litceymos.ru 1

Міністерство освіти і науки України

Хустський професійний ліцей





Творча робота

викладача


зарубіжної л-ри

Хустського професійного ліцею:

Рахімкулової О. В.


Хуст-2008


Розвиток освіти на початку XXI століття зумовлює необхідність посилення ролі професійно-технічної освіти як динамічної системи, що здійснює активний вплив на подальший розвиток економіки, забезпечує випереджувальну професійну підготовку, наступність і взаємозв'язок усіх видів і рівнів професійної освіти.

Науково-технічний прогрес, широке впровадження наукоємних інформаційних технологій вимагають значного підвищення якості професійної підготовки кваліфікованих робітників, фундаменталізації та гнучкості. В умовах ринкової економіки, інформаційно-технологічного розвитку розширюються функції професійно-технічної освіти, відбувається її трансформація в професійну освіту, що відповідає світовим тенденціям неперервної професійної освіти і навчання - навчання впродовж життя.

Зростає потреба наукового, науково-методичного, нормативно-правового супроводу функціонування системи професійно-технічної освіти, врахування мжнародного досвіту з метою модернізації підготовки кваліфікованих робітників для різних галузей промислового, сільськогосподарського виробництва, будівництва і сфери послуг.

Доцільність розробки концепції розвитку професійної освіти зумовлена завданнями розвитку України у Європейському та світському контекстах;

соціально-економічними змінами, посиленням суспільних вимог до рівня освіченості, професіоналізму, конкурентоспроможності майбутніх фахівців на вітчизняному і світовому ринках праці; професійної, економічно, правової, інформаційної та комунікативної культури; їхньої готовності до професійного саморозвитку і самовдосконалення, формування власної кар'єри, відповідальності за результати своєї професійної діяльності.



"Література - художнє відображення життя"


На уроці літератури засоби опанування матеріалу, стосунки вчителя та учнів мають особливий характер, зумовлений, насамперед тим, що література є одним із видів мистецтва.Тому саме вчителю літератури випала доля залучити учнів до мистецтва, подбати про Їхній літературно-творчий, духовно-моральний, загальнокультурний розвиток, а також формування культури почуттів, фантазій, уяви, творчих спроможностей, етики спілкування. Реалізація цієї мети потребує комплексного підходу до організації всієї навчальної діяльності учнів насамперед, на уроці.

Дитина, яка пізнає світ через художній твір, сприймає його не тільки розумом, свідомістю, інтелектом, а й усіма своїми органами почуттів. Адже слово ми бачимо, чуємо, відчуваємо, а не тільки розуміємо.

Осягнення художніх творів мусить здійснюватися адекватно самій його природі, через образ. Він сприймається як на логічному рівні (насамперед тому, що подає Інформацію), так і на почуттєвому (читання викликає переживання). Технологія вивчення художнього тексту і має забезпечити розвиток як логічного, так і образного мислення учнів з перевагою образного, емоційного. Тож на уроці літератури передусім слід використо - вувати методи І прийоми, спрямовані на розвиток сенсорного апарату особливості учня. Потрібно з'ясувати, що він чує, бачить, відчуває, які в нього образи, асоціації, настрої виникають в процесі сприйняття й аналізу тексту художнього твору Для цього протягом усього заняття кожному учневі надається можливість, працюючи над окремим епізодом, уривком, розділом, вишукувати власні звукові, зорові, словесні ряди, за допомогою яких літературознавчі знання. Теоретичні поняття і категорії набувають особистісного змісту, тому що вони розглядаються крізь призму власного відчування і розуміння.

Учень має стати певною мірою співавтором тексту, включитися в співтворчу діяльність, досягнувши емоційного стану співпереживання.

Це тип спілкування з художнім твором, коли книга не повчає і наставляє, а безпосередньо "убирає" учня у власний простір.

Той духовний заряд, що зосереджений у творі "пронизує учня", і його спілкування з текстом може бути схарактеризоване як спілкування "від духу до духу". Урок літератури, на якому відбувається таке спілкування, стає своєрідним твором мистецтва, результатом спільної діяльності вчителя, учнів і самого автора. Він і за змістом , і за формою, і за використаними методами роботи інтегрований. Подібний урок можливий за певних умов, найважливішими з яких такі :

1. Високий рівень духовності і загальної культури вчителя.

2. Віра педагога в безмежні творчі можливості своїх учнів.

3. Глибокий інтерес до розкриття на уроці внутрішнього світу кожної дитини.

4. Прагнення учнів до самоаналізу, самопізнання, самовдосконалення, вищої духовності.

5. Прагнення учнів до колективності, загальна спів-причетність, спів-переживання, спів-творчість.

Технологія такої діяльності вимагає від вчителя розвиненого образного мислення. Педагог має подбати і про накопичення відповідної інформації, і про пошуки посередників, які в майбутньому допоможуть учням створити певний образ теми уроку, і про їхній емоційний настрій на сприйняття теми.

Кульмінацією співтворчої діяльності вчителя і учнів є народження образу, що відбувається в процесі діалогу на тлі особливого емоційного піднесення. Цей образ - своєрідний синтез почуттів і знань. Він втілює в собі єдність індивідуальних образів світу, коли виникає таке ціле, з якого не можна вилучити жодну з його складових, і коли кожен учень переживає цю цілісність, неповторність їх бачення.


Людиною бути важко.

Стати людиною –важка праця.

