litceymos.ru 1

Відділ освіти Сквирської райдержадміністрації


Районний методичний кабінет


Семінар-практикум


Тема: Діюче законодавство про захист прав дитини та відповідальність за його порушення


Мета та завдання: спонукати вивчати законодавство з питань охорони дитинства, навчити застосовувати на практиці діюче законодавство про захист прав кожної дитини, вчити любити «чужих» дітей, як своїх, захищати їхні права, допомагати батькам у здійсненні їхніх прав та прав їхніх дітей


Очікувані результати: поліпшення роботи з сім’ями, надання дієвої допомоги батькам у вирішенні питань з захисту прав дітей, відстоювання інтересів кожної дитини на усіх рівнях


Характеристика учасників


Роздаткові джерела, які передбачається використати – нормативні документи, Закони України, кодекси, Постанови Уряду, Укази Президента, тощо.


Технічне обладнання-комп’ютер, слайди


Тривалість-1,5 -2 години


Місце проведення-Сквирська РДА


Вступ


Оголошення теми, мети заняття. Слово про діюче законодавство з охорони дитинства. Актуальність піднятого питання.


« Прошу влаштувати мене в інтернат, бо мама п’є, гроші додому не приносить. Брати приводять у дім своїх друзів, випивають з ними. Мати пропила картоплю, дрів немає. Мені не дають вчитись. Я більше не можу терпіти».( Наташа Р., 12 років).

А ось ще кілька рядків: « «Невже Ви, дорослі, не розумієте, що ми не хочемо рости розумово відсталими, дебілами, неповноцінними? Невже Ви, дорослі, не розумієте, що нам потрібні мама і тато? Невже Ви, дорослі, не знаєте, що ми не можемо жити без Вашого тепла?. Чому ж Ви такі злі, бездушні, безсердечні?». Це лист шестикласниці, опублікований в свій час в одній із газет.

Чи не правда, не можна читати ці рядки без хвилювання, без того, щоб не відчути своєї вини перед дівчатками.


Останнім часом побільшало дітей, які потребують до себе посиленої уваги, адже залишилися без піклування батьків. Але чи завжди ми бачимо за словами дитини, скупими газетними рядками біль і втрату кожної дитини, що залишилася без рідного дому, без матері.

Усі знають, що майбутнє любої держави в руках молодого покоління. Яким виховає його сім’я, адже сім’я-це і є маленька держава, яка повинна бути найкращим місцем для повноцінного життя та розвитку дитини. Є певна закономірність: всебічний розвиток дітей тісно пов’язаний з умовами, в яких вони ростуть. Упевненість дитини в собі і своєму майбутньому, її самоусвідомлення значною мірою залежать від можливості жити безпечним і гідним життям.

Проте, як бачимо, сьогодні не кожна сім’я в силу об’єктивних і суб’єктивних причин може реалізувати право на виховання і розвиток дітей. І не кожна дитина може реалізувати своє право на сім’ю та сімейні стосунки, бо для багатьох дітей сім’я не стала родиною, а стала місцем розповсюдження насилля. Усе це й призводить до соціального сирітства, бездоглядності, безпритульності, правопорушень та агресії серед неповнолітніх.

Соціальні та економічні труднощі часу ускладнюють роль сім’ї у забезпеченні права дітей рости в безпечному, стабільному і сприятливому середовищі.

Катастрофічне погіршення життєвих умов населення, бідність та соціальний розлад знизили спроможність батьків опікуватися своїми дітьми.

Наведу деякі статистичні дані про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Загальна кількість дітей в Україні

1997 – 12,3 млн.

1998 – 11,8 млн.

2003 – 9,8 млн.

Згідно з даними інтернету (сайт Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту) в Україні налічується 13,5 млн. сімей, з них 6,9 млн. мають дітей, 2,3 млн.-неповні сім’ї, 396 тисяч багатодітних сімей. 117862 сімей ( 35 % ) охоплено соціальним супроводом, 146589 сімей ( 37 % ) потребують додаткової допомоги, 150546 сімей ( 38% ) отримують державну допомогу сім’ям з дітьми, 206011 сімей (майже 52 %) отримують державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям, 117862 сім’ям надано житлово-комунальні субсидії, 182240 сімей ( 46 %) користуються пільгами ( звільнення від оплати за дошкільний заклад, безкоштовне харчування дітей у ЗОШ, забезпечення дітей шкільною формою, безкоштовне відвідування гуртків).


Починаючи з 1995 року, кількість соціальних та біологічних сиріт, які перебувають у дитячих будинках-інтернатах для дітей-сиріт збільшилося в 1,5 рази. А тих, що навчаються у школах-інтернатах для дітей-сиріт в 1,4 рази.

Кількість дітей-сиріт. Загальна кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні становила у 2004 р.-96112 осіб, з того часу ця цифра значно зросла.




Кількість дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, за місцем перебування на кінець року:







Прошу звернути увагу на таблицю:


Область

К-ть. дітей, відібраних у батьків, позбавлених батьківських прав станом на 01.01.2008 р.

К-ть дітей, відібраних у батьків, без позбавлення батьківських прав

станом на 01.01.2008 р.

