litceymos.ru 1


БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙМЕТОДКАБІНЕТ


МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

НА ТЕМУ:



"РОЗВИТОК ЗВ'ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ ДОШКІЛЬНЯТ"


2009 р.


Принцип розвитку мовлення дітей дошкільного віку


Якщо розглядати Базовий компонент дошкільної освіти як теоретичну концептуальну основу державних вимог для мінімального необхідного та водночас достатнього рівня освіченості та вихованості випускника дошкільного закладу, то саме під цим кутом зору ми повинні розглядати і рівень мовленнєвої освіченості та вихованості дошкільнят.

Базовий компонент мовленнєвого розвитку знань, умінь і навичок дитини є кінцевим результатом розвитку на етапі дошкільного дитинства, комплексною характеристикою мовленнєвої поведінки дитини. він виявляється у загальній культурі мовленнєвого спілкування, що до речі, є і завжди було кінцевою метою всієї роботи з розвитку мовлення в дошкільному закладі освіти.

Культура мовленнєвого спілкування – це дотримання на практиці сукупності вимог до правильного мовлення, що відповідає комунікативним цілям і водночас реалізує їх, а саме:

а) актуальності, істинності, здатності зацікавити слухача;

б) підпорядкованості законам логіки та композиції, мовній нормі;

в) доцільного вибору засобів мовлення.

Складниками культури мовленнєвого спілкування є культура мовлення, виразність мовлення і мовленнєвий етикет.

З практичного погляду культура мовлення – це бездоганно правильне володіння лексичними, граматичними, орфоепічними, стилістичними, фразеологічними нормами літературної мови, вживання нормативних наголосів у словах. Це – вміння додержувати мовних закономірностей , "мовних ідеалів", притаманних лише цій мові.

Про належний рівень культури мовлення свідчать її правильність, адекватність, логічність, багатство, різноманітність, чистота, точність, естетичність, етичність, доречність.


Виразність мовлення – комунікативна якість, яка впливає на емоційну сферу співрозмовника, підтримує увагу та інтерес слухача. Вона забезпечується мовними (інтонаційними) та немовними (міміка, жести, рухи, дії) засобами виразності.

Мовленнєвий етикет – це система сталих стандартизованих формул спілкування відповідно до соціальних ролей та ситуації, як в офіційній, так і в неофіційній обстановці, доброзичливе спілкування в ситуаціях звертання, знайомства, подяки, вітання, прощання, вибачення, компліменту.

Культура мовленнєвого спілкування потребує від дитини певного рівня мовної та мовленнєвої освіченості, тобто компетентності.

Мовленнєва компетентність – це вміння адекватно й доречно користуватися мовою в конкретних ситуаціях (висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання), використовувати для цього як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності .

Лексична компетентність – наявність певного запасу слів у межах вікового періоду, адекватне використання лексем, доречне вживання образних виразів, приказок, прислів'їв, фразеологічних зворотів.

Фонетична компетентність – передбачає правильну вимову всіх звуків, звукосполучень рідної мови відповідно до орфоепічних норм, наголосів, наявність добре розвиненого фонематичного слуху, що допомагає диференціювати фонеми; володіння інтонаційними засобами виразності мовлення (темп, тембр, сила голосу, логічні наголоси).

Граматична компетентність – інтуїтивно правильне вживання граматичних форм рідної мови відповідно до граматичних законів і норм (рід, число, відмінок, клична форма), наявність корекційних навичок.

Діамонологічна компетентність – розуміння зв'язного мовлення, вміння звертатися із запитаннями та відповідати на них, розпочинати та підтримувати розмову, вести діалог, складати різні розповіді.

Комунікативна компетентність – передбачає вміння комплексно застосовувати мовні й немовні засоби з метою комунікації, спілкування у конкретних соціально-побутових ситуаціях, уміння орієнтуватися в ситуації спілкування, ініціювати його. Кожний вид компетентності має базові вікові характеристики.


Отже, різні види мовленнєвої компетентності у дітей слід формувати з раннього віку. Ще до школи дитина має набути мовленнєвих знань та навичок, необхідних для спілкування.

Означені види компетентності формуються в процесі навчально-мовленнєвої діяльності.

Проте для формування культури мовленнєвого спілкування замало лише навчально-мовленнєвої діяльності. тут важливо передбачити завдання з виховання культури мовленнєвого спілкування і з художньо-мовленнєвої діяльності.

Художньо-мовленнєва діяльність дошкільнят є складним полікомпліментним утворенням. У ньому можна виділити 4 провідні, стрижньові складники:

- сприймання на слух та розуміння дітьми художніх творів;

- відтворення змісту і виконавська діяльність (декламування, відповіді на запитання, переказування, бесіда за ілюстраціями, узагальнювальні бесіди, читання за ролями;

- театралізована діяльність (інсценування, театральні вистави);

- творчо-імпровізаційна діяльність (ігри за сюжетами літературних творів, словесно-поетична творчість).