(Е. Межелайтіс)

Педагогічний пошук - поняття дуже об'ємне. Сьогоднішній день, наприклад, вимагає від нас уроків, пройнятих від початку до кінця сучасністю, чому б не були присвячені заняття літературі далекого минулого або наших днів. В.А.Сухомлинський запевняв, що вчитель готується до хорошого уроку все життя. Така вже основа нашої професії і технологія нашої праці: щоб дати учням іскру знань, вчителю потрібно увібрати ціле море світла.


Оволодіння майстерністю, яка допомагає щоденно, щогодинно на протязі багатьох років викладати загальновідоме так, щоб кожен урок був поїздкою в незнайоме – завдання досить важке. Подібно поету, вчитель повинен переробити «єдиного слова заради тисячі тон словесної руди».

Сьгоднішній урок літератури повинен бути і уроком історії літератури, і уроком пізнання світу, і уроком моральності. Потрібно допомогти учневі замислитися над питаннями: що вважати добром і що злом, і чого так вважати ? Яким принципам я повинен скорятися ? І що означає «я повинен»? В чому цінність мого життя? Який ідеал я повинен поставити перед собою у вигляді цілі і прагнути до нього? Все це питання найглибшої важливості, і теоретичної, і практичної, для кожної дитини .Підростаючого покоління - в особливості.

Всі навчальні предмети можуть розвивати творчий потенціал підростаючої людини. Та я з упевненістю кажу, що особливо на уроках літератури і міститься одна із найчарівніших сторін праці, що тут відкривається безкрає поле творчості і для вчителя і для учнів. Кожна книга - невичерпна і дає можливість читачеві самобутньо підійти до її осмислення. І. С. Тургенєв замітив: «...в том и состоит особенное преимущество великих поэтических призведений которым гений их творцов вдохнул неумирающую жизнь, что воззрения на них как и на жизнь вообще могут быть бесконечно разнообразны даже противоречивы и в то же время одинаково справедливы..»

Праця вчителя і учня на рівноправних починаннях може бути і творчою. Найголовніше педагогічне завдання сьогодні – співтворчість вчителя і учня, яке задовільняє їх потребу разом відкривати нові істини і вчитися один у одного. Співтворчість є взаємна, однакова допомога один одному вчителя і учня в активному пошуку відповідей на суттєві і складні питання, стимулююча самовиховання.

Але щоб її здійснити, потрібно подолати декілька етапів.

По-перше - вивчити попит учнів. Це - врахування і класифікація питань, які задають учні, аналіз їх розповідей про прочитані книги, про те що більше їх цікавить і про що вони б хотіли прочитати в класичних і сучасних творах. Вже тут - спільний пошук вчителя і учня: той і інший йдуть по дорозі самопізнання і усвідомлення себе.


Наступний етап - викликати цікавість до читання твору.

Головне - не заглушити самобутність художнього сприйняття. Перший крок до цього - читання без допомоги вчителя і підручника. Необхідно надихнути на читання. Цьому може сприяти розповідь вчителя про те, як він вперше познайомився з твором, яке враження він справив; декілька хвилин на уроці присвячені бесіді про книгу, яка буде вивчатися в найближчий або віддалений час, - це не критичний аналіз, скоріше ліричний відступ від теми уроку; звернення уваги на проблему поставлену автором і цікаву для учнів.

Наприклад:

Чому П’єр Безухов, людина гуманна, спостерігаючи страждання Каратаєва, не допоміг йому і поспішає почувши постріл?

Ось твір прочитаний самостійно. Тепер доречна критично - публіцістична його оцінка: сподобалось чи несподобалось, вразило або залишило байдужим. Учень не зобов’язаний, але може мотивувати своє відношення до нього. Це відбувається тоді, коли учень довіряє вчителю, ловить в ньому доброзичливу увагу до свого внутрішнього світу. Ось майже, єдиний засіб, що спонукає учня поділитись особистою думкою.

Самобутнє мислення розпочинається із вміння ставити живі питання, з формулювання проблем, задач, з доланням інтелектуальних труднощів, які виникають при осмисленні твору і при співставленні з особистими уявленнями про реальне життя.

Я, як вчитель літератури, дозволяю учням будувати питання і самим пробувати шукати відповіді. Тоді у них є підстава думати: читання і аналіз твору - це їх особиста справа, яка витікає із потреб життя і тому внутрішньо необхідна їм. Працюючи за такою методикою, я вважаю, що важливо дотримуватись слідуючих умов: повинна бути гарантована свобода учня від впливу вчительського слова і підручника до прочитання твору, публічне обговорення всього, що є суттєвим, відкритий, рівноправний діалог, який розвивається за певними правилами. Назвемо їх:

1. Вміння слухати і чути кожного. Без цього діалог просто неможливий. Необхідно вчити виражати себе в слові : думка, яка дістала словесне оформлення, стає загальним здобутком.


2. Свобода всіх учасників діалогу. Кожний має право на свій варіант розуміння будь-якого питання. В діалозі ніхто не мовчить.

3. Невимушена і вільна бесіда. Учні уточнюють і доповнюють один одного, змагаються в інтелектуальності.

Учні - учасники діалогу повинні знати умови без дотримання яких можливий лише шум, а не рух до творчої самостійності. Наприклад такі:

1. Готуйся до обговорення проблеми: читай, слухай, що думають інші, мисли.

2. Не бійся помилок, йди на ризик: без нього немає нових знань.

