litceymos.ru 1




(з почуттям виконаного обов’язку)


20:15 - Ми вже в поїзді… Мобільні телефони розриваються від дзвінків рідних та друзів. всі бажають успіху та терпіння, кажуть, що обов’язково переможете…

Ти віриш їм, кажеш, що зовсім не хвилюєшся і повність віриш в перемогу. А в душі.. в душі страшенне…хвилювання…але мабуть приємні хвилювання. стільки часу готувались. стільки часом провели разом.

Ми….ми команда.. підтримуємо один одного…Так ми команда. Хоч і деякі, з першої хвилини, натягли на себе пафосні фізіономії, але це все тільки зовнішність…ми команда.

Ніч в поїзді не була сумною. Майже три години редагували свої презентації з Тетяною Вікторівною. Хм…Тетяна Вікторівна – вона справжній товариш! вона наша команда.

06:20 – ми вже в Одесі, яка зустріла нас загадковим туманом та веселим одеситом - одним з організаторів, з табличкою на грудях ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОВИЙ ТУРНІР.

І зараз найцікавіше - розселення! Ще вдома, прочитавши документи по організації турніру та побачивши місце проживання – Санаторій–профілакторій по удосконаленню вчителів, наша фантазія розігралась дуже швидко. Так ось: похмурий будинок, через двір перетягнута мотузка з білизною, по підвіконнях скрізь мявчать голодні коти. Зайшли…скрипнули двері, мерехтить лампочка десь в кутку і…капає вода не зрозуміло де…Швидко ми вміємо фантазувати. Чи не так?

Ні ні.. все було зовсім не так. Так, будівля була стара, але дуже симпатична. Ввійшовши, також ми відчули затишок і домашнє тепло, правда не відразу, але відчули!

Але це все нічого в порівнянні з тим ,що до початку турніру залишились години…


Перший день не знаєш, що тобі робити….Справді, чи вчити свої питання, чи просто відпочити перед іграми?

Почався турнір – мі ввійшли в велику гру. І так вийшло, що все було не так страшно як здавалось спочатку.



Болить голова…просто розривається на шматки, а ми 22 за номером виступу..Ще 10 виступів, а потім ми – ПАРИТЕТ(назва нашої команди). Ми кращі, не дивлячись ні на що. Ми команда. Мабуть, я багато повторює це, але…але це неймовірно приємно…тебе просто переповнює гордість за тих чотирьох чоловічків, які постійно вештаються біля тебе. Маша гарно виступила доповідачем, Кирило подарував 2 сильним командам штрафні бали за коректні відмови, Настя переборола своє хвилювання, Влад добре розповів своє питання….Перша п’ятірка, їхні посмішки, їхня віра – це неймовірно…

Ще хотіла сказати про одну людину, яка грала велику роль для нас на протязі всього турніру…Так..так Наталія Ігорівна – наш керівник...(вона замінила на другий день Тетяну Вікторівну, бо директору ліцею потрібно бути в ліцеї, тим паче такі незамінній як Тетяна Вікторівна) Так Наталія Ігорівна - ліцейський вчитель правознавства. Це неймовірна людина. Ми так потоваришували за ці дні…

Так…чотири дні, а скільки емоцій…

Розповідати про кожний день окремо? Тоді це буде цілий звіт, збірка, чи щось в такому роді, слів, посмішок, сліз, думок, хвилювань, нервів…...це багато.

Всі хотіли додому…вже не так перемоги як додому…вже просто додому…

Ось оголошують число команд, які пройшли до півфіналу – нас в цьому списку не має…ДОДОМУ!!на обличчях усмішки. Мені не зрозуміло.

Та ми вже дома…все гаразд…зараз в ліцеї почнеться свій турнір, хто на здогонить пропущений матеріал з найменшим моральним ущербом..та все буде добре..все вже добре.

Життєві турніри – завжди…життя…

Одеса.


Холоднова Катерина, гр. 11-1