Отже, художньо-мовленнєва діяльність пов'язана із сприйманням літературних творів, їх виконанням, відтворенням, супроводжується образним, виразним мовленням, словесною творчістю. В процесі цієї діяльності формуються різні види компетентності.

Художньо-мовленнєва компетентність – комплексна характеристика особистості, полікомпонентне утворення, складниками якого є когнітивно-мовленнєва, поетично-емоційна, виразно-емоційна, оцінно-етична, театрально-ігрова компетентність.

Когнітивно-мовленнєва компетентність – свідчить про наявність у дітей знань про письменників та їхні твори у межах програми вікової групи; здатність відтворювати зміст відомих творів, називати автора твору, впізнавати твір за його уривком чи ілюстрацією; прочитати напам'ять вірш; пригадати загадки, прислів'я, скоромовки, лічилки.

Виразно-емоційна компетентність – передбачає вміння виразно та емоційно передавати зміст художнього твору, дотримуючись адекватних засобів виразності; поєднуючи мовні та немовні засоби виразності.


Поетично-емоційна компетентність визначається за здатністю дітей виразно читати вірші, впізнавати їх авторів, здійснювати художній аналіз текстів.

Про оцінно-етичну компетентність свідчить уміння дитини свідомо аналізувати поведінку героїв художнього твору, висловлювати своє позитивне чи негативне ставлення до них, мотивуючи свої моральні та естетичні оцінки.

Театрально-ігрова компетентність – це наявність у дітей умінь і навичок самостійно інтерпретувати зміст відомих художніх творів у театралізованих іграх – драматизаціях, інсценувати відомі художні твори.

Різні види компетентності з художньо-мовленнєвої діяльності формуються впродовж перебування дітей у дошкільному закладі від молодшої до підготовчої груп. Кожний з цих видів компетентності має змістову і діяльнісно-поведінкову характеристики.


БАЗОВИЙ КОМПОНЕНТ

мовленнєвого розвитку дошкільника.

Обов'язковий мінімум мовленнєвого розвитку дітей.


Вид діяльності

Навчально-мовленнєва

Зміст навчання

Обов'язкові результати

Діалогічна компетентність.

Діалог між дорослим і дитиною, між двома дітьми.

Полілог (групова бесіда).

Розмовне мовлення. Бесіди: за змістом художнього твору, картини, супровідні бесіди, заключна бесіда. Словесні доручення.

Дитина вільно, невимушено вступає в розмову з дітьми , дорослими (як знайомими так і незнайомими), підтримує запропонований діалог відповідно до теми; не втручається в розмову інших. Будує запропонований діалог відповідно до ситуації, відповідає на запитання за змістом картини, художніх творів. Виконує словесні доручення, звітує про їх виконання.


Монологічна компетентність.

Контекстне зв'язне мовлення. Розповіді: описові, сюжетні, творчі. Переказ. Пояснювальне мовлення. Планування мовлення.

Дитина опановує контекстне монологічне мовлення. складає різні види розповідей: описові, сюжетні, творчі (розповідь-повідомлення, роздуми, пояснення, етюди: переказує художні тексти, складає розповіді, як за планом вихователя, так і самостійно. розповідає про події із власного життя, за змістом картини, художніх творів, на тему, за ігровою, уявною ситуаціями).

Лексична компетентність.

Пасивний та активний словник у межах віку; слова - омоніми, синоніми, антоніми; споріднені, багатозначні; основне та переносне значення слова; однокореневі слова, образні вирази; прислів'я, приказки, фразеологічні звороти.

Словник становить 4-4,5 т.с. У ньому наявні всі частини мови. Дитина вживає слова різної складності, з абстрактним та переносним значеннями, синоніми, антоніми, омоніми, епітети, метафори, багатозначні слова ; фразеологічні звороти. Знає прислів'я, приказки, потішки , загадки, скоромовки. За кількісною та якісною характеристиками словник дитини досягає такого рівня, що вона може легко спілкуватися з дорослими і дітьми, підтримувати розмову на будь-яку тему в межах розуміння дитини.

Фонетична компетентність.

Орфоепічна правильність мовлення: вимова всіх звуків рідної мови відповідно до орфоепічних норм. Фонематичний слух, що дозволяє диференціювати фонеми. Інтонаційні засоби виразності мовлення. Звуковий аналіз мовлення. Усвідомлення звукового складу мовлення.