3. Ціль діалогу - разом шукати істину. Це форма колективної пошукової праці. В суперечках є тільки одна перемога: нові знання.

4. Слухай інших і висловлюй свої погляди: обгрунтуй, якщо твоя думка не співпадає з думками інших, має розбіжність з ними, виділяється із загального ряду, але замовкни якщо станеш неоригінальним.

5. Нічого не сприймай на віру без достатнього обгрунтування: кожну думку кожне рішення розглядай тільки як припущення, що підлягає перевірці. Тільки внаслідок критичних пошуків можна дійти до тих чи інших переконань.


Заохочуючи в кожному учні особисте сприйняття твору, унікальність його підходу до творчості письменника, вчитель доб’ється ефекту, коли кожна особистість те, що поет Баратинський назвав «лица необщим выражением». Суть діалогу закладена в тому, щоб готувати кожного учня-читача до придбання властивості - чітко вираженої індивідуальності.

Вирішуючи проблему співтворчості учителя і учня я з задоволенням беру форму нестандартного уроку. Хочу висловити деякі міркування з приводу ведення такої форми уроку. Чи доцільно проводити уроки-суди, уроки-концерти, уроки-спогади і т.д.? Як до них ставитись взагалі?

Недивлячись на неоднозначність оцінки вченими цих форм уроків по літературі, вони пробивають дорогу в практику, про що свідчить зацікавленість словесників до таких уроків. А, отже, є в них життєвий попит. В чому ж він полягає? Саме головне, на мій погляд, - рольові ігри дають можливість подолати закоренілий стереотип уроку, зробити художній матеріал який вивчається, більш наочним, більш видимим. Тобто йде пошук найбільш прийнятних форм вивчення літератури як мистецтва, які дозволяють врахувати її естетичну природу, створити сприятливі умови для емоційного сприйняття твору, засвоювання його ідейно-морального змісту. Для прикладу приведемо урок-суд. Це достатньо важка форма заняття. Вона вимагає глибокої філологічної підготовки. Сумно стає, коли учні безцеремонно, без належного почуття міри і розуміння звертаються не тільки з героями видатних творів, але й з самим автором.


Важлива підготовленість класу до такого заняття, його здібність виконувати достатньо складні творчі завдання. Безумовно, ігрові моменти уроку посилюють сприйняття учнями твору, дають нові форми художньо-педагогічних відносин з ними. Я, як вчитель, по суті вступаю в змагання з «голубим екраном», не враховувати привабливу силу якого неможливо. Урок-гру відмінити, заборонити сьогодні неможливо. Та й до чого. Це початок масовості вчительського пошуку.

Інтерактивні методи навчання пройшли багаторічну апробацію в багатьох країнах світу, деякі з них застосовуються у вітчизняній педагогіці. Ще раз наголошую що мета застосування інтерактивних методів навчання полягае в тому, що вони ініціюють творчу активність учнів, примушують активно працювати на уроці кожного учня, дають високий ефект виявлення творчих здібностей, розвивають комунікаційні навички усіх учасників тощо.

МЕТОД РОЛЬОВА ГРА

Метод «Рольова гра» полягає в тому, що учні (учасники) входять у запропоновану ситуацію та виконують (грають) одну або кілька ролей з елементами імпровізації в установлених межах. Тобто перед учасниками ставиться задача обіграти певну ситуацію з життя чи виробничої практики. Ситуація обігрується учнями в парах чи в малих групах.

Рольові ігри проводяться з метою:

- розвитку здібності адекватно реагувати на різні ситуації;

- розвитку чутливості, співпереживання, сприйняття мотивів інших людей;

- розвитку комунікативних здібностей;

- розвитку соціальної компетентності;

- розвитку креативних (творчих) здібностей;

- зняття перешкод у виявленні себе: учні можуть під час гри показувати свої почуття, потреби, уявлення тощо;

- ілюстрації міжособистісних проблемних ситуацій;

- формування певних стилів поведінки;

- виявлення небажаних стилів поведінки;

- перенесення теоретичних знань на практику та практичних знань на теорію;


- отримання впевненості в особистих силах тощо.

Метод «Рольова гра»

Функції викладача

Функції учня

1) виконувати роль режисера;

2) підбадьорювання учнів-акторів;

3) координувати дії акторів і глядачів;

4) відслідковувати дотримання правил та рамок гри;

5) керувати та акцентувати увагу глядачів на ті чи інші важливі моменти в рольовій грі.


1) виконувати роль актора чи глядача;

2) самоаналізувати свою роль;

3) оцінювати свої спостереження та

досвід акторів


Для оцінки результатів рольової гри дуже важливі змістовна та фахова частини. Крім того, учасники рольової гри чимало привносять власних ідей, що підвищує якість обігруваних ситуацій.

Метод "Рольові ігри" можна застосовувати для:

- активізації учнів;

- введення в нову тему;

- завершення навчальної теми;

- демонстрації проблеми або життєвої ситуації;

- демонстрації конфліктної ситуації та форм і методів виходу з неї;

- виявлення стратегії вирішення проблем;

- підготовки процесів прийняття рішень;

- тренування нових видів поведінки в певних ситуаціях тощо.


УРОК - СУД.


Урок начинается с рапорта дежурной: "Встать! Суд идет! Уважаемый судья! Группа №1 к слушанию дела Дмитрия Ионыча Старцева готова: прокурор,адвокат й публика заняли свои места».

