litceymos.ru 1

Харцизька українська гімназія

з класами загальноосвітньої школи І ступеня





Методичні рекомендації

учителя музичного мистецтва

Лиходій Тетяни Григорівни





Правильне розучування пісні має велике значення у музичному навчанні та вихованні учнів. Воно має розширювати художній кругозір, забезпечу­вати естетичний вплив пісні на учнів, її швидке, свідоме й емоційне засво­єння, подальший розвиток музичних здібностей, художньо-образного ми­слення, виконавської майстерності.

У пісні злиті воєдино мелодія і слово, що дозволяє їй глибоко впливати на людину, виховувати з її допомогою емоційну чутливість, здатність до глибокого переживання музичного змісту. Колективне виконання пісень об'єднує дітей, привчає їх до спільних дій і співтворчості, до колективного переживання змісту виконуваного твору. Колективний спів дає можливість об'єднати у виконавському процесі учнів з різним рівнем загального і музи­чного розвитку, залучати до творчої діяльності невпевнених у собі дітей.

Важливою умовою успішного розучування пісні є інтерес дітей до неї, бажання її вивчити. Реалізація навчально-виховних можливостей процесу роботи над піснею залежить від того, як учитель розуміє сутність і мету цієї роботи, наскільки сам захоплений нею, відчуває красу пісні.

Робота над піснею — процес багатоплановий. Вона починається з попе­редньої підготовки вчителя, який має вслухатися в пісню, виявити її емоційно-образний зміст, врахувати складність для дітей, визначити трудно­щі, які можуть виникнути при розучуванні, скласти виконавський план тощо. І, звичайно, самому добре вивчити пісню, щоб можна було виразно і правильно виконати її на уроці.

З перших занять треба привчати учнів до красивого і виразного співу, адже пісні розучуються насамперед заради тої естетичної насолоди, яку вони дарують дітям.


Методика розучування пісні у різних класах має свої особливості, які визначаються необхідністю долати труднощі, пов'язані з недостатнім розвитком музичних здібностей і голосового апарату дітей, їх невмінням співати. Крім навчальних завдань (правильно брати дихання, навчити формувати і протягувати співацький звук, співати виразно, розвивати музичні здібності тощо) учитель має вирішувати й виховні (викликати емоційний відгук на пісню, формувати естетичне ставлення до неї, розвивати інтерес до співу, зацікавлювати музичним мистецтвом тощо).

Розучувати пісню можна різними шляхами, наприклад, вчити на слух, з використанням графічного запису, з опорою на нотний запис, сольфеджуючи, за допомогою ручних знаків, прийнятих у ладовій сольмізації. Але, під час розучування пісні доцільно додержуватися такої по­етапності:


  • підготовка до слухання твору;

  • демонстрація пісні та її сприймання;

  • попередня бесіда про пісню;

  • розучування пісні;

  • аналіз;

  • повторення;

  • художнє виконання пісні.

Цей поділ досить умовний, оскільки всі етапи тісно пов'язані між со­бою. Але для кожного етапу визначено певні завдання і відповідні методичні прийоми.

Готувати учнів до сприймання пісні треба методом розповіді або бесі­ди. Завдання підготовки — зацікавити дітей піснею та емоцій­но настроїти їх на сприймання музики. Водночас бажано не тільки повідомити дітям, що будемо розучувати таку-то піс­ню, а й зацікавити їх. Іноді можна ознайомити дітей з історією твору, якщо во­на цікава для них. Перед прослухуванням корисно запропонувати учням роз­казати потім, про що йдеться в пісні. Це спонукає їх уважно слухати твір, сприймаючи його загалом. Готувати учнів до сприймання пісні можна також, озна­йомлюючи їх з віршованим текстом.

Демонстрування пісні має бути художнім, виразним. Мож­ливі різні шляхи: виконання пісні вчителем або учнями, під­готовленими заздалегідь, використання грамзапису. Бажано чергувати різні варіанти.


Після прослухування доцільно запитати дітей, чи сподо­балася їм пісня. Звичайно на це запитання вони дадуть стверджувальну відповідь. Переживання позитивних емоцій, що їх викли­кав твір, полегшує його розучування.

У ході попередньої бесіди про пісню учні визначають її характер і засоби музичної виразності. Зміст розмови зале­жить від навчально-виховних завдань уроку, але за будь-яких умов слід звернути увагу на найважливіші засоби створення художніх образів пісні. Попередня бесіда сприяє розвиткові музичного мислення школярів. Вона має бути емоційною й короткою, щоб не пригасити бажання дітей розучувати твір.

Процес розучування пісні зумовлений ступенем її склад­ності, характером, особливостями куплету. Бажано не витра­чати час на повторення тексту хором (це антихудожньо) і тим більше на запис дітьми літературного тексту; краще на­писати його заздалегідь на плакаті. Важливо організувати слов­никову роботу, тобто з'ясувати значення слів, які можуть бу­ти незрозумілими для дітей. Пісню звичайно розучують му­зичними фразами, складні фрагменти бажано виконувати за допомогою вокально-хорових вправ.

У роботі доцільно урізноманітнювати методичні прийо­ми: «проспіваймо разом з фортепіано»; «а тепер самі»; «прослухайте, як я проспіваю»; «співають тільки дівчатка»; «а тепер тільки хлопчики»; «проспіваймо всі разом». Завдяки ньому діти неодноразово чують і відтворюють мелодію та й заняття урізноманітнюється.

Під час розучування пісні можуть постати труднощі з від­творенням ритмічного і звуковисотного малюнку мелодії. Щоб подолати їх, доцільно посилити аналітичний підхід: рукою показати напрям руху мелодії або проплескати ритмічний малюнок, іноді промовити літературний текст у ритмі пісні.

Звичайно пісню розучують протягом двох уроків, її ана­ліз, що доповнює й уточнює попередню бесіду, проводять на другому уроці. Повторення пісні необхідно робити на наступних уро­ках. Якщо твір подобається дітям, то в подальшому, коли він буде для них «пройденим етапом», його можна використати як вокально-хорову вправу. Нескладну пісню (або її фраг­мент) доцільно просольфеджувати.


Не слід надто довго працювати над піснею. Бажано дотримуватись такого правила: краще розучувати пісню на двох уроках протягом 10 хвилин, ніж на одному уроці — протягом 20 хвилин. Припиняти спів слід ще до того, як учні стануть відволікатися чи нудьгувати.

Художнє виконання пісні — завершальний етап роботи над нею. Воно може проводитися в класі чи на позакласному заході, приурочуватися до певної події, підсумкового уроку чверті, заключного уроку-концерту.