Влаштування дітей у прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу

прогнозовані показники

регіонів

влаштування дітей на 2008 рік

влаштовано станом на 15.05.08 р.

Необхідно було влаштувати

до кінця 2008 року

АР Крим

485

71

104


14

90

Вінницька

358

93

60

23

37

Волинська

124

9

40

14

26

Дніпропетровська

911

103

181

75

106

Донецька

1756

46

71

21

50

Житомирська

510

36

88

33

55

Закарпатська

216

11

47

10

37

Запорізька

511

100

66

9

57

Івано-Франківська

100


13

20

7

13

Київська

354

107

69

40

29

Кіровоградська

373

60

98

35

63

Луганська

702

20

45

14

31

Львівська

244

19

60

4

56

Миколаївська

345

26

74

13

61

Одеська

666

35

80

41

39

Полтавська

241

48

70

25

45

Рівненська


114

8

36

8

28

Сумська

312

38

67

23

44

Тернопільська

91

30

27

15

12

Харківська

882

34

85

45

40

Хмельницька

341

71

40

12

28

Черкаська

434

44

110

11

99

Чернівецька

81

36

33

7

26

Чернігівська

365

43

96

16

80

м. Київ


179

6

47

11

36

м. Севастополь

9

3

11

2

9

Всього

10751

1129

1784

558

1226



Викликає стурбованість, що відповідно до статистичних даних щороку в Україні сиротіє та позбавляється батьківського піклування більше 12000 дітей, а у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім`ї влаштовується біля 2000 тисяч дітей зазначеної категорії.

Хочу навести декілька цифр по нашому району.

Згідно проведеного обліку у Сквирському районі 5116 дітей, з них відповідно до мережі на початок 2007-2008 н.р. у Сквирському районі навчанням охоплено 4462 учнів, з них 2267 учнів міста та 2195 дітей з сільської місцевості.

Навчання забезпечують 30 навчальних закладів: з них ЗОШ І-ІІІ ст.-10, ЗОШ І-ІІ ст.-3, ЗОШ і ст.-2, НВК-14, ліцей-1.

На початок навчального року був створений, як завжди, соціальний паспорт загальноосвітніх закладів району, згідно якого у районі налічувалось 270 багатодітних сімей, в яких виховується 916 дітей, з них 651 дитина навчається у загальноосвітньому навчальному закладі, у 648 неповних сім’ях виховується 752 дітей.

Щороку зростає кількість сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей-інвалідів.

Станом на 01.01.2009 року на первинному обліку у Сквирському районі перебуває 155 дітей, позбавлених батьківського піклування, з них 30 дітей-сиріт.


Під опікою знаходилось 77 дітей, решта-у державних закладах: ліцеї-інтернати-7; дитячі будинки-26; спеціалізовані школи-2; спеціальні школи-15; санаторні школи-3; будинки дитини-1+1 ( ЦРЛ ); приватні інтернатні заклади-21.

Згідно паспорту в закладах району на сьогодні навчається 87 дітей, які залишилися без піклування батьків, з них 16 дітей-сиріт. Кількість таких дітей щодня зростає. (потрібно відмітити, що кількість дітей, які залишилися без піклування батьків, починаючи з 2003 року щороку збільшується).

За даними керівників навчальних закладів у районі 94 неблагополучні сім’ї, в яких виховується 146 дітей. Саме ці діти найчастіше поповнюють ряди тих, хто стає вихованцями дитячих будинків, або інтернатів, оскільки у сім’ях здебільшого немає тих осіб, хто був би спроможний взяти дітей на виховання та забезпечити їм соціальний захист.

У районі функціонує 3 дитячих будинки: Сквирський дитячий будинок «Надія», де виховується 22 дітей, дитячий будинок сімейного типу ( родина Усових), де виховується 8 дітей, дитячий будинок «Центр розвитку дитини.7»-21 дитина.

Страшні цифри статистики свідчать про те, ця біда прийшла не в один день. Мабуть, довго наша держава відкладала проблему сирітства в сторону. Було багато першочергових завдань, які потрібно було вирішувати. А проблема дітей не вирішувалась.

Не десятки, а сотні, тисячі сімей зняли із себе відповідальність за своїх дітей, передовіривши їх школі, інтернатам, дитячим будинкам. Ця теорія вдарила не лише по дітях-звідки взялися тисячі «важких» підлітків, а й по сім’ї: сім’я втратила престиж. До сьогодні сперечаються про те, хто повинен відповідати за дітей-сім’я чи школа?

Мабуть, джерела сучасного сирітства знаходяться в суспільному егоїзмі, в моральній глухоті, небажанні бачити проблеми дітей та вирішувати їх. Почастішали випадки, коли люди погоджуються із ситуацією та розводять руками, мовляв «Що тут поробиш?».


А ті, кого позбавили батьківських прав? Вони ж живуть поряд. І якщо ми не зуміли попередити біду, що спіткала батьків, то, можливо, ще не пізно ще виступити на захист їхніх дітей, захистити їхні права.

ІІ. Актуалізація проблеми.

А зараз я хочу розповісти Вам історію Шела Силверстайна, вона стосується теми нашого заняття. Вдумайтесь в неї. Чи не про нас у ній йдеться, як про те дерево, яке віддає все дітям. Зробіть для себе висновки.