СУДЬЯ. Прошу всех садиться. Слушаем дело Д.И.Старцева в том, что из молодого, подающего надежды врача в течении нескольких лет он превратился в обывателя.

Дмитрий Ионыч, Вам предоставляется слово.

СТАРЦЕВ.(первый ученик).Я дьячковский сын. Окончил медицинский факультет. Получил назначение в Дялиж ,в девяти верстах от г.С. Много работаю в больнице, лечу всех, кто нуждается в моей помощи. Очень люблю свою работу,отдаю ей все силы.

СУДЬЯ. Были ли у Вас знакомые в городе?

СТАРЦЕВ. Не было, вернее почти не было: я редко бывал в городе. Меня познакомили как-то с семьей Туркиных. При первом знакомстве она показалась мне забавной: Иван Петрович все шутил, Вера Иосифовна читала романы, которые сама писала. Катерина Ивановна играла на рояле, правда, несколько шумно, но мне это нравилось.

СУДЬЯ. Благодарю, можете садиться. Прошел год. Дмитрий Ионыч несколько изменился. Прошу Дмитрий Ионыч.

СТАРЦЕВ (второй ученик). Больше года я небыл в городе. Работал в это время чрезвычайно много, приобрел себе пару лошадей. Однажды я вновь попал к Туркиным. Катерина Ивановна мне очень понравилась, и я стал бывать у них часто. Мне было приятно говорить с ней о книгах, об искусстве, жаловаться на людей, на жизнь. Мне нравилось в ней все. Интересно думалось мне, а сколько отдадут за ней приданого?

Я не обиделся на ее шутку, когда она назначила свидание на кладбище. Правда я несколько располнел, и мне тяжеловато было ходить, но у меня уже была коляска, которая довозила меня до Дялижа.

Я посватался, но получил отказ. Страдал почти три дня ,но узнав, что Котик уехала в Москву, успокоился. Ох, не надо бы полнеть!

СУДЬЯ. Вопрос к адвокатам, прокурору, публике: Глубоко ли было чувстсво господина Старцева к Катерине Туркиной?

ЗАЩИТА. Да. Он бегал по городу, искал костюм, ждал долго дома. Он даже на кладбище ездил. Наконец, после отказа страдал.

ОБВИНЕНИЕ. Нет. Чувство, неглубоко. Иначе он бы не думал о приданом.

СУДЬЯ. Послушаем мнение публики.


ГОЛОС ИЗ ПУБЛИКИ. Нет, чувство было неглубоко. Страдания влюблённого не бывают столь скоротечны, тем более, что в момент наивысшей влюбленности он думал о приданом.

СУДЬЯ. Прошло четыре года. Что изменилось в Вашей жизни?

СТАРЦЕВ. Каждое утро я принимаю больных в Дялиже, потом уезжаю к больным в город уже на тройке и возвращаюсь домой поздно. Я пополнел. От концертов и театра уклоняюсь. Но охотно играю в винт часа по три. Нравится мне пересчитывать деньги, которые я получил за день. Давно не видел Катерину Ивановну. Правда однажды мы с нею встретились. В доме у них все тоже, и я подумал:»А хорошо что я на ней не женился. Больше я не бывал у Туркиных никогда.»

СУДЬЯ. Вопрос к адвокатам, прокурору и публике: хорошо или плохо, что Старцев приобрел лошадей?

ЗАЩИТА. Да. Он имеет возможность побывать у большего количества больных и помочь им.

ОБВИНЕНИЕ. Нет. Когда купил пару лошадей - это был первый шаг к обогащению. А тройка зачем? Если посещать больных, то хватит и пары. У него есть деньги, но он хочет иметь больше клиентов, чтобы стать богаче. Не благородство им движет.

ГОЛОСА ИЗ ПУБЛИКИ. Хорошо, что имеет лошадей. Ведь живет он далеко от города. Действительно больше будет лечить людей, избавлять их от страданий.

СУДЬЯ. Прошло еще несколько лет. Дмитрий Ионыч, чем живёте Вы теперь?

СТАРЦЕВ (четвертый ученик). У меня громадная практика, но не бросаю больницу в Дялиже. Хочется еще больше денег иметь. У меня имение, два дома, присматриваю третий. Больные меня раздражают терпеть не могу с ними разговаривать.

СУДЬЯ. Как складываются Ваши отношения с Туркиными?

СТАРЦЕВ. Это Вы о каких Туркиных? О тех, что дочка играет на рояле? Не понимаю, за что судят? Не убил, не украл?...

СУДЬЯ. Суд выслушал господина Старцева. Приступаем к обсуждению.


АДВОКАТ. Старцев - способный врач, любит свою работу, увлечен ею настолько, что почти не бывает в городе. А ведь он молодой человек. Лечит всех безкорыстно.

АДВОКАТ. Хочу выступить в защиту Ионыча. Ведь в его падении виновата обстановка, в которую он попал. Вспомним семью Туркиных. Что меняется в их жизни. Ничего. И так из года в год. Тут отупеешь. Ионыч видит это и говорит: "Если самые талантлавые люди так бездарны, то каков же должен быть город!" Ему не с кем и не о чем здесь говорить.

ПРОКУРОР. Да, среда виновата, но только в какой-то степени. А разве Старцев сопротивлялся? Разве он пытался выбраться, когда тонул? Нет, не пытался. Очень скоро из "поляка надутого" он превращается в "Ионыча" , то есть становиться своим, близким человеком. Его ничто теперь не волнует.