Дитина правильно й чітко вимовляє всі звуки рідної мови; у неї добре розвинений фонематичний слух, вона диференціює близькі й схожі звуки в словах; легко помічає й виправляє помилки звуковимови. У дитини мішаний тип мовного дихання, вона дотримується інтонаційних засобів виразності. Доречно користується питальною, розповідною та окличною інтонаціями. Обмежено використовує паралінгвістичні засоби виразності. До семи років завершується процес фонематичного розвитку дитини, вона починає усвідомлювати звуковий склад рідної мови. Розрізняє і виділяє голосні, тверді й м'які звуки. Дитина готова до навчання грамоти (читання і письма) в школі.


Граматична компетентність.

Практичне засвоєння морфологічної системи рідної мови: рід, число, відмінкові закінчення, типи відмін і дієвідмін. Різні типи речень: прості, складно-сурядні, складно-підрядні, окличні, наказові, питальні, розповідні. Сполучники і сполучні слова. Словотворення. Чуття мови.

До семи років завершується засвоєння дитиною морфологічної системи української мови: вона опановує всі граматичні категорії, всі окремі граматичні форми. В мовленні дитини наявні всі типи простих і складних речень із сполучниками і сполучними словами. Вона створює нові слова за допомогою суфіксів, префіксів, споріднені й однокореневі слова. Набуває навичок корекції та самокорекції мовлення, помічає і виправляє граматичні помилки.

Вид діяльності

Мовленнєва

Зміст навчання

Обов'язкові результати

Мовленнєва компетентність

Усне розмовне мовлення в різних ситуаціях (як стимульованих, так і не стимульованих). Ініціативність спілкування. Формули мовленнєвого етикету в ситуаціях: вітання, прощання, знайомства, подяки, вибачення, побажання, запрошення, компліменту, зустрічі, прохання.

Дитина вільно володіє розмовною українською мовою в різних ситуаціях спілкування, вміє доцільно використовувати як мовні так немовні (жести, міміка, рухи) та інтонаційні засоби виразності. Легко орієнтується в ситуації спілкування, ініціює його. Володіє формами мовленнєвого етикету в різних життєвих, соціально-побутових ситуаціях; вміє почати й підтримувати розмову.

Вид діяльності

Художньо-мовленнєва

Когнітивно-мовленнєва компетентність.

Усне розмовне мовлення в різних ситуаціях (як стимульованих, так і не стимульованих). Обізнаність з творами дитячих українських та зарубіжних письменників. Назва твору, його жанр, автор. вірші, малі жанри українського фольклору.


Випускник дошкільного закладу добре обізнаний з творами українського фольклору. Знає і розповідає пісеньки, лічилки, загадки, прислів'я, скоромовки. Самостійно використовує їх у сюжетно-рольових іграх, фольклорних святах. Знає різні види українських народних казок, розповідає їх, орієнтується в структурі казки. Впізнає на портретах письменників: Т.Г.Шевченка, Лесю українку, І.Франка. Знає їхні твори, вірші, казки. Знає і впізнає різні дитячі книжки, журнали. Називає і показує в книжці обкладинку, сторінки, ілюстрації. Знає жанри художніх творів. Знає і читає напам'ять вірші українських та зарубіжних поетів.


Художньо – практична діяльність


Театральна

Розуміє театральний образ як живу авторську дію з використанням засобів мовлення, міміки, жестів, рухів, музики, танцю, співу для передачі образу, індентифікує почуття і вчинки персонажів з власними .


Літературна

Цілісно сприймає і розуміє композицію та зміст літературного твору. Розрізняє і виділяє структуру та основні засоби художньої виразності; динаміку і ритмічну послідовність, градацію та ретардацію (повторення ) дій.


Дитяча творчість

Емоційно відгукується, ціннісно ставиться до твору через художнє слово, творчу роботу в образотворчій діяльності, у нескладних музичних інтонаціях, виразних рухах, мімічних та паномічних етюдах. Розподіляє роботу під час колективного образотворення. Висловлює свої думки, почуття, стан, настрій, фантазії в оригінальних власних творах. Об'єктивно оцінює результати як своєї творчості, так і творчості інших.


СФЕРА "Я САМ"


змістова лінія "соціальне я"


Мовленнєва компетентність


Володіє українською розмовною мовою. Легко й невимушено вступає у спілкування з дорослими та дітьми. Підтримує розмову відповідно до ситуації, зрозумілості теми та зацікавленості. Доречно застосовує мовленнєві і немовленнєві засоби. Відповідно до ситуації регулює силу голосу, темп мовлення, використовує засоби інтонаційної виразності. Володіє формулами мовленнєвого етикету.


ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ

МОВЛЕННЄВИХ, КОМПЕТЕНТНИХ ТА ТЕМАТИЧНИХ ЗАНЯТЬ


Сучасне мовленнєве заняття в дошкільному закладі – це добре підготовлене, глибоко продумане , з чітко поставленою метою заняття, в якому реалізовано всі наявні можливості для навчання і виховання дітей.