Жило-было дерево... и оно любило маленького мальчика. Каждый день мальчик приходил к дереву, собирал его листья, делал из них корону и играл в лесного царя. Он забирался на дерево, раскачивался на ветвях и ел яблоки. И они играли в прятки. А когда он уставал, то спал в тени дерева. Мальчик любил дерево... очень сильно.

И дерево было счастливо.

Но время шло, мальчик стал старше, и дерево часто оставалось одно. Как-то однажды мальчик пришел к дереву, и дерево сказало:

-Иди, Мальчик, вскарабкайся по моему стволу, покачайся на моих ветвях, поешь яблок, поиграй в моей тени и будь счастлив.

Мальчик залез па дерево, собрал яблоки и унес их с собой.

И дерево было счастливо.

Но мальчик больше не приходил очень долго... и дереву стало грустно. И вот однажды мальчик вернулся. Дерево задрожало от радости и сказало:

-Иди, Мальчик, вскарабкайся по моему стволу, покачайся па моих ветвях и будь счастлив.

-Я слишком занят, чтобы лазить по деревьям, - сказал мальчик. - Мне нужен дом, чтобы согреться, - сказал он. - Я хочу иметь жену и детей, поэтому мне нужен дом. Ты можешь дать мне дом?


  • У меня нет дома, - сказало дерево. - Лес - мой дом, но ты можешь срубить мои ветви и построить дом. Тогда ты будешь счастлив.

И мальчик срубил ветви и унес их, чтобы построить дом. И дерево было счастливо.

Но мальчик не возвращался очень долго. А когда он вернулся, дерево было так счастливо, что почти не могло говорить.


- Иди. Мальчик, - прошептало оно, - иди и играй.


  • Я слишком стар и печален, чтобы играть, - сказал мальчик. - Мне нужна лодка, чтобы уплыть отсюда. Ты можешь дать мне лодку?

  • Сруби мой ствол и сделай лодку, тогда ты сможешь уплыть и быть счастливым.

И мальчик срубил ствол, сделал лодку и уплыл. И дерево было счастливо... но не совсем.

После долгого времени мальчик вернулся.

  • Прости , Мальчик, - сказало дерево, - но я больше ничего не могу дать тебе. Моих яблок больше нет.

  • Мои зубы не годятся для яблок, - сказал мальчик.

  • Моих ветвей нет, - сказало дерево, - ты не можешь качаться па них.

  • Я слишком стар, чтобы качаться на ветвях, - сказал мальчик.

  • Моего ствола больше нет, - сказало дерево, - ты не можешь карабкаться.

  • Я слишком устал, чтобы карабкаться, - сказал мальчик.

  • Прости, - вздохнуло дерево, - я хотело бы даль тебе хоть что - нибудь, но у меня ничего не осталось. Я просто старый пень. Прости...

  • Теперь мне многого не надо, - сказал мальчик, - просто тихое место, чтобы сесть и отдохнуть. Я очень устал.

- Хорошо, - сказало дерево, вытягиваясь, насколько это было возможно, - хорошо, старый пень годится для того, чтобы на нем сидели и отдыхали. Иди, Мальчик, садись. Садись и отдохни.

И мальчик так и сделал. И дерево было счастливо.

Кожен із нас любить своїх дітей, піклується про них, дбає. Кажуть, що чужих дітей не буває. А чи любимо ми тих, хто з дитинства не знав материнської ласки, не звідав тепла материнських рук. Чи змогли б ми, подібно дереву, віддати цим дітям всю свою любов та захистити їх від усіх негараздів у житті.

Для того, щоб допомогти дітям захистити їхні права, потрібно любити їх як своїх дітей. Наше завдання навчитись допомагати дітям. Хто ж допоможе, як не школа, педагоги. А для цього потрібно знати закони, нормативну базу з питань охорони дитинства, вміло її використовувати.


ІІ. Основна частина.

1. Оцінка рівня поінформованості про проблему.

Завдання: поділитись на 6 груп. Кожна отримає завдання-задачу, яку потрібно вирішити, спираючись на документи, які допоможуть вирішити проблему. На обговорення дається 5 хвилин. Після цього інформацію потрібно донести до слухачів інших груп. Доповнення мають право давати члени інших груп.

Але спочатку ми повинні дізнатись про рівень Вашої поінформованості з даної проблеми.

Для цього потрібно дати відповіді на запропоновані питання:


  1. Яке визначення має термін «дитина»? Який документ дає визначення терміну? Які є форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування?

  2. Дитина-сирота, дитина, позбавлена батьківського піклування. Яка між ними різниця? Який Закон дає ці визначення?

  3. Дитина з багатодітної родини, з неповної сім’ї.




  1. Дати визначення терміну «мати-одиночка». Дитина-інвалід, дитина напівсирота.

  2. Які соціальні виплати гарантуються дітям? Який закон передбачає соціальні виплати дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування?

  3. Які права мають діти? Який документ гарантує їм ці права? Чи передбачена в Законах відповідальність дорослих за порушення прав дитини?

2. Розвиток практичних навичок. Форма-гра.

