litceymos.ru 1

ДОПОМОЖУ ІНШИМ ЛЮДЯМ

СТАНОВЛЕННЯ ПСИХОЛОГА-ФАХІВЦЯ


У житті кожної людини професійна діяльність посідає важливе місце. Через професію людина прагне реалізувати свої найкращі риси, і саме в цьому створює для себе повноцінне щастя. Справжній фахівець усвідомлює себе як особистість, яка самоствердилась.

Професійне становлення — це продуктивний процес розвитку й саморозвитку особистості, засвоєння і самопроектування професійно орієнтованих видів діяльності, визначення свого місця в світі професій, реалізація себе в професії та самоактуалізація свого потенціалу для досягнення вершин професіоналізму.




Кожний вид трудової діяльності реалізується певним нормативно схваленим способом. У процесі оволодіння професією людина перетворює його на індивідуальний, такий, що притаманний тільки їй спосіб діяльності, відображаючи в ньому свої особливості, зокрема й психологічні [4].

ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЇ ПСИХОЛОГА

Особливість професії психолога полягає в тому, що вона за соєю суттю орієнтована на допомогу іншим людям в розв'язанні ними найскладніших життєвих проблем. Тому вибір саме такої професії передбачає яскраво виражену гуманітарну орієнтацію (орієнтацію на людину з її проблемами). Психологи на перше місце в своїй діяльності повинні ставити інтереси людей, які їм довірилися в складних питаннях свого життя.

Основні професійні особливості психолога:


  1. Наявність теоретичної бази.

  2. Опора на метод наукового пізнання.

  3. Використання спеціальних розроблених у психології засобів — методик.

  4. Особлива відповідальність.

  5. Підтримування зв'язку з колегами.

  6. Наявність документа про психологічну освіту.

  7. Особливий професійний такт і дотримання професійно-етичних норм.


  8. Здатність до професійного розвитку і саморозвитку.

  9. Розвинута професійна психогігієна праці.

  10. Обережне і критичне ставлення до неіснуючих і нових методів [1].

Входження в новий колектив на початку професійної діяльності, адаптація до цієї діяльності, оволодіння новою соціальною роллю можуть викликати низку проблем. Також у професійному житті людини періодично виникають критичні моменти, кризи професійного розвитку. Все це і багато іншого може деструктивно впливати на професійну діяльність людини.

Важливим у специфіці роботи практичного психолога, у виникненні професійних проблем, професійних криз є особистість самого психолога.

Особистісні риси, бажані для практичного психолога:

  • концентрація на клієнті, бажання і здатність йому допомогти;

  • відкритість до поглядів і суджень, які різняться від власних, гнучкість і терпимість;

  • емпатійність, сприйнятливість, здатність створювати атмосферу емоційного комфорту;

  • автентичність поведінки, тобто здатність пред'являти групі справжні емоції і переживання;

  • ентузіазм і оптимізм, віра у здібності учасників групи до зміни і розвитку;

  • урівноваженість, терпимість до фрустрації і невизначеності, високий рівень саморегуляції;

  • впевненість у собі, позитивне самоставлення, адекватна самооцінка, усвідомлення власних конфліктних областей, потреб, мотивів;

  • багата уява, інтуїція;

  • високий рівень інтелекту [1].

Але у самих психологів існують свої психологічні проблеми. Тому їм потрібна якась особлива допомога, найефективнішою формою якої є самодопомога.

Варіанти самодопомоги практичного психолога:
  1. Взаємодопомога колег-психологів у неформальному спілкуванні: посидіти разом, пожалітися, допомогти у розв'язанні певних питань, по-дружньому звернути увагу на помилки і недоліки своїх колег, чи то і просто морально підтримати.


  2. Підтримка на різноманітних виїзних конференціях і творчих семінарах, змістом яких обмін досвідом з проблем, які накопичилися, і способи їх розв'язання, а також створення атмосфери «професійної єдності», професійної спільноти», яка може підтримати і, за необхідності, допомогти.