СУДЬЯ. Мы выслушали мнение защиты и обвинения. Прошу высказаться публику. Достоин ли он осуждения.

ГОЛОС ИЗ ПУБЛИКИ. Да. Достоин, потому что он не сопротивляется среде. Сначала он осуждает обывателей города. А потом становится одним из них. Он предал идеалы молодости, благородную мечту, приносить пользу людям, лечить их, избавляться от страданий, помогать им.

АДВОКАТ. Старцев - способный врач, любит свою работу, увлечен ею настолько, что почти не бывает в городе. А ведь он молодой человек. Лечит всех безкорыстно.

ПРОКУРОР. Действительно господин Старцев хороший специалист. Наверное поначалу он любил свою работу. Но постепенно он стал видеть в своем деле лишь источник обогащения. Работу называет "наживой". Больше думает о деньгах. Бесплатно он теперь никого не лечит.

АДВОКАТ. Давайте проследим все поэтапно. Сначала Старцев влюблен в Катерину. Любовь облагораживает его, делает лучше, чище. Он много читает. Он хочет завести семью, но девушка подсмеивается над ним и отвечает отказом.

ПРОКУРОР. Любил ли Старцев Катерину? Нет! Он увлекся ею. А Катя действительно достойна любви: она умна, не без таланта. Старцев променял любовь на деньги.



МЕТОД "БЕСІДА ЗА КРУГЛИМ СТОЛОМ

Бесіда за круглим столом проводиться, бажано, в колі, без розділяючих столів і розділення учасників по творчих групах чи інтересах. Це особлива форма дискусійного навчання з обговоренням. Бесіда проводиться в невимушеній атмосфері й за змістом в основному визначається учнями. Бесіда за круглим столом орієнтується на якусь загальновідому тему без суворого переслідування мети досягнути чіткого результату.

Мета методу "Бесіда за круглим столом" полягає в сприянні розвитку соціальної компетенції учнів через невимушений обмін досвідом і думками.

Метод «Бесіда за круглим столом»

Функції викладача

Функції учнів

1) привітання та організація взаємного представлення;

2) почати розмову та увійти в тему для бесіди-обговорення;

3) розвивати соціальну компетенцію учасників;

4) підтримувати невимушену доброзичливу атмосферу;

5) ненав'язливе залучати до висловлювання усіх учасників

круглого столу;

6) акцентувати увагу на нетрадиційних підходах до теми;

7) підживлювати бесіду нерозглянутими питаннями теми;

8) підвести підсумок, відзначити найцікавіші думки;

9) завершити бесіду.

1) всебічно висловлювати свої думки,

враження, досвід;

2) набиратися досвіду висловлюватися

на будь-яку тему;

3) вчитися слухати й не перебивати

співбесідника;

4) бути терпимим до думок і переко-

нань окремих учасників;

5) поважати переконання інших, навіть якщо вони хибні.




КОЛИ ЖИТТЯ ЗНЕЦІНЕНЕ…

Варіант уроку по темі А. П. Чехов "Ионыч"

Непримириме відношення письменника до всіх проявлень фальші, міщанства.

Урок - диспут

Грамзаписи.Стенд:

"Сьогодні на уроці». Ілюстрації до оповідання А.П.Чехова «Ионыч». Виставка рефератів учнів.

Плакати:

"Мещанство - это уродливо развитое чувство собственности и всегда напряженное желание покоя внутри й вне себя, тёмный страх перед тем, что так или иначе спугнет этот покой".

А. М. Горький

"Желание служить общему благу должно непременно быть потребностью души, условием личного счастья".

А. П. Чехов

Закони диспуту:

Тут немає спостерігаючих! Кожен в класі - активний учасник розмови.

Перешіптування, недоречний жарт, забороняються.

Гостре, влучне слово високо цінується.

Допоможи позбутися недоліків своїм товаришам.

Говори, що думаєш - думай, що говориш.

Май мужність вислухати правду, не ображаючись.

Норми і правила ведення спору:

Тактовність, щирість, відвертість, довіра, взаємоповага, самокритичність, принциповість - найкращі якості учасника диспуту.

Дискутуй з людиною розумнішою за тебе: вона тебе переможе… Але з твоєї поразки ти зможеш мати користь.

Дискутуй з людиною рівною собі: за ким би не залишилась перемога - ти відчуєш задоволення від інтелектуальної боротьби.

Дискутуй з людиною яка має набагато нижчий рівень розвитку ніж ти: задоволення ти не дістанеш, але провіриш себе, чіткіше визначиш свою позицію.

Питання диспуту:

  • Як ти характеризуєш Старцева в його ставленні до Катерини Туркіної?


  • Катерина - позитивний чи негативний персонаж?

  • В чому полягає щастя для Старцева?

  • Який зміст вкладено в назву оповідання?

  • Чи зустрічаються серед нас Іоничі?

Слово вчителя:

Чехов розповів нам правду життя, якою він її бачив, доніс до нас свою мрію про майбутнє Росії. Його творчість продовжує і розвиває традиції російської класичної літератури, яка закликає нас і сьогодні думати над вічним питанням людського життя.

Як жити гідно? В чому сенс життя? До чого прагнути? Що потрібно любити, а що ненавидіти? Що таке щастя?

Ви в свої 16 років, теж шукаєте відповіді на них і знаходите не тільки у власному досвіді, але й у творах великих класиків, зокрема в оповіданні А. П. Чехова "Ионыч".