Завдання групам:

1. група: Який статус: дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, мають діти згідно поданих документів:

-свідоцтво про смерть матері, про смерть батька-це дитина ( сирота, позбавлена батьківського піклування);

-свідоцтво про смерть матері, довідка із РАГСУ про реєстрацію батька згідно ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України (сирота, позбавлена батьківського піклування);

-рішення суду про позбавлення батьківських прав обох батьків ( сирота, позбавлена батьківського піклування);


-рішення суду про позбавлення батьківських прав батька, рішення суду про визнання ( сирота, позбавлена батьківського піклування);

-мати визнана судом недієздатною, довідка із РАГСУ про реєстрацію батька згідно ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України (сирота, позбавлена батьківського піклування);

-акт про залишену, покинуту дитину (сирота, позбавлена батьківського піклування).

2. група. Чому, на підставі яких документів позбавляються батьківських прав батьки. Чи позбавляються батьківських прав:

-батьки допомагають дітям, матеріально утримують, діти проживають з бабусею та дідусем;

-діти протягом року проживають у дитячому будинку, батьки їх не відвідують, не спілкуються;

-батько не сплачує аліменти, не спілкується з дитиною;

-батьки наркомани, алкоголіки ( зі слів, довідки відсутні);

-батьки не забрали дитину з пологового будинку;

-сім’я проживає в незадовільних санітарно гігієнічних умовах;

-батько із матір’ю розлучені, батько оформив на дитину депозитний рахунок, кладуться кошти;

-мати засуджена, реєстрація батька проведена у відповідності до ч.1 ст.135 СКУ.

3. Група. У яких випадках призначається опіка над дитиною. Хто має право бути опікуном. Які документи необхідно збирати для цього? Хто призначає опіку?

-дитина має батька, мати померла. Чи призначать опікуна?

-майбутній опікун не працює. Чи призначать опіку?

-майбутній опікун зловживає спиртними напоями. Чи може він бути опікуном?

-майбутній опікун позбавлений батьківських прав стосовно своїх дітей. Чи може він бути опікуном?

-майбутній опікун не сплачує аліменти на своїх дітей. Чи може він бути опікуном?

-майбутній опікун не є родичем дитини. Він зовсім стороння людина. Має позитивні характеристики. Працює, матеріально добре забезпечений. Чи може бути опікуном?

4. Група.

Чи призначать опікуном над дитиною бабусю (дідуся), якщо батьки дитини перебувають за кордоном на заробітках? Який документ регламентує вирішення даного питання. Які ваші дії з даного питання?

5. Група. Чоловік і жінка проживають у громадянському шлюбі ( шлюб у відділі РАГСУ не зареєстровано).

Чи визнається громадянський шлюб? Дати пояснення з такого приводу:

-батьком дитини записаний чоловік, який проживає з матір’ю. РАГС дав довідку про те, що реєстрація батька проведена на підставі ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України ( Чи вважається чоловік батьком дитини? )

-батьком дитини записаний перший чоловік матері, з яким вона розлучилась ( є рішення суду, а до РАГСУ не звернулась за свідоцтвом про розірвання шлюбу). Чи вважається чоловік батьком, чи має сплачувати аліменти?. Чоловік одружився з жінкою, яка мала дитину, усиновив її. Через 3 роки шлюб розпався. Дружина подала чоловіка на сплату аліментів на усиновлену дитину? Чи повинен він їх сплачувати?

Як виправити ситуацію.

-чоловік помер. Дружина звернулась до суду ( з питання захисту права дитини на пенсію по втраті годувальника. Чи буде призначена пенсія по втраті годувальника? Які документи потрібно подати в суд?

-Що таке аліменти? Хто їх призначає? За якої умови? Чи повинні батьки, позбавлені батьківських прав, їх сплачувати?

Який розмір аліментів призначає суд ? Що робити дружині у випадку, якщо батько не сплачує аліменти, на яку допомогу вона може розраховувати? Хто має право на отримання аліментів у такому випадку: батьки розлучені, дитина залишилась із матір’ю, батько сплачує аліменти, згодом матір позбавляють батьківських прав, хто має право на отримання аліментів? Як правильно поступити?

-Дитина залишалась із матір’ю після розлучення, батько сплачував аліменти, мати спилась, батько забрав дитину до себе на проживання, чи буде він продовжувати сплату? Хто має це вирішити?


6.Група. Чи мають діти право на житло?.

-батько помер ( право власності на будинок було на батькові). Якими будуть частки матері та дітей?

-батьки розлучені ( йде поділ житла, майна). Чи матиме частку житла дитина згідно рішення суду?

-дитина прописана (не є власником), батьки хочуть продати житло. Чи можна нотаріально оформити договір купівлі-продажу, виписавши дитину?

-чи випише паспортний стіл малолітню дитину ( без батьків), аби ті продали квартиру?

-чи зможуть батьки продати 1/3 частку квартири, що належить малолітньому сину, якщо вони хочуть придбати нове житло? Хто повинен дати їм дозвіл на правочин.

3. Пошук шляхів вирішення, отримання інформації.

Обговорення в групах. Відповіді. Уточнення.

Висновок

Завершення роботи. Що дало Вам сьогоднішнє заняття. Чи дізналися щось нове для себе? До чого спонукатиме?