  1. Створення реабілітаційних центрів для відновлення сил психологів.

  2. Грамотна організація праці психологів, яка не припускає їх перевтоми і, тим паче, нервових зривів у роботі, звести до мінімуму професійні навантаження.

  3. Формування у психологів навичок професійної саморегуляції, релаксації тощо.

Найважливішим елементом професійної культури психолога є формування в собі готовності самостійно розв'язувати свої психологічні проблеми [І].

Щодо специфіки роботи практичного психолога, то в цьому плані він має володіти значною кількістю різноманітних алгоритмів (методів, прийомів) і вміти комбінувати ці алгоритми в найрізноманітніших варіантах залежно від обставин його діяльності (запиту, особливостей клієнта, характеру і глибини психологічної проблеми тощо). Такий рівень професіоналізму досягається тільки на основі досвіду і завчасно закладеної здатності до творчості. Користуватися отриманим у результаті поєднання психологічних технік алгоритмом як інструментом треба, пам'ятаючи завжди про головний принцип: НЕ НАШКОДЬ!

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПСИХОЛОГА

Особливості організації ділових взаємин

Розглянемо узагальнені поради-рекомендації з організації взаємодії з різними групами фахівців.

1. Особливості взаємодії з адміністрацією. Головне, чого боїться адміністратор, це те, що психолог може не знати своєї роботи, не знає, чим зайнятися в школі, тобто може внести елемент дезорганізації в загальну роботу. Оскільки адміністратор погано орієнтується в тому, чим повинен займатися психолог у школі, то він постарається знайти психологу такі заняття, після яких останньому доведеться перекваліфіковуватися на педагога або на того, хто постійно має когось забавляти. Тому психологу рекомендується:


  • взяти ініціативу на себе, показати, що він сам знає, як працювати:

  • для першої зустрічі з директором підготувати план роботи;

  • постійно виступати з певними ідеями за планом (щоб не психолог боявся директора в коридорі, а директор — психолога...);

  • дотримуватись субординації (особливо в присутності колег-педагогів і учнів);

  • йти назустріч, виконувати окремі прохання і навіть виручати адміністрацію (наприклад, завуча, який перед уроком просить, щоб психолог підмінив вчителя). Відповідно, при цьому не дозволяти «сідати собі на шию».

2. Особливості взаємодії з педагогами. Головне, чого побоюється колега-педагог, це те, що психолог зачепить його самолюбство — особливо якщо психолог ще достатньо молодий і недосвідчений, але вже вдає з себе справжнього психолога, тоді як вони, педагоги, не гірше знаються на дитячій психіці і навчилися цього в реальних класах. Психологу рекомендується:

  • показати колегам-педагогам, що він не збирається применшувати їх самолюбство:

  • частіше звертатися за порадою (особливо до класних керівників), навіть тоді, коли не особливо має потребу в таких порадах;

  • пропонувати провести їм самим нескладні (наприклад, ігрові) методики;

  • не демонструвати свою особливу психологічну грамотність — не тиснути на вчителів своїми специфічними знаннями і незрозумілою термінологією.

  • провести методичний семінар і показати на ньому деякі нескладні методики (тим самим продемонструвати і свою роботу);

  • прагнути організувати співпрацю, тобто спробувати передати педагогу частину своїх функцій.


ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ПСИХОЛОГА В ПРОФЕСІЇ

При розгляді основних вимог (і протипоказань) до професіонала-психолога слід пригадати і про неминуче формування у досвідчених фахівців індивідуального стилю трудової діяльності, що передбачає таке:


  1. Спочатку психолог спирається на ті здібності і вміння, які в нього є, поступово пристосовує їх до розв'язання своїх професійних завдань.

  2. Далі, на основі набутих якостей і вмінь, виникають нові якості, які раніше були відсутні.

  3. Поступово формується складна взаємопов'язана система адаптованих і нових професійних рис.