Нашу розмову ми почнемо з обговорення статті В. Назаренка "Подлинная трагедия Ионыча". 0дин з учнів коротко передає зміст статті...

- Так ось, чи має рацію автор, запевняючи, що Старцев вже на початку оповідання «пустой малый обыватель», а не стає ним з часом?

Учні не згідні з думкою автора. Старцев на початку оповідання - земський лікар з ранку до вечора займається лікуванням людей. Він дістає задоволення, роблячи добро. Крім цього йому подобається Катя, тому що з нею можна вести розмову про літературу, мистецтво, про що завгодно, а обивателі дратують Старцева...

  • Автор статті відмічає, що Іонич в кінці оповідання потворний і мерзотний.

Учні з цим погоджуються.

Далі Назаренко пише, що сам Старцев нестерпно страждає від нелюдяності ситого життя («Как мы живем тут? Старимся, полнеем, опускаемся») Чи так це? Чому автор статті зробив такий висновок? Але той же Старцев прагнув, шукав сите життя, то ж і не страждав від нього - роблять логічний висновок учні.

- Чи може людина прагнути до того, від чого страждає? Певно ж ні. Згадайте як Старцев відносився до роботи, до хворих раніше, і як потім.


Останнє заключення, яке робить Назаренко, таке: трагедія Іонича - це трагедія розуміння та безсилля. Чи так це?

Учні вважають, що це не так. Старцев навіть і не спробував чинити опір обивательщині.

Він нічого не зробив, щоб змінити життя, плив по течії, стаючи міщанином. У нього не було обставин, які б дозволили йому відчути особисте безсилля.

Обговоривши статтю, переходимо до пошуку відповідей на питання диспуту.

Кінцевий висновок учні зробили такий: Старцев ще молодий, в житті у нього могло ще багато чого змінитися, але він цього не захотів. Як особистістю Старцев не став. Він духовно деградував.


На узагальнюючих уроках і для перевірки знань учнів по тій чи іншій темі застосовую тестові завдання. Кожного разу вони різні. Це і тести, в яких потрібно знайти правильну відповідь; завершити речення; вставити пропущені слова тощо. Вони доступні для дітей всіх вікових категорій і дозволяють швидко перевіряти рівень навчальних досягнень кожної дитини, її готовність до уроку.

Тестовим завданням властиві різноманітні функції: навчальна, контрольно-оцінювальна, розвивальна, мотиваційна, функція самоконтролю. Залежно від того, яка функція завдань береться за основу, вони поділяються на групи:

1) тестові завдання для тематичного контролю;

2) завдання для самоконтролю.

Призначення тестових завдань для тематичного оцінювання - забезпечити поетапну різнобічну і об'єктивну оцінку знань, умінь і навичок учнів у ході засвоєння ними теми.

Завдання для самоконтролю можуть прислужитися для формування в учнів самостійної роботи з книжкою, самоперевірки і взаємоперевірки виконаного, для організації самостійних, індивідуальних занять.

Виходячи з особливостей та психології дітей, недоцільним є виділення тестів за рівнем складності. Умовно їх можна поділити на дві групи:

а) розвиваємо пам'ять і мислення;

б) розвиваємо творчі здібності.


Для першої групи використовується завдання репродуктивного та репродуктивно-аналітичного характеру, питання-стимулятори пам'яті та питання-стимулятори мислення.

Наприклад:

1. Влучний вислів навчального змісту - це:

а)загадка;

б) прислів'я;

в) приказка.

2. Найдавнішими є казки:

а) про тварин:

б) побутові;

в) фантастичні (чарівні).

3. Тема роману "Айвенго":

а) боротьба англосаксів із завойовниками, феодальні чвари:

б) повернення королем Річардом та його васалом Айвенго своїх прав та маєтків;

в) боротьба шотландців проти англосаксів за незалежність.

Друга пара тестів передбачає репродуктивно-аналітичні, аналітичні та аналітично-синтетичні завдання. Тому ці запитання-стимулятори продуктивного мислення та евристичні - не мають відповідей, яких може бути кілька, інколи різних.

Наприклад:

1. Поясніть назву повісті М.В. Гоголя "Страшна помста". Яку роль виконує в її тексті вставна новела про братів? Як пов'язані між собою два сюжети?

2. Поясніть, чим билини схожі на казки, а чим відрізняються від них. Вкажіть вид схожих казок.

3. Охарактеризуйте образ Есмеральди. Яке місце вона посідає в долі Квазімодо, П'єра Гренгуара, Клода Фролло?

Крім вище згаданих, є тести підсумкові (за навчальний рік), які складаються з трьох розділ:

1) знання теоретичних понять;

2) знання художніх творів;

В свою чергу, кожен із двох розділів поданий у кількох варіантах, полегшує практичне використання у групі, особливо з великою кількістю учнів.

3) уміння використовувати набуті знання.

Традиційно в шкільній практиці відповіді в тесових завданнях поділяються на правильні та помилкові. Тести ж передбачають кілька видів відповідей:

- зовсім неправильні (очевидна помилка);


- частково правильні (неповна відповідь);

- вичерпно правильні (повна відповідь);

- правдоподібно-вірогідна (псевдоправильна).