На жаль, сьогодні під час проведення відкритих занять на перший план часто виступає зовнішній антураж, а не поглиблена робота. Звичайно, можна погодитися з тим, що "відкрите" заняття і повсякденне (робоче) – різні речі.

Насамперед чітка організація заняття, акцентовані переходи від однієї частини до іншої. Під час проведення таких заходів ми забуваємо, що наочність може бути не тільки корисною, а й заважати дитині, відвертати її увагу. Отже, наочних посібників має бути стільки, скільки необхідно для розв'язання конкретного завдання. Ми ж думаємо зовсім про інше: "аби не здалося замало".

І ось починається заняття. Діти тут – актори, педагог – режисер, постановник, художник, оформлювач і технічний виконавець, а от присутні дорослі – аж ніяк не глядачі. Вони – "комісія". Ось чому відкрите заняття для вихователя часто – справжній стрес, і проводити його доводиться майже у спринтерському темпі.

Спостерігаючи таке дійство, ми, педагоги, на жаль не звертаємо уваги, що маленькі голівоньки дітей не встигають повертатися за дорослим. Закінчилося заняття. Підіб'ємо підсумки.


Але , щоб побачити такі результати за один перегляд неможливо. Тоді ж навіщо писати у довідці, що всі діти засвоїли програмовий матеріал , а вихователь правильно побудувала структуру заняття ?

Отже, спочатку виокремлено деякі істотні моменти щодо підготовки "відкритих" заходів у дошкільному закладі.


По-перше, до "відкритих" занять, свят, педагогічних рад тощо слід передусім ставитися як до школи педагогічної майстерності. Зрозуміло, що педагогові, який відвідує такі заходи, корисніше бачити процес, а не готові результати.


По – друге, плануючи на рік певну кількість "відкритих" переглядів занять, слід брати до уваги:

- методичну проблему (або тему), над якою працює дошкільний заклад;

- кількісні та якісні результати за минулий рік;

- індивідуальні особливості роботи педагогів;

- ініціативу педагогів щодо проведення відкритих занять.


ПЛАН


організації відкритого мовленнєвого заняття


1. Підготовка до заняття


Готуючись до відкритого заняття, слід визначити дві мети його проведення.

1 - мета і завдання заняття з погляду навчання мови та розвитку мовлення дітей.

П - мета відвідування заняття колегами.

Перед проведенням відкритого заняття бажано проінформувати колег про:

- задум заняття, яке переглядатиметься;

- реальні мовленнєві можливості дітей даної вікової групи;

- тип заняття;

- літературу, яку було використано у процесі підготовки заняття.


Гості мають отримати інформацію про тему, мету, схематичний план заняття, обладнання, яке буде використано . Можна виготовити картку – схеми заняття. Важливо також проінформувати колег про психологічні особливості дітей вікової групи, в якій проводиться відкритий перегляд.


П. Спостереження заняття

У процесі спостереження мовленнєвого заняття бажано, щоб присутні на ньому робили методичний коментар, в якому були б відображені деякі істотні для наступного аналізу моменти, а саме:

- враження від педагогічного спілкування вихователя з дітьми;

- наскільки доречними й точними були запитання педагога і відповіді дітей;

- виправданість та оптимальність застосування педагогом тих чи інших методів та прийомів роботи;

- доцільність вибору типу та виду мовленнєвого заняття.


Орієнтовна схема – картка спостереження за

відкритим заняттям


Дошкільний заклад:___________

дата відкритого заняття:__________

Вихователь _____П.І.П, освіта, фах, стаж, скільки працює з даною віковою групою.

Вікова група:

Кількість дітей на занятті:

Тема заняття….

Тип заняття6 групове

Вид заняття : комплексне

Мета:

Далі пропонуємо зразок картки, в якій подано план – структуру заняття :

Хід заняття

Час

Методичний коментар

1. Вступна частина. організація.

Мотивація дітей.

Початок занять

9.05 – 9.10

Діти готові до сприймання запропонованого матеріалу.



Мета заняття повинна йти через постановку і досягнення конкретної мети. Адже шкоди завдає нереальне планування розвивальних і виховних завдань на всіх заняттях. Планувати так, щоб бачити кінцевий результат.


Ш. Аналіз заняття у процесі загальної дискусії

Після закінчення заняття слід вислухати самоаналіз вихователя, який його проводив.



СХЕМА САМОАНАЛІЗУ ЗАНЯТТЯ

(орієнтовна)


1. Місце проведення заняття у структурі програми. Як воно пов'язане з попереднім (ми), на що спирається (знання, вміння). Як працює на наступні заняття. Базовим чи підсумковим для наступного є це заняття.