На завершення хочеться нагадати читачам про твір американського письменника Джерома Селінджера «Над прірвою в житі». Ця книга стала культовою для багатьох молодих людей шістдесятих років минулого століття.

У ній розповідається про підлітка 16 років на ім'я Холден. Він відзначається сором'язливим, уразливим характером. Причина — душевна самотність — адже його життєві цінності не збігаються із критеріями дорослих. Холдена обурює «показуха» і відсутність найелементарнішої людяності в житті. Навкруги панують обман і лицемірство.

Холден вирішує, що потрібно рятувати дітей від прірви дорослого життя, де панують лицемірство, брехня, насильство, недовіра.


«Моя справа — ловити дітлахів, щоб вони не зірвалися в прірву. Розумієш, вони грають і не бачать, куди ; біжать, а тут я підбігаю й ловлю їх. щоб вони не зірвалися. Ось і вся моя робота. Зберегти дітей над прірвою в житі». — таке заповітне бажання Холдена Колфілда.

На нас, подібно до героя Селінджера, покладене завдання: утримати дітей від падіння в прірву. І від того, наскільки ми будемо компетентними в даних питаннях, як досконало володітимемо законодавством з питань захисту прав дітей, залежить, наскільки дієвою буде надана їм допомога. І питання не в тому, що згідно закону ми несемо відповідальність за дотримання Законів, а в тому, що чужих дітей потрібно любити як своїх, діяти в їхніх інтересах так, як і в інтересах своїх дітей.



Кажуть, що незнання законів не звільняє від відповідальності за їх невиконання, проте ми відповідаємо в першу чергу перед собою, перед своєю совістю, перед дітьми, а потім перед Законом.


Відділ освіти Сквирської райдержадміністрації


Районний методичний кабінет


Методичні рекомендації

учасникам семінару-практикуму


щодо використання у роботі діючого законодавства з захисту прав дитини


м.Сквира


Питання захисту прав та законних інтересів дітей є актуальним сьогодні, адже у наш час часто спостерігається своєрідне порушення прав неповнолітніх через відсутність узгоджених дій органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівників усіх рівнів щодо їх захисту. Все це призводить до складних наслідків – дитина залишається поза увагою суспільства. Тому особливою формою турботи про майбутнє держави, про наших дітей є дієва співпраця навчальних закладів, в яких виховуються діти, з різними установами, громадськими організаціями, службами, причетними до захисту прав дітей.

В останні роки спостерігається загальне зменшення чисельності дітей в Україні та збільшення чисельності тих, хто проживає в незадовільних умовах. Загострились проблеми, пов’язані зі здоров’ям дітей, проблеми соціального сирітства, зросла бездоглядність, злочинність, проституція, кількість самогубств, поширились такі явища, як алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, посилилась загроза СНІДу, частішими стали випадки вагітності серед неповнолітніх.

Згідно із статистичними даними (сайт Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту) в Україні налічується 13,5 млн. сімей, з них 6,9 млн. мають дітей, 2,3 млн.-неповні сім’ї, 396 тисяч багатодітних сімей. 117862 сімей ( 35 % ) охоплено соціальним супроводом, 146589 сімей ( 37 % ) потребують додаткової допомоги, 150546 сімей ( 38% ) отримують державну допомогу сім’ям з дітьми, 206011 сімей (майже 52 %) отримують державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям, 117862 сім’ям надано житлово-комунальні субсидії, 182240 сімей ( 46 %) користуються пільгами ( звільнення від оплати за дошкільний заклад, безкоштовне харчування дітей у ЗОШ, забезпечення дітей шкільною формою, безкоштовне відвідування гуртків).


Складовою державної політики стосовно дітей стало завдання поліпшення законодавчої бази, приведення її у відповідність до основних положень Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей, Конвенції ООН про права дитини, закріплення певними законами та іншими нормативно-правовими актами чітко визначених правил, норм, стандартів і вимог щодо організації життєдіяльності дитини.

Саме прийнята Генеральною Асамблеєю ООН (20.11.1989 року) Конвенція ООН про права дитини, яка з 27.09.1991 року набула чинності для України, грунтується на пріоритеті інтересів дитини у суспільстві. Конвенція зобов’язала Україну привести всі нормативні документи стосовно дитинства у відповідність із сучасними міжнародними стандартами, забезпечити сурове додержання статей Конвенції, дій, спрямованих на виконання завдань, поставлених в рамках програми “Світ, сприятливий для життя дітей”.

Серед міжнародних документів виділяють такі:


  1. Декларація прав дитини (проголошена Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 20 листопада 1959 року).

  2. Конвенція про права дитини. ( Резолюція ГА ООН від 20.11.1989 року № 44/25).

  3. Мінімальні стандартні правила ( Пекінські правила) ООН, що стосуються відправлення правосуддя стосовно неповнолітніх (96 пленарне засідання ГА ООН від 29.11.1985 року).

  4. Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей (Всесвітня зустріч в інтересах дітей, м.Нью Йорк,1990).

З метою створення сприятливих умов для захисту інтересів неповнолітніх, а також реалізації основних положень Законів, на державному рівні було прийнято низку Указів та постанов Уряду, якими повинні керуватися всі педагогічні працівники району в роботі з питань захисту прав дітей.