Останній тип відповіді обирається учнями з декількох причин: неповне, неглибоке засвоєння матеріалу; повне його незасвоєння, стеоретипне мислення. На практиці вірогідні варіанти спрацьовують як "логічні пастки". Відбувається це тоді, коли відповідь будується без урахування особливостей художньої дійсності, яка розвивається за своїми законами, відмінних від історичних, суспільних, життєвих тощо, хоча може і деінде збігатися з ними. Так, реальні лицарі служили сюзерену, часто сподіваючись поживитися в походах чи заради підтримки, подарунків. У художній дійсності циклу "круглого стола" васальна служба Артуру мотивується їхнім прагненням до Ідеалу. Перший тип не збігається із суспільними чи життєвими законами, а другий - стереотип. Шаблонне - "до ворогів на смерть", на чому акцентує Ганелон, змусить обрати відповідь - "хоче позбутися вітчима". В такому разі зрозуміло, що учневі текст "ПіснІ про Роланда" зовсім не знайомий. Слабке розуміння суті образу Роланда як ідеального героя може, з огляду на його честолюбство, підштовхнути до варіанта "добивається винагороди прагнення стати улюбленим". Забувається чи не пам'ятається, що Роланд - уже фаворит Карла. Тому після тестування обов'язково відводиться час для аналізу вчителем кожної відповіді, але не помилок кожного окремого учня.

Псевдоправильні відповіді вводяться не для того, щоб "упіймати" учнів на незнанні, а мають діагностичну та розвивальну мету.

Учитель знає причину помилкових відповідей та низької оцінки: незнання слабке знання, штампи в мисленні, логічні помилки.

Розвивальна мета тестових завдань подвійна:

- руйнування стереотипного, шаблонного мислення штампами і навчання творчого, нестандартного розв'язання певної проблеми;

- розвиток аналітичних навичок, уміння відрізняти поверхове від глибинного, суттєвого, робити правильний вибір в конкретній ситуації.


Отже, тестування забезпечує різні умови під час контролю за формуванням в учнів знань, умінь і навичок, виключає суб'єктивізм в оцінюванні результатів, ставить учителя в умови не контролера, а співучасника перевірки, допомагає йому одержати інформацію про успішність кожного учня з метою подальшого оперативного коригування власної діяльності, визначення напрямків удосконалення навчального процесу. Якщо за результатами навчання вести облік виконання завдань кожним учнем, то буде створюватися достатньо зрозуміла картина навчальних досягнень учнів.

У групах першого курсу тестові завдання можуть подаватися у вигляді конкурсу між декількома учнями; подобаються учням тому, що вони самі в силі перевірити.

У групах другого курсу тестові завдання бувають різних видів складності і застосовуються під час вивченого матеріалу, при проведенні тематичного оцінювання.

Я вважаю, що головна мета застосування на уроці гри, тестових завдань, опорних схем - навчати, створювати проблемні ситуації, які, в свою чергу, спонукають до роздумів, пошуків. Думаю, що реалізація проблемного питання дає змогу вдосконалювати методику проведення уроків такого складного і цікавого предмета, як зарубіжна література.


Технологія досвіду, система прийомів роботи, методична діяльність.

Суспільством усе більше усвідомлюється роль освіти в сучасному інформатизованому світі.

Предмет "Зарубіжна література" - важлива складова літературної освіти учнів. Вивчаючи кращі твори зарубіжних авторів, сьогоднішні учні долучаються до фундаментальних цінностей культури у взаємодії їхніх конкретно-історичних та загальнолюдських значень, здобувають загальне уявлення про перебіг літературного процесу і ширше - про найважливіші етапи розвитку культури.

Вчитель літератури повинен творчо підходити до викладання курсу зарубіжної літератури, зацікавити учнів цим предметом. Учні повинні навчитися самостійно мислити. Не потрібно забувати, що література – це мистецтво, єдність правди і краси, а отже, і урок літератури мусить поєднувати в собі правду і красу, зміст і форму, як поєднує їх у собі кожний високохудожній твір.


Особливо важливо зацікавити учнів предметом у групах першого курсу. В ліцеї літературу вивчають як курс, що опирається на знання, набуті у школі.

Поєднання серйозного аналізу і захоплюючої гри - ось що, на мою думку, може сприяти тому, щоб учні зрозуміли красу, духовну звабливість зарубіжної літератури і закохалися в неї назавжди.

Моїм проблемним питанням є тестові завдання, опорні схеми та ігровий матеріал на уроках зарубіжної літератури. Суть досвіду полягає в тому що за допомогою такої форми я сприяю виявленню рівня знань учнів, розвиваю логічне узагальнююче мислення, вміння зосереджувати увагу, чітко і швидко працювати.

У своїй роботі прагну поєднувати індивідуальні та групові види роботи учнів, використовуючи дидактичний матеріал різної складності.

У групах першого курсу це може бути рольова гра "Зустріч літературних героїв". Учні мають продумати та відтворити діалог між вказаними персонажами. Наприклад, про що могли б поговорити:

- Попелюшка і Герда?

- Барон Мюнхаузен і Синдбад?

- Пані Метелиця зі Сніговою королевою?

Це і літературна вікторина "Сторінками улюблених творів", ребуси, кросворди. Адже, щоб правильно розв'язати кросворд або розшифрувати ребус чи головоломку, учень повинен уважно прочитати твір, осмислити проблемне питання. Саме поєднання ігрових елементів з проблемними і стало моїм правилом.

"У грі людина відчуває таку ж насолоду від вільного виявлення своїх здібностей, яку художник відчуває в години творчості", - ці сова, сказані Фрідріхом Шиллером два століття тому, зовсім не втратили своєї актуальності.