2. Правильність визначення мети заняття.

3. Чи були враховані індивідуальні та вікові особливості дітей ? Характеристика їхніх реальних можливостей і здібностей. Головний критерій визначення типу та виду заняття.


Типи індивідуально-групове




фронтальне групове індивідуальне


Види занять – комплексні, тематичні.


4. Які завдання були реалізовані на занятті? Чи були забезпечені їхня комплексність, взаємозв'язок ? Які завдання були головними, стрижньовими ?

5. Чи раціональною була структура заняття ? Обгрунтувати вибір застосованих методів і прийомів навчання.

6. Оптимальність часового співвідношення частин заняття. Як забезпечувалася працездатність дітей на занятті ? Коли наступила втома (перевтома) дітей ? Які заходи було вжито, щоб запобігти їй ?

7. Охарактеризувати правильність свого власного .

8.Ставлення вихователя до дітей.

9. Чи вдалося правильно визначити завдання, місце, форми і прийоми контролю за навчальною діяльністю дітей ? Як було організовано навчання дітей оцінно-контрольних дій ?

Оцінно – контрольні дії це: 1) вміння оцінювати та контролювати діяльність однолітків, тобто взаємооцінка і взаємоконтроль ;

2) уміння оцінювати й контролювати особисту діяльність, тобто самооцінка і самоконтроль.

10.Чи вдалося реалізувати всі поставлені завдання ? Якщо ні, то чому ? Коли вихователь планує здійснити нереалізовані плани ?


11.Яка допомога з боку адміністрації потрібна вихователеві в роботі з цією віковою групою ?


Параметри для аналізу відкритого заняття


1. Готовність дітей до заняття (звернути увагу на те, як пояснили дітям присутність на занятті сторонніх людей);


2) мотивація наступної роботи ;


3) відповідність фактичного змісту поставленій меті (обсяг запропонованого дітям матеріалу, його характер, доцільність, доречність лінгвістичних ігор та вправ).


4) організація дітей :

- доцільність вибору методів і прийомів навчання з погляду їхньої придатності для реалізації мети заняття ;

- темп вихователя і темп роботи дітей ;

- рівень сформованості у дітей організаційних умінь і навичок.


5) режим роботи на заняття:

- доцільність розподілу часу;

- зміна різних видів роботи (або видів діяльності) як за змістом, так і за формою сприймання ;

- засоби привертання і зосередження уваги дітей;

- прийоми запобігання втомі.


6) оцінка структури та якісна характеристика його окремих елементів;

а) відповідність меті заняття;

б) наявність наскрізного героя на занятті (доречність його використання) або вмотивованість кожного етапу ;

в) обгрунтованість і послідовність, логічний зв'язок між етапами заняття;


7) мотивований мікроклімат заняття:

- переважний стиль спілкування вихователя упродовж заняття;

- загальна атмосфера спілкування, правильність і нормативність мовлення вихователя;

- спонукання дітей до співробітництва;

- загальна оцінка заняття.


Мовленнєвий етикет як складова культури

мовленнєвого спілкування

У повсякденному житті дитині постійно доводиться стикатися із ситуаціями морального вибору, здійснювати його набагато частіше, ніж може здатися на перший погляд. Поспостерігаємо лише, як малята граються, спілкуються, сваряться, миряться, виконують доручення.


Було б помилково вважати, що цілком самостійний моральний вибір не по силі дошкільнятам, що у своїх вчинках вони керуються лише власними бажаннями та інтересами або просто виконують вказівки дорослого. Звичайно, спочатку на вибір дитини значною мірою впливають дорослі – батьки або вихователі. Вони завжди поруч і можуть своєчасно допомогти вирішити проблему.

Дошкільний період визначальний для формування складових морального вибору в поведінці малюка. наукою доведено: досягнувши 5-річного віку, дитина вступає в початкову фазу ціннісного орієнтування, вона усвідомлює цінність власного "Я". У цей же час у дитини з'являються нові мотиви поведінки, вдосконалюються мислительні процеси, формуються перші етичні інстанції, Я – образ та самооцінка.

Водночас розширюється коло і зростає значення контактів малюка із соціальним оточенням, особливо з однолітками. Їхні взаємини набувають нового змісту й нерідко регулюються загальноприйнятими моральними нормами та правилами поведінки.

Помилковою буде і протилежна позиція: надати дитині цілковиту свободу дій і залишати поза увагою моральний аспект її вчинків. Адже малюк ще не зданий самотужки оглянути межі морально припустимого і не можна дотримуватися вимог, які йому фактично не відомі. Не знаючи меж дозволеного, постійно вагаючись, як саме слід вчинити, дитина може почувати беззахисною.

