litceymos.ru 1

Легенда про козенятко

Чому ви, шукаючи Бога, втомлюєтеся, - так, немовби Він перебував десь поза вами? Саме там Він призначає вам побачення, саме там Він вас очікує: там Він дозволить вам знайти себе, коли вважатиме це за благо.

Щоб краще зрозуміти цю велику істину, послухайте казочку про козенятко, що її матері-індуски розповіда­ють своїм дітям:

«Одного разу, багато років тому, подув вітру доніс до козенятка чарівний запах мускусу. Воно кинулося в джунглі, щоб знайти, звідки йде цей запах. Бідна твари­на не їла, не пила й не спала. Козенятко не знало, звідки йде цей запах, але той переслідував його в ярах, лісах та в горах аж доти, допоки, знесилене від голоду і втоми, виснажене, йдучи вже абикуди, воно не послизнулося на верхівці якоїсь скелі і впало, смертельно поранене -тілом і душею. Перш ніж умерти, воно, з жалю до себе, лизнуло собі груди... І ось торбинка з мускусом трісла (адже воно належало до спеціяльної - «мускусної» - по­роди), і мускус вилився. Козенятко глибоко вдихнуло, намагаючись вловити запах, але було вже запізно.

О, улюблений сину, не шукай чарівного аромату поза Богом, не марнуй свого життя в джунглях, але шу­кай свою душу, - вона є тут».

Бог всередині вас - не мовчить, Він говорить; але для того, щоб почути Його, необхідна тиша. «Отець про­мовляє Слово, і це Його Син. Він говорить Його у вічній тиші, і в тиші душа Його чує» (святий Іван від Хреста).

Перебувати в тиші у нашому світі, страхітливо галас­ливому, дуже важко. Я маю на увазі не лише фізичні шуми, а й усі ті події, сенсаційні новини, розмаїті загро­зи, що їх реклама, «ця відьма новітніх часів», викрикує під дахами будинків, нашіптує нам на вуха. Все це діє на наш розум, уяву, думки, серце, все це вносить все редину нас жахливий галас і тривожить нашу молитву. Однак внутрішня тиша можлива.

Щоб досягти її, слід у ній вправлятися - з терпінням і лагідністю. Засоби насилля ніколи не були добрими в справі умиротворення. А йдеться справді про уми­ротворення, умиротворення всіх наших можливостей з тим, щоб вони стали вільними для Бога, непорушни­ми, уважними. Останнє слово викликає особливу якість тиші - зосередженість. Це увага, яка постійно чуває, го­това прислухатись до внутрішнього голосу. «Чимало мудреців, - писав Клодель, - вже говорили нам для того, щоб чути, часом досить лише слухати: як це слуш­но! Але в цьому випадку йдеться не про те, щоб слухати за допомогою наших органів слуху чи навіть напружен­ня розуму: усією нашою істотою ми слухаємо суть іс­нування».

Одного разу ви, без сумніву, скажете мені, що вже втратили надію, очікуючи у внутрішній тиші на цю свя­щенну зосередженість. Лише ваших зусиль, справді, не досить; необхідне втручання Божої благодаті. Але хіба Господь може відмовити вам у цьому? Він бажає зна­чно більше, аніж того, щоб у вашій душі встановилась тиша, - Він бажає вчинити можливим діялог між От­цем і Його дитиною... Майте довіру, будьте наполегливі у молитві, і Христос умиротворить і приведе до Нього ваші заблукані сили, як той пастух, про якого говорить свята Тереза Авільська, - серед ночі, що западає, він грає на сопілці, аби зібрати своїх овець, які заблукали в степу.