litceymos.ru 1



Відділ культури і туризму

Глибоцької РДА

Центральна районна бібліотека

сектор краєзнавства та народознавства








Методично – бібліографічний матеріал

(до 70 – ти річчя від дня народження

українського актора, сценариста і режисера

І. В. Миколайчука[15.06.1941- 03.08.1987])


Глибока

2011

Підготувала:

Малофій М. М.
методист

Глибоцької ЦБС


Кузик Н. В. бібліотекар сектора

краєзнавства та народознавства

Глибоцької ЦРБ


Комп’ютерний набір:

Баловсяк С. В.


Відповідальна за випуск:

Ковальчук О. І. директор

Глибоцької ЦБС



  1. Плешко К. … І прилетів ангел:[Штрихи до портрета незабутнього Івана Миколайчука після ювілейного святкування його 60-річчя] // Чернівці. - 2001.-

22 черв.(№25).-С.12


12. Севернюк Т. Біля колиски Івана: [Спогади і вірш

«Відлуння»] // Буков. віче.-2001.- 16 черв.(№44).- С.3


13. Черняк Л. «Я буду жити у ваших споминах…» ,- сказав

Іван Миколайчук в одному з останніх інтерв’ю //

Буковина.-2000.-21 черв.(№46).-С.4


14. Миколайчук К.О. … А за тиждень була війна: [Спогади

матері про його народження ] // Буковин. вісник.-2004.-

4 черв.(№2).- С.17


15. Барчук М. Іванова мама // Дзеркало тижня.-2004.-

6 листоп.(№45).-С.12

16. Бабух В. Пішла Марічка за Іваном: [Смерть сестри] // Час. -


1999.-18 черв.(№26).- С.2.; Мол. буковинець.-1999.-

18 черв. (№25).-С.3


ЛІТЕРАТУРА


  1. Білякова Л. не розуміли за життя і забули після смерті //Україна і світ сьогодні. – 2001.- 16-22 черв. (№ 24). – С.7




  1. Вишневецька М. «Миколайчук передрік наше майбутнє життя».- згадують друзі великого актора і режисера напередодні дня його народження // Мол. буковинець.-2003.- 14 черв.(№80).-С.1,5




  1. Гаврилюк І. Мій Миколайчук // Культура і життя.-1992.-1 серп.(№31).-С.5




  1. Довбуш О. Іванів триптих // Буков. віче.- 2001.-16 черв.(№44).- С.2




  1. Драч І. Буковинському «шестидесятникові - 60» :[ Інтерв’ю з поетом про І. Миколайчука / Зап. В.Джуран ] // Голос краю.-2001.-27 квіт.(№18).- С.1




  1. Житарюк Н. Спомин живе в душі народній: [На Кіцманщині] // Буков. віче.-2000.-21черв.(№48).-С.1.




  1. Іван Миколайчук // Буков. віче.- 2001.- 16 черв.(№44).-С.1-5




  1. Ілляшенко В. Іван Миколайчук з Чорториї // Культура і життя.-1998.-9 груд. (№49).-С.3




  1. Китайгородська В. Іванові Миколайчуку, Сергієві Параджанову // Буков. віче.-2001.-16 черв (№44).-С.1




  1. Макаренко Ж. «У Івана в Чорториї-найніжніші квіти»:[Спогади] // Мол. буковинець.-2004.-15 черв.(№65).-С.1,8

18




Коротким життям він заслужив добру людську пам'ять. У серцях і душах багатьох живуть його акторські ролі й художні фільми. У Чернівцях на вулиці його імені про митця нагадує меморіальна дошка, створена скульптором, членом Національної Спілки художників України М. Лисаківським, із простим і лаконічним написом: «Вулиця названа на честь видатного українського кіномитця Івана Миколайчука. 1941 – 1987 рр.» А неподалік, на вулиці Головній завжди чекає вдячного глядача кінотеатр імені Івана Миколайчука.