Важливо пам'ятати , що моральний вибір – це не лише конкретний вчинок (певні дії), а й складний моральний процес. Тому батьки й педагоги мають подбати про створення сприятливих умов для розвитку в їхніх дітей емоційно-мотиваційних, когнітивних та дійових компонентів морального вибору.

Головна його мета – допомогти дітям якомога глибше пізнати зміст і значення моральних вимог – норм і правил поведінки – і в такий спосіб встановити для себе межі дозволеного. Для цього слід використовувати цілий комплекс засобів педагогічного впливу : роботу з наочністю сюжетними картинками, ілюстраціями); читання творів дитячої літератури.


Другий напрям виховного впливу – збагачення досвіду поведінки дитини в конкретних ситуаціях морального вибору. Його завдання – інтегрувати окремі здобутки морального досвіду дошкільнят у реальні моральні вчинки в конкретних життєвих ситуаціях вибору. Основний спосіб виконання цього завдання - створення ситуацій морального вибору. І незалежно від того, чи відповідає вчинок дитини у таких ситуаціях моральним нормам, чи навпаки суперечить їм, у самому факті здійснення вбачаємо великий виховний потенціал.

Позитивний вибір, усвідомлений дитиною та самостійно оцінений згідно з моральними нормами, підтверджує і закріплює її позитивні уявлення про себе. А негативний вибір зумовлює виникнення суперечності між Я – образом та реальною поведінкою. Саме ця суперечність, усвідомлена та емоційно пережита малюком, стимулює його до пошуку нових способів виходу з певної ситуації у майбутньому. Отже, становлення морального вибору в поведінці дітей безпосередньо залежить від їхнього життєвого досвіду.

Щоб збагатити досвід морального вибору дітей, слід постійно наповнювати їхнє повсякдення (ігри, працю, навчання, дозвілля) різноманітними конкретними проблемними ситуаціями морального змісту, тобто реальними і близькими дітям, які виникають у процесі їхніх взаємин одне з одним та дорослими. Це можуть бути спеціально створені або спонтанні (незаплановані) ситуації. І в будь-якій з них вихователь може виступати рівноправним учасником.

Однак наявність проблемної моральної ситуації ще не гарантує того, що малюк здійснить позитивний вибір і взагалі виявить активність у її осягненні. У таких випадках дорослий має допомогти дитині помітити проблему, проаналізувати ситуацію, прийняти рішення, реалізувати його конкретним вчинком, оцінити свої дії та їхні наслідки. Тому спілкування вихователя з вихованцем – незамінна та обов'язкова умова ефективності застосування ситуацій морального вибору, як засобу педагогічного впливу.

Організовуючи таке спілкування, слід пам'ятати, що на одні й ті самі слова діти реагуватимуть по-різному.


Одному малюкові досить натяку на проблему, щоб він почав її вирішувати, другому доведеться підказувати можливе рішення, спрямовувати на виконання конкретних дій, стимулювати до здійснення правильного вибору.


Розвивальні ігри

для мовленнєвого розвитку дітей


Сучасний характер виховання дошкільників забезпечується значною мірою використанням розвивальних ігор, які формують у них потребу в розумовій роботі та творчій активності.

За допомогою таких ігор у дітей розвиваються інтелектуальні якості:

- увага, пам'ять, особливо зорова;

- вміння знаходити залежності й закономірності; класифікувати і систематизувати матеріал;

- здатність до комбінування;

- вміння знаходити помилки і недоліки;

- просторове уявлення та увага;

- здатність передбачати наслідки власних дій.


Характерні особливості розвивальних ігор


1. Кожна гра є набором завдань, які дитина розв'язує за допомогою кубиків, цеглинок, деталей.

2. Ігрові завдання даються у вигляді моделей, площинного малюнка, креслення, письмового та усного інструктажу.

3. Завдання розміщені за принципом від простого до складного в порядку зростання складності.

4. Ігрові завдання різної складності забезпечують варіативність використання ігор у різних вікових групах.

5. Виконання ігрових завдань розвиває самостійність, творчість дітей, формує навички самоконтролю.


Вимоги до проведення розвивальних ігор


1.Гра повинна приносити задоволення дитині і дорослому.

2. Не примушуйте грати, а зацікавте дитину грою, утримуйтесь від образливих зауважень.

3. Всі завдання дитина повинна виконувати самостійно і виправляти помилки теж. Наберіться терпіння і не підказуйте ні словом, ні жестом.

4. Перш, ніж дати завдання дитині, обов'язково виконайте його самі.


5. Успіх на самому початку – обов'язкова умова. Починайте з найпростіших завдань.

6. Якщо дитина не справляється із завданням, можливо, ви переоцінили її можливості.