У роботі з питання ефективного правового та соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, попередження соціального сирітства та бездоглядності серед неповнолітніх пропонуємо загальноосвітнім закладам керуватись Законом України “Про охорону дитинства”, Указом Президента України від 11.07.2005 року № 1086/2005 “Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей”, постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767 “Про затвердження Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки” завданнями, визначеними Президентом України на Всеукраїнській нараді “З любов’ю та турботою до дітей” 29 листопада 2005 року, наказом управління освіти і науки України Київської обласної державної адміністрації “Про освіту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”, рішеннями колегій Міністерства освіти і науки України, іншими нормативно-правовими актами з даного питання.



З правової точки зору дитина (особа віком до 18 років) виступає самостійним суб’єктом права. На неї поширюється весь комплекс громадянських, політичних, економічних, соціальних, культурних прав людини.

Вирізняють дві основні групи прав дитини: матеріальні і процесуальні.

Матеріальні охоплюють конкретні права і свободи, які належать людині: свободу слова, совісті, вибору місця проживання, права на освіту.

Процесуальні-це надані в розпорядження людини способи дії та пов’язані з ними інституції, за допомогою яких людина змушує владу дотримуватись і виконувати права. Вихідною ідеєю законодавчого забезпечення прав дітей в Україні є принцип «усі діти рівні від народження».

Право дитини на ім’я закріплено в Сімейному кодексі України, який визначає порядок і строки реєстрації дитини, він набрав чинності 1 січня 2004 року і став першим законодавчим документом Української держави, спрямованим на утвердження, зміцнення сім’ї як соціальної інституції. З огляду на важливість для розвитку дитини сімейного оточення, діяльність педагогічних працівників району спрямована на створення правових форм утримання й виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що здатні були б певною мірою замінити сім’ю. Закон покликаний зменшити кількість дітей, які утримуються в інтернатних закладах, поширити сімейні форми виховання. Для цього в Україні з 1998 року була запроваджена інституція прийомної сім’ї.

Закон України «Про громадянство України» ( 2001 р.) гарантує право дитини мати громадянство.

26.04.2001 року в Україні був прийнятий Закон «Про охорону дитинства», в якому на підставі положень Конституції України і Конвенції ООН про права дитини визначено основні засади державної політики у цій сфері.

Разом із Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", Постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 року №226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", Законом України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”, “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” він є основою для реалізації сімейної політики.


Згідно з чинним законодавством України, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування мають можливість потрапити в сім’ю усиновителів. 2008 рік названо роком усиновлення.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2007 року № 244 затверджено Державну програму підтримки сім’ї на період до 2010 року». Основними завданнями, що стоять перед освітянами району, є: надання сім’ям з дітьми психологічних, соціально-педагогічних, юридичних, соціально-медичних, соціально-економічних, інформаційних послуг; проведення психодіагостичного обстеження в сім’ях з метою вивчення психологічного клімату, визначення взаємостосунків між батьками та дітьми; проведення соціально-профілактичної роботи з педагогічно занедбаними дітьми, дітьми, схильними до девіантної поведінки, дітьми, схильними до бродяжництва з метою запобігання правопорушень, подолання наслідків негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі, пропаганда здорового способу життя.

Спільно із різними організаціями, службами, причетними до вирішення правового захисту дітей є необхідність у реалізації в районі наказу від 05.02.2004 року № 38 «Про затвердження порядку соціального супроводу сімей у кризових ситуаціях», який передбачає комплексні заходи, спрямовані на раннє виявлення таких сімей, їх реабілітацію, збереження родинних стосунків, захист і реалізацію права дитини проживати в родинному оточенні.

До відома керівників шкіл, при міській раді створено комісію по наданню допомоги сім’ям з дітьми. Крім того, при соцзабезі існують такі види допомог, як допомога при народженні дитини, пенсія по втраті годувальника, соціальна допомога, допомога малозабезпеченим сім’ям, допомога матері-одиночці.

Що ж до виплат дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, то їм виплачується соціальна допомога по Постанові Кабінету Міністрів України № 605 виплачується відділом освіти.

Дітям гарантоване право на здобуття освіти. Правовий статус неповнолітніх регулюється Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту».


Велика увага приділяється у державі приділяється питанню захисту житлових прав неповнолітніх, прав, пов’язаних з приватизацією житла і укладанням відповідних цивільно-правових угод. Потребує вирішення питання захисту житлових прав вихованців дитячих будинків, питання про соціальне житло для вказаних категорій дітей, про яке йдеться в ст.33 Закону України від 13.01.2005 року "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" № 2342-ІV. Соціальний захист дітей забезпечують Постанова Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 р.№ 226 “Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування”, Закон України від 13.01.2005 року № 2342-ІV “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” для дітей-сиріт виділяються кошти:

Посилення правового захисту дітей знайшло відображення в новому Кримінальному кодексі України, прийнятому 05.04.2001 року. У кодексі перелічено 40 складів злочинів ( проти 15 ), що вчиняються проти неповнолітніх, що є свідченням суттєвого посилення правового захисту дітей від різних видів посягань на їхні права. Свідченням реального посилення уваги до розв’язання проблем, які спричиняють втягнення дітей і підлітків у сферу злочинності, була розроблена у 2002 році Державна Програма запобігання дитячій бездоглядності та 2003-2005 роки.