Таку систему рис В.Мерлін називав «симптомокомплексом» і зазначав при цьому: «Індивідуальний стиль діяльності слід розуміти не як набір окремих рис, а як систему взаємопов'язаних дій, за допомогою яких досягається певний результат» [1].

Основні етапи формування індивідуального стилю діяльності психолога:

1. Важливо оволодівати професійною діяльністю за відпрацьованими схемами і процедурами:

  • загальна орієнтація в цій діяльності, коли психологу же знає, як треба працювати, але саму роботу виконувати ще не може;

  • освоєння окремих дій і операцій, а також відпрацювання окремих процедур, прийомів і методик роботи;

  • освоєння діяльності загалом.

2. Більш досвідчений фахівець може дозво­лити собі деякі відхилення від нормативно схвалених зразків роботи:

  • виникнення загальної ідеї роботи по-новому, по-своєму;

  • проба і засвоєння окремих дій ло-новому;

  • поступове проектування і засвоєння всієї діяльності по-новому, тобто формування свого, індивідуального стилю професійної діяльності [1].

Основні етапи розвитку психолога-фахівця

  1. Орієнтація на традиційні проблеми психології або на проблеми клієнтів психологічних служб.

  2. Переключення основної уваги з психологічних реалій на самі методи дослідження.

  3. Орієнтація на свою світоглядну позицію. При цьому психолога все більше починає хвилювати питання про сенс професійної діяльності.
  4. На цьому етапі професіонал фактично переростає традиційні рамки своєї професійної діяльності і прагне вже не тільки розв'язати загальнолюдські проблеми, а й зробити свій внесок в загальнолюдську культуру.


Професійні деструкції в розвитку психолога

А. Маркова визначила тенденції розвитку професійних деструкцій [1]:

  1. Відставання, уповільнення професійного розвитку, яке може бути пов'язане з тим, що «все набридає» в роботі і втрачається мотив засвоєння нових засобів діяльності, прагнення розв'язувати нові проблеми.

  2. Несформованість професійної діяльності. У психолога це може бути пов'язане із «застряганням» у професійному і особистісному розвитку.

  3. Дезінтеграція професійного розвитку, розпад професійної свідомості і як наслідок — нереалістичні завдання, неправдивий сенс праці і професійні конфлікти, які виникають на цьому етапі.

  4. Низька професійна мобільність, невміння пристосовуватися до нових умов праці, результатом чого може стати повна або часткова дезадаптація.

  5. Розбіжність окремих ланок професії, коли одна сфера ніби забігає наперед, а інша відстає. У психологів часто спостерігається таке, коли роботі переважають тільки «популярні» методи роботи з метою зацікавити клієнтів.

  6. Послаблення професійних даних, які вже є в наявності, зниження професійного мислення. В результаті може сформуватися на несвідомому рівні деяка «ненависть» до окремих видів роботи, що повторюються щоденно, і «ненависть» до окремих своїх рис, які використовуються у цій роботі.

  7. Викривлення професійного розвитку, поява негативних рис, які раніше були відсутні (наводимо на прикладі негативних рис учителів):

  • авторитарність (в основі чого лежить психологічний захист у вигляді «раціоналізації» тощо);

  • демонстративність (самоприкрашання і самоствердження, в основі яких — завищена самооцінка і егоїзм);

  • дидактичність (в основі — стереотипи професійного мислення і мовні шаблони);
  • індиферентність (ніби «вимушена» професійна байдужість, коли доводиться брати участь у проблемах учнів щоденно);


  • консерватизм (в основі — стереотипи мислення);

  • агресія (прагнення «психологічного захисту» від можливої агресії самих дітей);

  • експансія (тотальна перевантаженість роботою і прагнення також перенавантажити дітей);

  • соціальне лицемірство (коли доводиться говорити речі, в які сам давно не вірить);

  • перенесення (виявлення реакцій і поведінки, властивих значущим учням).