7. Створюйте в грі невимушену атмосферу.

8. Більше хваліть дитину за успіхи, а у випадку невдачі – підтримуйте її.

9. Якщо дитина справилась із завданням, давайте її нове.

10.Якщо ви пограли, слід чесно визнати свою поразку.


Розвивальні ігри для мовленнєвого розвитку дітей


1. Відгадай риму.


Мета: вчити дітей відгадувати загадки за закінченням, яке римується. Розвивати логічне мислення, почуття, риму, ритму. Розширювати словник дітей. Виховувати любов до поезії.


Хід гри: вихователь загадує загадки з відгадкою, яка римується. Діти повинні відгадати риму.


Придумай риму


Мета: вчити дітей добирати риму до заданих слів. Розвивати почуття ритму, рими, логічне мислення.


Хід гри. Вихователь пропонує дітям погратися в "риму".


Спочатку діти за допомогою вихователя визначають, що таке рима. Потім вихователь дає слова, а діти придумують риму. наприклад: мама - рама; машина – Марина – малина - калина – Зіна.


П А М ' Я Т К А


по організації та проведення занять з грамоти


1. Забезпеченість дошкільного закладу посібниками, художньою, дитячою літературою.

2. Плановість і послідовність роботи.

3. Виконання програмних вимог, вивчення рівня знань дітей:

а/ звукова культура мови;

б/ формування словника;

в/ формування граматично-правильного мовлення ;

г/ зв'язне мовлення;

д/ навчання грамоти.

4. Форми роботи з розвитку мовлення, їхня результативність.

5. Сформованість навичок культури мовлення у дітей (слухати, не перебиваючи, розмовляти чемно, доброзичливим тоном, дивлячись у вічі співбесідникові, доречно вживати слова ввічливості, правильно інтонувати мовлення).


6. Зв'язок занять з розвитку мовлення з іншими видами діяльності.

7. Керівництво і контроль виконання програмних вимог.


КАЗКА ПРО ВЕСЕЛИЙ ЯЗИЧОК


Жив він у своєму невеличкому будиночку. Цей будиночок називається рот. Повторіть. Будиночок зачиняється і відчиняється – подивіться як. (Показує: Повільно змикає зуби і розмикає. Губи в усмішці, видно верхній і нижній ряди зубів). Чим зачиняється будиночок Язичка ? (Зубами).

Правильно, зуби міцно зачиняють будиночок і не випускають Язичок надвір. Нижні зуби – це ганочок, а верхні – дверцята. Давайте всі разом зачинимо і відчинимо будиночок Язичка. Усміхніться і зачиніть будиночок так, щоб і ганочок, і дверцята було добре видно. (Діти виконують вправу ).

Язичок хоче всього навчитися. Побачив якось, як кошеня хлебче молоко, і сам почав хлебтати. ось так. (Показує, пропонує дітям зробити так само). А ще Язичок любить співати різні пісеньки. дуже подобається йому співати пісеньку маленькій Оленці (показує ляльку – малюка в повзунцях). А-а-а-а-а-а-а – співає Язичок Оленці. Оленка теж широко відкриває рот і співає: а-а-а-а-а. То як співає Оленка ! (Діти співають разом, а потім троє – четверо окремо).

Любить язичок і пісеньку собачки. Як "говорить" собачка ?

(Показує іграшку). ось так: ав, ав, ав. (Діти повторюють). Побачить Язичок гусей і собі за ними голосно співає їхню пісеньку. Як співають гуси ? (Показує іграшку- гуску). Га-а-а—га-а-а-а-га-а-а. Побачить Жабу – співає її пісеньку. Як співає Жаба ? (Показує іграшку ). Ква-а-а, ква-а-а, ква-а-а (Діти щоразу повторюють).

А тепер ми будемо співати пісеньку Язичка "а-а-а-а" й тягнути довгу довгу ниточку. Подивіться як.

Показує, і діти за нею витягують руки вперед на рівні грудей, міцно змикають великий і вказівний пальці обох рук (ніби тримають нитку), співають : а-а-а-а-а-а, розводячи руки в сторони ("тягнуть нитку") – повторюють 2-3- рази.

Вихователька (бере в руки ляльку Оленку). діти, в Оленки вже заплющилися очі – вона дуже хоче спати. Давайте вкладемо її, нехай поспить. (Кладе ляльку в ліжко й читає вірш П.Воронька "Доня хоче спати".)

У моєї доні

Оченята сонні,

Рученьки мов з вати-

Доня хоче спати.

Ніч прийшла тихенька,

Спи, моя гарненька !

а-а-а-а-а-а

Давайте тихенько всі разом заспіваємо Оленці: а – а-а-а-а-а-а-!.