У 2001 році в Україні прийнято Закон «Про попередження насильства в сім’ї», посилилась робота в закладах освіти з проблем попередження домашнього насильства.

З метою реалізації права дітей на оздоровлення й відпочинок, а також стимулювання діяльності дитячих оздоровчих закладів, виконувалася Державна програма відпочинку та оздоровлення дітей, прийнята на період до 2008 року. Серед програм, які мають на меті підвищення рівня державної підтримки багатодітних і неповних сімей, створення сприятливих умов для народження та виховання дітей є Міжгалузева комплексна програма «Здоров’я нації» на 2002-2011 р.


Діти мають право на отримання інформації, допомоги. З метою надання психологічної, консультативної, методичної допомоги дитині, яка постраждала внаслідок жорстокого поводження, функціонує Всеукраїнська дитяча лінія «Телефон довіри» ( 8-800-500-21-80 ).

Отже, права дитини є поняттям з категорії прав людини й випливають з гідності, неповторності дитини як людської особистості.

Права дитини це ніщо інше, як основні потреби. Немає права на виховання у щасливій сім’ї або права на любов, хоч це й надзвичайно важливі потреби. Права дитини розглядаються в співвідношенні-влада-особистість. Якщо дитина володіє правом, то держава повинна забезпечити їй можливість користуватися цим правом. Якщо дитина володіє правом, то мають діяти процедури пошуку права. Батьки є законними опікунами дитини і представниками дитини перед державними органами. Держава має право втручатися в батьківську владу лише тоді, коли батьки нехтують своїми обов’язками або зловживають владою. Права дитини належать кожній дитині й не залежать від обов’язків, які вона виконує. Прав не можна позбавити або припинити їх дію.

Тож правове становище дітей можна покращити лише у випадку дотримання дорослими усіх законодавчих нормативних актів, які захищають права дитини.

Реалізація прав дітей-на життя, на захист, на розвиток-вимагає від системи освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, правоохоронних органів держави, громадськості спільного планомірного вирішення комплексу соціальних, правових, юридичних, психологічних і педагогічних проблем.


Методист РМК Н.І.Кривда


Державні документи:


  1. Конституція України.

  2. Закон України “Про охорону дитинства” ( Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-III ).

  3. Сімейний кодекс України.
  4. Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.11.2001 року № 2789-ІІІ.


  5. Цивільний кодекс

  6. Кодекс про адміністративні порушення

  7. Кодекс законів про працю

  8. Кримінальний кодекс України

  9. Кримінально-процесуальний кодекс

  10. Виправно-трудовий кодекс України

Сім’я, опіка, усиновлення

  1. Про відомчу комісію з питань усиновлення іноземцями дітей, які є громадянами України. ( Указ Президента від 17.01.2002 року №34).

  2. Про затвердження Положення про прийомну сім’ю ( Постанова КМУ від 26.04.2002 року №565)

  3. Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу ( Постанова КМУ від 26.05.2002 року № 564)

  4. Про затвердження Правил опіки та піклування ( Наказ Державного комітету України у справах сім’ї та молоді Мін охорони здоров’я, Міносвіти, Мінпраці та соціальної політики від 26.05.1999 року № 34/160/131/88).

  5. Про затвердження Положення про Центр з усиновлення дітей при МОН України ( Наказ МОНУ від 30.03.1996 року № 98, Постанова КМУ від 30.03.1996 № 380).

  6. Про затвердження Положення про порядок розгляду клопотань щодо зміни громадянами України прізвищ, імен, по батькові ( Постанова КМУ від 27.03.1993 року № 233).

Право дітей на соціальну допомогу

  1. Про соціальну роботу з дітьми та молоддю ( Закон від 21.06.2001 року № 2558-ІІІ).

  2. Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам ( Закон від 16.11.2000 року 3 2109 та ЗУ від 20.12.2001 року № 2505-ІІІ)

  3. Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям ( Закон від 01.06.2000 року № 1768).

  4. Про заходи щодо заохочення народжуваності в Україні ( Указ Президента України від 03.01.2001 року № 5)

  5. Про додаткові заходи щодо вдосконалення соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім’ями ( Указ Президента України від 23.06.2001 року № 467).

  6. Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей ( Указ Президента України від 30.12.2000 року № 1396).


  7. Про розвиток центрів соціальних служб для молоді ( Постанова КМУ від 03.10.2001 року № 1291).

  8. «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та мат ( Постанова Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 року № 226 )

  9. Про додаткові соціальні гарантії для малозабезпечених сімей з хворими дітьми та дітьми 1-го і 2-го року життя ( Постанова КМУ від 08.02.1994 року № 66).

  10. Про пенсійне забезпечення ( Закон від 05.11.1991 року № 1778)

  11. Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків. (Постанова Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 року № 155)

  12. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ( Закон від 28.02.1991 року № 796)

  13. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ( Закон від 21.03.1991 № 875).

