


З метою забезпечення інтересів кредиторів та запобігання випадкам ухилення спадкоємців від виконання цивільно-правових обов'язків, що виникли з боргових зобов'язань спадкодавця, ч.1 ст. 1281 ЦКУ встановлює прямий обов'язок для спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини.


Спадкоємці, які прийняли спадщину, відповідають по боргах спадкодавця.


Нотаріус повинен роз'яснити спадкоємцям, що єдиний спадкоємець у межах вартості спадкового майна повинен виконати всі боргові зобов'язання, що входять до складу спадщини. За наявності кількох спадкоємців кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.


^ Кредитор має право вимагати виконання зобов'язання як від усіх спадкоємців одночасно, так і від кожного з них окремо, відповідно до його частки у спадковому майні.





У разі смерті одного з подружжя нотаріус видає свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя.










Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.


^ При оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус повинен з'ясуват, чи є у спадкодавця той з подружжя, який пережив, і який має право на одержання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя. Нотаріус роз'яснює такій особі її право на подання заяви про видачу свідоцтва та порядок його видачі.

!!! ^ Та обставина, що той з подружжя, який пережив, є одночасно і єдиним спадкоємцем, не може бути підставою для відмови у видачі йому свідоцтва про право власності.


Одержання частки у спільному майні є правом того із подружжя, хто є живим.


Той із подружжя, хто є живим, має право подати заяву про те, що він не претендує на одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, оскільки майно є особистою приватною власністю спадкодавця. Така заява подається нотаріусу у письмовій формі як особисто, так і через представника, якщо останньому надано такі повноваження.

Не має права відмовитись від своєї частки у спільному майні той із подружжя, який пережив, на користь інших спадкоємців, оскільки його частка не входить до складу спадкового майна.

На відміну від порядку, встановленого для подачі заяви про прийняття спадщини, той з подружжя, який є живим, не має права подати заяву про видачу на його ім'я свідоцтва про право власності, а потім відмовитись від його одержання.

^ Для одержання такого свідоцтва нотаріусу надається:

  • письмова заява про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя. На заяві, яка підшивається до спадкової справи, нотаріусом встановлюється особа, яка подала заяву, із зазначенням реквізитів відповідних документів, за яким її встановлено, робиться відмітка про перевірку справжності підпису. На заяві, яка надійшла поштою, справжність підпису пережившого подружжя повинна бути засвідчена нотаріально;

  • свідоцтво про смерть одного з подружжя, видане органом державної реєстрації актів цивільного стану (копія залишається в спадковій справі);

  • свідоцтво про шлюб, видане органом державної реєстрації актів цивільного стану (копія залишається в спадковій справі);

  • документ, який підтверджує право спільної сумісної власності подружжя на майно.


Якщо той з подружжя, який є живим, не має можливості надати нотаріусу документ, що підтверджує реєстрацію шлюбу зі спадкодавцем, то питання визнання права власності мають вирішуватися у судовому порядку.


Відповідно до ст. 61 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 № 2947-ІІІ, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обігу.

^ Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.






















Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, право на їх частку визнається за другим з подружжя в судовому порядку.


Якщо той з подружжя, хто є живим, подає заяву про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя одночасно з видачею свідоцтва про право на спадщину і нотаріусом заведено спадкову справу, в якій є копії документів, необхідних для одержання свідоцтва про право власності, такі документи додатково не подаються. Однак заява про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя подається незалежно від поданої заяви про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину.


Про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя тому з подружжя, який є живим, нотаріус повідомляє спадкоємців, які прийняли спадщину.

Спадкоємці, які з'явилися до нотаріуса, особисто подають заяву про те, що їм доведено до відома про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя і, у разі їх незгоди, роз'яснено порядок звернення до суду.

^ Відсутнім спадкоємцям надсилається повідомлення поштою. У такому повідомленні зазначається склад спільного сумісного майна подружжя, на частку якого другому з подружжя, який є живим, видано свідоцтво про право власності, а також роз'яснюється право звернення до суду у разі оспорювання спадкоємцями майнових прав того з подружжя, що є живим.

Якщо серед спадкоємців є особи, над якими встановлена опіка чи піклування, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається за наявності дозволу органу опіки і піклування.

Свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя видається після оплати у день подачі всіх необхідних документів.


 


Методичний посібник розроблений

спеціалістами відділу правової роботи,

правової освіти та кодифікації