3

Життєвий шлях Івана Миколайчука


Народився 15 червня 1941 року в с. Чортория Чернівецької області. У 1957 р. закінчив Чернівецьке музичне училище, в 1961-му — театр-студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської1965 — Закінчив кіноакторський факультет Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (майстерня В.Івченка).В кіно дебютував ще студентом, в курсовій режисерській роботі Леоніда Осики «Двоє». В гарному обличчі, тонкій усмішці та приглушеному голосі героя молодого Миколайчука не можна непомітити якоїсь таємниці, недоказаності, глибини — тих рис, які ляжуть через 2-3 роки, в основу феномена особистості великого актора. Ролі молодого Тараса Шевченка у фільмі «Сон» та Івана Палійчука у «Тінях забутих предків» одразу принесли Миколайчукові загальне визнання. Особливо кінострічка «Тіні забутих предків», яка здобула близько десяти радянських та зарубіжних призів та нагород, й була визнанана однією з двадцяти найкращих картин світу. Безперечно, успіхові цього фільму сприяла участь у ньому талановитих митців та, передусім, Івана Миколайчука. А тоді, після блискучого дебюту в кіно, його знімали часто, й він запам'ятовувався в більшості картинах. Запам'ятовувався навіть тоді, коли йому по суті, й не було чого грати, але він «витягував» роль завдяки своїй особистості і вмінню створити образ майже з повітря, створити його з нічого. Реальний і міфічний, ніжний і жорстокий, багатоликий і багатоманітний, в головній ролі чи в епізодичній, він міг внести у кінострічку щось неповторне, своє, те, що не виходило в інших. Про феномен Миколайчука свідчить бодай те, що кожен український фільм з його участю відрізняється від тих, де він не знятий. «Коли б нині запитали, чи міг би інший актор зіграти роль Івана Палійчука в „Тінях забутих предків“, я б відповіла б: „Ні-ні! Тільки Миколайчук!“. Інакше то був би інший фільм, і було б все інше» — говорить Лариса Кадочнікова, та сама Марічка з «Тіней…».


4




Жанр:
драма
Країна:
Україна
Кіностудія / кінокомпанія: Кіностудія ім. Олександра Довженка
Режисер:
Сергій Параджанов
Актори:
Іван Миколайчук, Лариса Кадочникова, Тетяна Бестаєва, Микола Гринько, Олександр Райданов, Неоніла Гнеповська, Олександр Гай, Ніна Алісова, Леонід Єнгібаров, Спартак Багашвілі
Сюжет:

Фільм, створений за однойменною повістю Михайла Коцюбинського. Десятки років ворогували два гуцульских роди - Палійчуки та Гутенюки. Але сталось так, що Іван Палійчук покохав красуню із ворожого роду - Марічку, якій судилося прожити коротке, але щасливе життя. Не міг без неї бути щасливим Іванко. Але він жив далі. Оженився. Був коханим. Дітей не було. Господарював. І шукав смерть, яка забрала в нього кохану.

17




Режисер
: Борис Івченко
Сценарист
: Іван Драч
Оператор: Віталій Зимовець
Художники: Михайло Раковський, Алла Шестеренко
Звукорежисер: Рива Бісновата
Актори: Іван Миколайчук, Федір Стригун, Лідія Вакула, Земфіра Цахілова, Михайло Голубович, Володимир Глухий, Василь Симчин, Анатолій Барчук, Володимир Шакало
Кіностудія: Київська кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка
Рік: 1972
Час: 79 хв.
Формат: кольоровий

Героїчна народна комедія з лукавою усмішкою і запальним гумором розповідає про повний пригод шлях козаків Василя та Андрія з гетьманською грамотою до цариці у Петербург, а після цього — про їхнє благополучне повернення в рідну Диканьку. За мотивами однойменної повісті М. В. Гоголя.


16

Іван Миколайчук відзначався допитливістю, прагненням до акторських вирішень. Ці риси допомогли акторові стати самобутнім митцем. Так, у фільмі «Комісари» він зіграв комісара Громова із загостреною моральною сприйнятливістю і духовним максималізмом. Своєю індивідуальністю, дивовижною переконливістю, виправданням пропонованих обставин Миколайчук заражав глядачів, примушував співпереживати і вірити. Картина ця стала помітним явищем у нашому кіноматографі, вона ж довела, що Миколайчук схильний до тонкого психологізму, до несподіваних контрастів і навіть парадоксів характеру. Він не задовольнявся тою міркою, котру ми так часто до себе прикладаємо: бути не гірш від сусіда. Миколайчук уособлював яскравого романтика, націленого на вертикальний рух — вгору, ввись! З фільму «Білий птах з чорною ознакою» (1971) починається нова сторінка у творчості Миколайчука-актора — він стає ще й сценаристом. У яскравому фільмі Бориса Івченка «Пропала грамота» Іван не тільки виконавець колоритної ролі козака Василя, а й фактичний співрежисер. Він працював над музичним оформленням фільму. Слід згадати, що Миколайчук зіграв неостанню роль у створенні відомого на той час тріо «Золоті ключі» (Ніна Матвієнко, Марічка Миколайчук (дружина Івана Миколайчука), Валентина Ковалевська). Це тріо й супроводжувало піснями кінострічку «Пропала грамота». В «Пропалій грамоті» Іван Миколайчук дав нове життя звучанню бандури, — в жодному фільмі не використовувалися такі можливості цього інструмента. Миколайчук завжди шукав нові інтонації голосу, музики, мови, щоб це вражало й хвилювало. Він відходив від традиційного кіно, віддаючи перевагу філософському. У сімдесяті почалися гоніння на діячів культури. Сильним ударом для українського кіноматографа стало вилучення з кіно, а потім і арешт Сергія Параджанова. Торкнулося це й Івана. В 68- му під час зйомок «Аннички» хтось звинуватив його у націоналізмі.