  1. Поява деформації особистості (емоційного виснаження і «згорання», а також шкідливої професійної позиції). У психолога це виявляється в тому, що через накопичені проблеми він може «зривати свою злість» на інших людях.

  2. Припинення професійного розвитку через професійні захворювання або втрату працездатності.

Головна небезпека формування професійних деструкцій у тому, що розвиваються вони достатньо повільно, а значить, і непомітно. Тому найважливішою умовою профілактики професійних деструкцій у роботі психолога міг би стати розвиток уявлень про свої професійні і життєві перспективи. Потрібно визначити можливості для творчого напруження і розв'язання важливих особистісних і суспільних проблем для повноцінного саморозвитку і самореалізації психолога.

Можливі шляхи професійної реабілітації:

  • підвищення соціально-психологічної компетентності й аутокомпетентості;

  • діагностика професійних деформацій і розробка індивідуальних стратегій їх подолання

  • проходження тренінгів особистісного і професійного зростання;

  • рефлексія професійної біографії і розробка альтернативних сценаріїв подальшого особистісного і професійного зростання;

  • профілактика професійної дезадаптації фахівця-початківця;

  • оволодіння прийомами, способами саморегуляції емоційно-вольової сфери і самокорекції професійних деформацій;
  • підвищення кваліфікації та перехід до нової кваліфікаційної категорії або на наукову посаду [2].


Основні етичні принципи в роботі психолога

Умовно можна виділити два основних рівні етичних принципів:

  1. Очевидні (самоочевидні).

  2. Традиційно визначені етичні принципи:

  • Не нашкодь! (Зроби краще!)

  • Не оцінюй! (Не навішуй ярликів!), що означає: не вимовляй негативних оцінок вголос!

  • Приймай людину такою, якою вона є. Мається на увазі визнання права на будь-яку гаму власних почуттів без ризику втратити повагу психолога.

  • Дотримуйся професійної таємниці (принцип конфіденційності).

  • Поважай своїх колег по роботі, їх право на професійну творчість і самостійний вибір методів роботи. Критика і дискусії мають проводитись аргументовано, тактовно і конструктивно.

  • Не з'ясовуй стосунків з колегами по роботі в присутності учнів.

  • Принцип професійної компетентності: не передавай складні психологічні методики непідготовленим фахівцем і сам не використовуй методики, якими належною мірою не володієш.

  • Дотримуйся міри у взаємній відвертості з клієнтом, не дозволяй йому розповідати про себе найбільші таємниці, а також сам зберігай деяку дистанцію, інакше можна втратити повагу і довіру.

  • Не забирай у клієнта право самому відповідати за свої права і вчинки.

  • Не виставляй свої знання напоказ, прагни допомогти клієнту спочатку самостійно сформулювати позиції або висновки. Тобто психолог повинен раптово замовкати, коли клієнт хоче щось сказати, навіть якщо психолог не довів свою думку до кінця.

  • Не дезінформуй клієнта.

  • Дотримуйся принципу добровільної участі клієнта в психологічних процедурах. Поєднуй принцип добровільності (профконсультації, особистісні опитування тощо) з принципом обов'язковості (загальні семінари і лекційні форми роботи).
  • Поважай себе як людину і як фахівця! Поважаючи себе, ми починаємо краще розуміти і поважати наших клієнтів [ 1 ].



Список літератури

  1. Вачков И.В., Гриншпун И.Б., Пряжников Н.С. Введение в профессию «психолог»..— Москва-Воронеж, 2003. — 463 с.

  2. Зеер З.Ф. Психология профессий: Учебное пособие для студентов вузов. — М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2003. — 336 с.

  1. О концепции школьной психологической служби // Лучшие страницы педагогической прессы. Журнал руководителей учебных заведений и органов образования. — 2001. — №3. — С. 84—92.

  2. Психология. Учебник для економических вузов / Под общ. ред. В.Н.Дружинина. — СПб.: Питер, 2000. - 672 с.