Урок, проведений у формі гри, забезпечує не тільки перевірку знань, а й живий, безпосередній інтерес учнів до предмета. Тим більше важливо пробудити в учнях інтерес до навчання, оскільки жорстокі рамки нинішніх програм не дозволяють в достатній мірі використовувати цілий ряд педагогічних прийомів (детальний аналіз, робота з епізодом та інше), що сприяють зростанню зацікавленості в навчанні. Можливо, в такій ситуації стануть у пригоді ігри. Вони поглиблюють здобуті на уроці знання, виховують допитливість, любов до книги. Розвивають пам'ять, мову, сприяють розвитку логічного мислення.


Вважаю, що в групах другого курсу ефективно можна використовувати на уроках зарубіжної літератури опорні схеми, конспекти. Впевнилась в цьому давно.

Не секрет, що певні складності у викладанні нашого курсу викликають оглядові теми. Особливо, коли в одну-дві години треба вмістити всебічну характеристику епохи, літературного напрямку, течії тощо, розуміння особливостей яких необхідно для подальшого навчання.

Такі уроки вимагають від учителя вміння логічно і лаконічно викладати матеріал, а від учнів - навичок виділяти головне, узагальнювати, порівнювати І робити висновки. Тому я і використовую на таких інформаційно насичених уроках опорні схеми.

Опорна схема - це аркуш з малюнками, окремими поняттями. Запам'ятовуючи символи (малюнки, слова), учень фактично запам'ятовує і їх розшифровку. Інколи це джерело інформації, в якому вміщається один або декілька абзаців підручника, додаткової літератури.

Опорні схеми, конспекти дозволяють учням:

- ґрунтовно розібратися в тому матеріалі, який вивчається на уроці, за допомогою вчителя до кінця зрозуміти даний матеріал;

- використовуючи опорну схему при відповіді, грамотно, чітко викласти матеріал;

- привести в систему знання, здобуті учнями з певної теми, особливо при повторенні.

Опорні схеми, конспекти допомагають вчителеві:

- сконцентрувати увагу учнів на окремих, важких місцях матеріалу, що вивчається;

- швидко, без затрат часу, перевірити, як учні запам'ятали і засвоїли вивчений матеріал;

- задіяти зорову пам'ять учнів, наочно продемонструвавши весь матеріал, що вивчається.

Навіть батьки можуть перевірити знання дитини за допомогою опорної схеми, конспекту. Якщо вони незнайомі з матеріалом, прочитавши конспект, побачивши схему, пересвідчаться: готова їх дитина до уроку чи ні.

Під час вивчення великих за обсягом творів вчитель за допомогою опорних схем, допомагає учням з'ясувати цілу низку проблем художнього твору, ознайомитися з системою образів, виділити головну тему та ідею.


На першому курсі розпочинається вивчення зарубіжної літератури, як курсу поетапно: від французької літератури до російської.

Саме для таких загальних тем я використовую схеми, тим самим здійснюю міжпредметні зв'язки зарубіжної літератури та інших предметів - історії, іноземної мови, географії.

Наприклад, опорна схема "Класицизм". Учні засвоюють суть епохи, розвиваючи зорову пам'ять - чіткі лінії, зв'язок з античністю, історичні події XVII століття, їх вплив на літературу того часу.

Опорна схема "Сентименталізм" зображується у вигляді розбитого серця. Акцентується увага на те, що головне в цю епоху - почуття: письменники прагнули розчулити читачів.

А урок про "Романтизм" образно можна назвати "Таємниця блакитної квітки". Сама схема побудована саме в такому вигляді. Образ Блакитної квітки - вибір фантазії німецького письменника-романтика Новаліса - є символом романтичної мрії та романтизму взагалі. І перед учнями ставиться завдання розкрити таємницю цієї чарівної квітки.

За допомогою опорних схем і таблиць учням легко засвоїти таку інколи нудну теорію літератури.

Наприклад, щоб зрозуміти і легко вивчити ознаки монологу, їх можна зобразити у вигляді зірки. Всередині - особистість героя твору. А в променях зірки розміщуються притаманні монологу суб'єктивність, емоційність, психологізм, композиційна оформленість.

Опорна схема "складові композиції драми" нагадує сцену - з кулісами, декораціями.

Вивчаючи казку-притчу "Маленький принц" Антуана де Сент-Екзюпері, ми знайомимось з таким поняттям як ознаки філософської казки-притчі. Малюнок автора, на якому маленький принц прибирає свою планету, а поряд розміщені інші, подібні до неї, на яких вказані ознаки притчі, і є прикладом опорної схеми.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Методика вивчення літературного напряму з використанням опорних схем.

Всесвітня література в середніх навчальних закладах України; №11, 1997р. Первак О.П.


2. Тестові завдання із зарубіжної літератури. Методика, пошук, досвід.

Зарубіжна літерарура №8, 1999 р.

3. Типи тестів. Дивослово №8, 2001 р. Плетньова Л.В.

4. Дещо про тести і не лише про них. ЮЛ.Ковбасенко

5. Інноваційні технології у викладанні зарубіжної літератури.

6. Зарубіжна література №39 (343), жовтень 2003 р.

7. Філологічний аналіз і синтез. Всесвітня література в середніх навчальних закладах України; №7, 2004 р.

8. Поєднуючи проблемне навчання з ігровим. Всесвітня література в середніх навчальних закладах України; № 5, 2000 р. Поплавська Г.М.