5

У відповідь Миколайчук спалахнув, намагаючись пояснити різницю між націоналізмом і патріотизмом. Інцидент закінчився доносом у Київ, де Миколайчука кваліфікували як людину ворожої ідеології. А після фільму «Білий птах з чорною ознакою» життя Миколайчука зовсім ускладнилося. Адже стрічка, котра здобула Золотий приз Московського міжнародного кінофестивалю, була сприйнята як мало не випад ворожих націоналістичних сил. Не раз доводилося акторові пояснювати свою позицію в різних інстанціях та «органах». Він відчував себе зацькованим та обкладеним з усіх боків. Поклали на полицю і «Тіні забутих предків». Лише в роки краху радянської імперії вийшла на екрани і кінострічка «Пропала грамота». Так поступово Івана Миколайчука починають відлучати від творчого процесу. Протягом п'яти років чиновницька рука за вказівкою партійних «босів» викреслювала його прізвище з усіх знімальних груп, хоча багато режисерів хотіли бачити відомого актора у своєму майбутньому фільмі. Й досі залишається загадкою, як у 1979-му Івану Миколайчуку вдалося втілити давню мрію — зняти свій фільм. «Вавілон ХХ» прозвучав як вибух в українському кіноматографі. Яскравий, наповнений фантастичними і водночас реальними образами фільм увібрав в себе все найкраще, що міг їй дати Миколайчук-сценарист, Миколайчук-режисер і нарешті Миколайчук-актор. Хтось із кінокритиків назвав «Вавілон ХХ» трагіфарсом, хтось кваліфікував його стилістику як народне бароко. Зрештою такого оригінального фільму на кіностудії імені Довженка не з'являлося дуже давно. У 1980 р. картина завойовує приз «За кращу режисуру» на Всесоюзному кінофестивалі у Душанбе. Подальшу долю митця затьмарили адміністративні утиски поетичного кіно, що сприймалося як «націоналістичний ухил» у культурі. Миколайчуку більше не давали знімати. Хоч у нього й були спроби продовжити себе в режисурі. Однак, його стрічка «Така пізня, така тепла осінь» вже не мала такого успіху як «Вавілон ХХ».



6



Кам’яний Хрест
Драма (чорно-білий).Режисер: Леонід Осика
Сценарист: Іван Драч
Оператор: Валерій Квас
Художник: Микола Рєзник
Звукорежисер: Софія Сергієнко
Композитор: Володимир Губа
Рік виходу:1968
Акторський склад:
Данило Ільченко, Борислав Брондуков, Костянтин Степанков, Василь Симчич, Катерина Матейко, Борис Савченко, Іван Миколайчук, Антоніна Лефтій, Олексій Атаманюк.
Нагороди: 1968 – дипломи: Валерій Квас за кращу операторську роботу, Борислав Брондуков за кращу чоловічу роль – ВКФ у Ленінграді; 1995 – перша премія Леоніду Осиці за роботу над фільмом «Камінний хрест» – кінофестиваль православного мистецтва «Золота Оранта».
За мотивами новел Василя Стефаника «Камінний хрест» та «Злодій».


15




Жанр: документальний фільм

Сюжет фільму:
Фільм - згадка про життя відомого видатного творця України - Івана Миколайчука.


14

У 1983-му були написані «Небилиці про Івана», а у 1984-му режисер готувався до роботи над фільмом за цим сценарієм, та постановку «Небилиць…» було дозволено тільки восени 1986 року. На жаль, через важку хворобу, розпочати зйомки фільму він так і не зміг. Постійні потрясіння, заборони творчих задумів, «табу» на фільми зіграли не останню роль у долі молодого актора. 3 серпня 1987 року Івана Миколайчука не стало. У житті цього актора, режисера та сценариста було все, щоб стати міфом не лише національного, але й світового кінематографу — якби жив він не в закритому суспільстві. Дитинство у маленькому гуцульському селі, раннє кохання, рання слава, рання смерть. А ще — майже містичні стосунки з кіно: він розділив долі своїх перших героїв — Івана Палійчука («Тіні забутих предків») і Тараса Шевченка («Сон»). Розділив Іван і драму українського поетичного кіно в цілому, яке здійснило в середині 60-х крутий поворот від офіційної ідеології до народної культурної традиції. Про все це Іван Миколайчук розповідає сам — за допомогою ролей, що зіграні в кіно. Кажуть, того року, коли він помер, на стави його рідного села Чорторий прилетіли лебеді. Люди назвали їх Івановими.