Заснула Оленка. А котик сіренький ходить по хаті, хоче розбудити її. (Показує іграшку, читає пісеньку "Котику сіренький").

Заспіваймо ще раз Оленці пісеньку: а-а-а-а-а, нехай вона спить.

Аж ось прокинулась Оленка й заплакала. У неї заболіло горлечок. Треба йти до лікаря. Хто ж у нас буде лікарем ? (Викликає дитину – вона вдягає халат, шапочку ).

Яку пісеньку лікар пропонує заспівати дитині, коли оглядає горло ? (А -а-а – а ).

Проводиться гра "Лікарня": діти приносять хворих ведмедика, ляльку, зайчика. наприкінці вихователька підсумовує заняття, запитує дітей, де живе Веселий Язичок, як називається його будиночок і чим він зачиняється.


Конспект контрольного заняття з грамоти

"Прощавай журавлику"


Програмовий зміст.


Перевірити і закріпити дітей розрізняти поняття: складати речення за схемою, за поданими словами, за сюжетними картинками ;

- уміння аналізувати і синтезувати речення;

- ділити і складати на склади, короткі слова.

Розвивати увагу, пам'ять, мислення, уяву. Виховувати зосередженість, самостійність, бажання опанувати грамоту і навчатися.


  • Матеріал.

  • Демонстраційний:

макет воріт із схемами речень, макети чоловічків – звуків, портфель, дидактичний посібник "Лабіринт", макет з дерева з листям – зображенням букв.

Роздатковий:

сюжетні картинки, набір цифр, каси букв, перфокартки для звукового аналізу, предметні картинки, індивідуальні картки для читання, паперові портфелики.


Хід заняття


Діти відправляються у подорож із журавликом. На шляху долають перешкоди, виконуючи завдання.


1. Розминка


Дітям пропонуються запитання, на які потрібно відповідати одним словом:

- З чого складається наша мова ?

- Що таке речення ?

- З чого складається речення ?

- Які є слова ?

- Скільки голосних звуків ?


Увага ! Увага!

Попереду галявина.

Ця галявина непроста.

Вона, друзі, чарівна.


П. Робота з реченням.

Діти розглядають макет воріт і виконують завдання:

а) дидактична вправа "Склади речення за схемою";

б) дидактична вправа "Склади речення за словами".

(незабаром, наступати, зима, холодна);

- скільки слів у реченні ?

- яке перше, друге, третє ?


в) Склади речення і запиши схему.


Запропонувати картинки, зміст яких можна передати двослівним, трислівним висловлюванням.

Ідемо, малята, далі,

Дорога нелегка.

Попереду нас острів –

журавлика стріча.


3. Робота з словом.


Запропонувати лист.

а) Дидактична вправа "Плутанина".


Геть усе на світі

Переплутав хлопчик Вітя.

Каже : "Діти вчаться в школі,

всіх людей стрижуть в лікарні,

а лікують в перукарні

Ми книжки берем в аптеці,

ліки – у бібліотеці".

ось який Вітьок дивак !

Ти ж бо знаєш – це не так !


- Що переплутав Вітя ?

- То як можна назвати цей острів ?

- Які ж є слова ?



б) Дидактична гра "Назви короткі (довгі) слова :

- Чому називаємо короткими (довгими ) ?


в) Дидактична гра "Пошукай слова "

діти знаходять короткі слова у довгих.

Слова : пісок, кулак, риба, Борис.


г) Гра "Скільки складів у слові "?

(пенал, зошит, портфель, щоденник, оцінка)

Діти визначають кількість складів у словах, з'єднують картинку із цифрою.


д) Робота з перфокартками "Включи комп'ютер".

Діти визначають кількість складів у словах, з'єднують картинку з цифрою.


е) "Назви наголошений склад"

Діти визначають кількість складів і наголошений склад по картках із символами – назвами осінніх місяців.


вересень жовтень листопад


Діти сідають за столи

лети, лети, журавлику

і зграю дожени.

Попереду Звуклянція –

зупинку там зроби.


4. Робота із звуком.

Діти зустрічають звуки – чоловічки.


а) Дидактична гра "Підбери слово".

Діти добирають слова із звуком "м" на початку слова, "к" – в кінці слова, " с" - в середині слова.

- Показати портфелик.


в) звуковий аналіз слова зошит.

г) Робота дітей з перфокартками.


5. Показати макет дерева з листочками, на яких зображені букви.

а) "Назви букви"

Повертаючи по черзі листочки, діти називають букви.


б) "Загадай загадку про букву"

Дитина загадує загадку про букву, інші відгадують і показують букву.


6.Вірш "Облітав журавель"

- розгадати дітям паперові портфелики з буквами – " печивами " – подарунок від журавлика.


7. Підсумок заняття.