  14. Наказ Міністерства освіти і науки України від 01.06.2005року № 330 «Щодо захисту законних прав та інтересів дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування»,

  15. Закон України від 13.01.2005 р.№ 2342-ІV “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”,

  16. Наказ Міністерства освіти і науки України від 17.11.2003 р. ”Про затвердження норм матеріального та нормативів фінансового забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також вихованців шкіл-інтернатів”;

  17. Указ Президента України “Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей”,
  18. Постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року № 956 «Про проведення експерименту з призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають під опікою ( піклуванням) або у відповідних закладах, за принципом «гроші ходять за дитиною».


Право дітей на охорону здоров’я

  1. Основи законодавства України про охорону здоров’я ( Закон від 19.11.1992 року № 2801).

  2. Про заходи щодо поліпшення умов виховання, навчання та утримання дітей, які мають вади у фізичному та розумовому розвитку ( Постанова КМУ від 29.04.1991 року № 103)

  3. Про розмір державної допомоги дітям, інфікованим вірусом імунодефіциту людини або хворим на СНІД ( Постанова КМУ від 23.05.1995 року № 356)

  4. Про Положення щодо Порядку організації направлення дітей на оздоровлення за кордон ( Постанова КМУ від 02.03.1998 року № 263)

Право дітей на освіту та виховання

  1. Про освіту ( Закон України від 23.05.1991 року № 1060 зі змінами від 23.03.1996 року № 100)

  2. Про невідкладні питання діяльності дитячих навчально-виховних закладів ( Постанова КМУ від 23.03.1992 року № 143)

  3. Положення про індивідуальне навчання в системі загальної середньої освіти ( Наказ Міносвіти України від 01.07.1993 року № 230)

  4. Положення про загальноосвітній інтернатний заклад ( Наказ Міносвіти України від 13.05.1993 року № 136).

  5. Положення про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат ( клас) для діей з вадами фізичного і розумового розвитку ( Наказ Міносвіти України від 13.05.1993 року № 136)

  6. Про заходи реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників ВНЗ ( Указ Президента України від 23.01.1996 року № 77).

  7. Про дошкільну освіту ( Закон від 11.07.2001 року № 2628-ІІІ).

  8. Про загальну середню освіту ( Закон України від 13.05.1999 року № 651-ХІV).

  9. Про позашкільну освіту ( Закон України від 22.06.2000 року № 1841-ІІІ).

  10. Про професійно-технічну освіту ( Закон від 10.02.1998 року № 103 ).

  11. Про вищу освіту ( Законе від 17.01.2002 року № 2984-ІІІ)

Трудові та житлові права неповнолітніх


  1. Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні ( Закон від 05.02.1993 року № 2998-ХІІ)

  2. Про охорону праці ( Закон від 14.10.1992 року № 2694)

  3. Про зайнятість населення (Закон від 01.03.1991 року № 803).

  4. Міжнародні Конвенції щодо застосування праці дітей.

  5. Про затвердження Положення про навчально-виховні заклади для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків (Наказ Міністерства освіти України від 13 травня 1993 року №137 ).


Обов’язки неповнолітніх.

  1. Про загальний військовий обов’язок і військову службу ( Закон від 25.03.1992 року № 2232)

  2. Про дорожній рух ( Закон від 30.06.1993 року № 3353).

  3. Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх (Закон від 24.01.1995 року № 20)

  4. Про організацію діяльності загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та ПТУ соціальної реабілітації ( Постанова КМУ від 11.08.1995 року № 646)

  5. Положення про навчальні заклади соціальної реабілітації ( Постанова КМУ від 11.08.1995 року № 646)

  6. Положення про центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх ( Постанова КМУ від 06.09.1996 № 1072)

  7. Типове положення про притулок для неповно літ ніх служби у справах неповнолітніх ( Постанова КМУ від 09.06.1999 № 565)

  8. Положення про дитячі будинки та загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

  9. Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві ( Указ Президента України від 18.03.1998 року № 200)

  10. Про затвердження типових положень щодо служб у справах неповнолітніх ( Постанова КМУ від 25.11.1999 № 2136)
  11. Про створення кримінальної міліції у справах неповнолітніх ( Постанова КМУ від 08.07.1995 року № 502)


  12. Про практику застосування судами України законодавства щодо відповідальності за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність ( Постанова Пленуму Верховного суду від 23.12.1983 року № 6)

  13. Про затвердження Порядку виявлення та ведення обліку неповнолітніх службами у справах неповнолітніх (Наказ Міносвіти від 27.12.1994 року № 362).

  14. Про мінімальні норми забезпечення вихованців притулків для неповнолітніх одягом, білизною, взуттям та предметами особистої гігієни (Наказ Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму від 22.01.2001 року № 120)

  15. Про затвердження Положення щодо приймальників-розподільників для неповнолітніх органів внутрішніх справ ( Наказ Міністерства внутрішніх справ від 13.07.1996 року № 384).

  16. Про організацію органів прокуратури щодо забезпечення нагляду за додержанням законів, спрямованих на попередження правопорушень серед неповнолітніх, захист їх прав ( Наказ Генпрокурора України від 26.10.1998 року № 9).





Кількість дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, за місцем перебування на кінець року:




Кількість дітей-сиріт в прийомних та дитячих будинках сімейного типу