7

АКТОРСЬКІ РОБОТИ

Вавилон ХХ


Режисер: Іван Миколайчук

У ролях: Любов Поліщук, Іван Миколайчук, Лесь Сердюк

Країна: Україна

Рік: 1979

«Події, про які йдеться в нашому фільмі, відокремлені від нас невеличким проміжком часу — всього лише півстоліття. Але якщо подумати, скільки сталося всього за ці п'ятдесят років, як змінилася доля мого народу, його психологія, життя, то виявиться, що цей фільм про дуже далеке його дитинство, про те, що завжди прекрасне та незабутнє. Досить строката мозаїка яскравих замальовок побуту, сцен народного життя поєднується з образом Фабіяна, котрий є ніби єдиним стрижнем, який пов'язує всіх і дає моральну оцінку людям, їхнім вчинкам. Ця людина з народу, мудрець, філософ. Зміст його життя в тому, щоб побачити і зрозуміти, що відбувається. І це йому врешті-решт вдається», — Іван Миколайчук (1979).

8



Жанр: історичний
Країна: СРСР (УРСР)
Режисер: Юрій Іллєнко
У ролях: Людмила Єфіменко, Лесь Сердюк, Ваня Іванов, Костянтин Степанков, Іван Миколайчук, Іван Гаврилюк,

Микола Олялін
Сюжет фільму:

В основі фільму - легенди і сказання, що відтворюють образ княгині Ольги, державної діячки Київської Русі (Кінець X - початок XI століття). Це розповіді трьох, по-різному що відносяться до Ольги людей: ченця Арефи, ключниці Малуші і онука Володимира Красне Сонечко.

13



Жанр: казка
Країна: Україна/УРСР
Кіностудія / кінокомпанія: ім. О.Довженка

Режисер: Юрій Іллєнко

Актори: Людмила Єфіменко, Віктор Кремльов, Майя Булгакова, Іван Миколайчук, Людмила Лобза, Борис Хмельницький, Віктор Демерташ, Ніна Шацька, Світлана Сергєєва, Пилип Іллєнко, Валя Ходулін Сюжет: За драмою-феєрією Лесі Українки.

У заповідному лісі живе лісова русалка Мавка. За чудову гру на сопілці вона покохала сільського парубка. Та зрадив Мавку Лукаш - оженився на Килині і втратив свій чудовий дар. Але великодушна Мавка, яка пізнала муку і щастя справжнього почуття, ціною власного безсмертя відродила талант коханого.
У 1981 році фільм отримав приз за пошук зображальних засобів у кіно - ВКФ у Вільнюсі.
Фільм знятий в Україні, на українській кіностудії, українським режисером і зіграний українськими акторами. Але мова фільму - російська.
Можна сказати, що переклад Лесі Українки російською мовою - паршивий. Але українського варіанту фільму, на жаль, зроблено не було...


12



Назва: Захар Беркут
Рік виходу: 1971
Жанр: Історичний
Режисер: Леонід Осика
У ролях: Іван Миколайчук, Костянтин Степанков, Борислав Брондуков, Іван Гаврилюк, Антоніна Лефтій, Федір Панасенко, Федор Прокофьев.

Про фільм: Кольоровий, широкоформатний фільм, епічна драма за мотивами повісті Івана Франка. Про мужню боротьбу карпатських горців під проводом Захара Беркута, голови племені мисливців, вонов та хліборобів, проти татаро-монгольської навали на Київську Русь у XIII столітті, про непереможною дусі народу, прагнення відстояти свою свободу ....


9




10

Назва: Білий птах з чорною ознакою
Рік виходу : 1970
Країна: СРСР / СРСР

Режисер: Юрій Ильенко / Юрій Іллєнко

Жанр: Драма
Переклад: Український (оригінал)
У ролях: Лариса Кадочникова / Лариса Кадочнікова, Іван Миколайчук / Іван Миколайчук, Богдан Ступка, Юрій Миколайчук / Юрій Миколайчук, Наталія Наум / Наталя Наум, Джемма Фирсова / Джемма Фірсова, Олександр Теслярів / Олександр Плотніков, Василь Симчич / Василь Симчич, Олег Полствин / Олег Полствін, Михайло Ильенко / Михайло Іллєнко

Опис:


У центрі розповіді - бідна й багатодітна буковинська батьківщина. Розійшлися шляхи синів Леся Звонаря: старший іде до Червоної Армії, середній - в ліс, до УПА, молодший - залишається осторонь. Але не раз зустрінуться сморід і не раз перетнуться їх долі - то в коханні, то в горах зі зброєю в руках. Події фільму відбуваються у 1937-47р.

***

Дія фільму відбувається в 1937-1947 роки. У пограничному українському поселенні живе багатодітна сім'я Леся Звонаря. Розійшлися шляхи його синів. Але не раз зустрінуться вони і не раз перетнуться їх долі.




11